12. Приклади формулювання діагнозу:

А) Активна виразка ДПК, ускладнена перфорацією, в стадії шоку.

Б) Активна виразка ДПК, ускладнена перфорацією, в стадії перитоніту.

В) Гостра (симптоматична) виразка цибулини ДПК, на тлі інфаркту міокарда, ускладнена перфорацією, в стадії шоку.

13. Експертиза працездатності і реабілітація хворих (залежить від методу перенесеної операції, наявності післяопераційних ускладнень і ступеня компенсації супутньої патології):

А) При неускладненому післяопераційному періоді шви знімають на 9-10 день після операції.

Б) Амбулаторне лікування після операції - 6-8 тижнів.

В) Після ушивання виразки, у післяопераційному періоді повинна проводитись комплексна противиразкова терапія із застосуванням блокаторів протонної помпи і, при наявності хелікобактерної інфекції, деконтамінація шлунка з динамічним ендоскопічним контролем.

Г) При професійній діяльності, пов’язаній з важкою фізичною працею, через ЛКК обмежують фізичні навантаження до 4-6 місяців.

Д) Хворі, які перенесли операцію з приводу перфоративної виразки, підлягають диспансерному нагляду протягом року хірургом і терапевтом з подальшим спостереженням терапевтом або лікарем загальної практики при відсутності незадовільних хірургічних наслідків операції.

Е) При виникненні рецидиву виразки, інших післярезекційних або післяваготомічних порушень, вентральних гриж або клініки непрохідності кишок вирішується питання про доцільність їх хірургічної корекції.

Перфорація тонкої і товстої кишок

1. Визначення: Порушення цілісності стінки тонкої і товстої кишок в результаті ускладненого перебігу основного захворювання з виходом у вільну черевну порожнину кишкового вмісту і розвитком перитоніту.

2. Актуальність проблеми:

А) Велика питома вага перфорації кишок як причинного фактора перитоніту.

Б) Надзвичайно важкі патогенетичні зміни в організмі, викликані характером основного захворювання і перитонітом.

В) Необхідність екстреного оперативного лікування, незважаючи на важкість стану хворого.

Г) Висока летальність (до 50%).

3. Етіологічні фактори розвитку перфорації тонкої і товстої кишок:

А) Перфорація стінки тонкої і товстої кишок як ускладнення різних захворювань.

Б) Найбільш частими захворюваннями, що ускладнюються перфорацією, є черевний тиф, термінальний ілеїт, виразковий коліт, злоякісні пухлини або внаслідок сторонніх тіл.

4. Механізм розвитку хвороби - при перфорації патогенетичні фактори основного захворювання сполучаються з перитонеальними факторами - різким синдромом болю, інтоксикацією, подразненням очеревини.

5. Клінічні ознаки перфорації кишки різноманітні, складні, динамічні і залежать від проявів основного захворювання, до яких приєднується клініка перфорації порожнистого органа:

А) Клініка визначається:

- нозологічною формою захворювання;

- тяжкістю перебігу основного захворювання;

- локалізацією перфорації;

- кількістю перфоративних отворів;

- часом, що минув з моменту перфорації;

а) скарги:

- різке посилення або раптове виникнення болю в животі;

- виражена слабкість;

- блювання;

- лихоманка;

- невідходження газів і затримка дефекації;

б) анамнез захворювання:

- наявність хронічного, рецидивуючого перебігу захворювання або захворювання, що виникає гостро;

- різке погіршення стану після загострення основного захворювання;

в) об’єктивні прояви:

• Загальні ознаки:

- стан важкий;

- висока температура;

- блідо-сірі або синюшні шкірні покриви;

- зниження маси тіла;

- тахікардія, зниження артеріального тиску;

- задишка, грудний тип дихання.

• Місцеві ознаки:

- язик сухий, обкладений;

- живіт: роздутий, напружений і болісний на всьому протязі або локально (при відмежованому перитоніті);

- перкуторно: притуплення у відлогих місцях живота і можлива відсутність печінкової тупості при перкусії;

- позитивні симптоми подразнення очеревини;

- аускультативно: зниження звучності або відсутність перистальтичних шумів;

- при ректальному пальцьовому дослідженні - наявність в ампулі рідкого калу з домішкою слизу, гною, крові.