19. Регіональне управління: суть, завдання, принципи, форми і методи.

Форми й методи управління соціально-економічними процесами на регіональному рівні визначаються, з одного бо-ку, загальнодержавною економічною політикою, а з іншого, — регіональною політикою, що враховує особливості розвитку регіонів. У наукових працях економістів-регіоналістів аналізуються найрізноманітніші методи уп-равління регіональною економікою. Залежно від ознак, покла-дених в основу класифікації, виділяють такі групи методів уп-равління:

1.         За характером впливу на ринкові процеси — прямі й не-прямі.

2.         За широтою впливу — загальноекономічні й селек-тивні.

3.         За каналами впливу — економічні й адміністративні.

4.         За політикою дії і формами реалізації — податкові, бю-джетні, кредитно-грошові, цінові, антимонопольні, зовнішньо-економічні, інституціональні.

Основні форми прямого впливу на розвиток економіки регіону включають:

♦          розробку планів і прогнозів;

♦          бюджетне фінансування економічних і соціальних цільових програм, інвестиційних проектів;

♦          розміщення на підприємствах регіону замовлень для загальнорегіональних потреб;

Розділ 3

♦          надання субвенцій для окремих підприємств, що пра-цюють у складних соціально-економічних умовах;

♦          здійснення націоналізації або приватизації підприємств і т.ін.

До форм непрямого впливу на процеси економічного роз-витку регіону відносяться:

♦          створення умов для залучення з інших регіонів

і з-за кордону інвестицій для реалізації завдань регіонального розвитку;

♦          компенсація додаткових витрат, які ті або

інші господарюючі суб’єкти зазнають при вирішенні регіональних проблем;

♦          надання податкових пільг підприємствам, що викону-ють соціальні функції;

♦          введення диференційованих норм амортизації для при-скорення технічної реконструкції й модернізації вироб-ництва;

♦          регулювання цін на продукцію держсектора, підпри-ємств-монополістів, на соціальнозначущі товари й т. ін.

Принципи:

1. Принцип цільового управління. Ціль управління випли-ває з інтересів, властивих об’єкту управління. Тому що об’єктом управління є регіон, то його інтереси визначаються інтересами населення, що проживає на його території 

2. Принцип використання регіональних переваг у тери-торіальному розподілі праці. Суть його полягає в тому, що си-стема управління регіональним розвитком повинна забезпечу-вати використання природно-кліматичних і соціально-еко-номічних переваг регіону в територіальному розподілу праці й у той самий час сприяти комплексному розвитку регіональної економіки. 

3. Принцип поєднання інтересів усіх структур, що бе-руть участь у процесі регіонального відтворення. Цей принцип відображає наявність власних інтересів у кожній структурі й припускає наявність об’єктивних протиріч між ними. 

4.  Принцип економічної самостійності характеризує не тільки відсутність директивного втручання держави в справи регіонів. Він відображає визнання різних форм власності й економічної самостійності всіх власників.

5. Залежність між ефективністю економічного розвитку регіональної економіки й формуванням ресурсної бази соціаль-ного й загальноекономічного розвитку регіону. Відповідно до цього принципу повинні бути враховані й задіяні економічні

6. Принцип відповідальності за реалізацію функцій уп-равління, що представляє суть і зміст управління на рівні регіону даного рангу.