
- •1. Державне управління як навчальна дисципліна і наука, джерела виникнення і формування.
- •2. Феномен державного управлінн: поняття та сутність.
- •Основні завдання, функції і принципи державного управління.
- •Методологія і методи досліджень у д.У.
- •6. Державна влада як атрибут державного управління
- •7. Конституційні основи державної влади в Україні.
- •8. Основні ланки системи органів державного управління. Центральні органи державного управління
- •Органи державного управління загальної компетенції.
- •12. Система державного управління на початковому етапі Незалежності (1991-1994) та у перехідний період (1994-1996).
- •13. Інститут Президента України та державне управління.
- •13. Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади.
- •16. Адміністративна реформа в Україні.
- •17. Конституційно-правові засади співвідношення і взаємодії виконавчої і законодавчої гілок влади.
- •18. Місце і роль регіонального управління в загальній системі державного управління.
- •19. Регіональне управління: суть, завдання, принципи, форми і методи.
- •21. Місцеве самоврядування в сисиемі народовладдя.
- •Система місцевого самоврядування в Україні
- •23. Апарат державного управління: поняття, специфічні ознаки.
- •24. Класифікація органів виконавчої влади
- •26. Міністерства. Досвід функціонування інституту держсекретарів.
- •27. Обєкти і субєкти державно-управлінських та правових відносин.
- •28. Звернення громадян та їх розгляд органами державної влади.
- •29. Порядок, терміни подання і розгляду звернення.
- •30. Контроль за додержанням законодавства про звернення і відповідальність за порушення.
- •Бюрократизм в органах управління.
- •37. Міжнародні стандарти з питань прав і обовязків громадянина, стан і практика їх реалізації в Україні.
- •39. 40. Поняття і суть управлінського рішення. Класифікація
- •41. Етипи і стадії підготовки управлінського рішення.
- •43. Технологія процедури прийняття рішень у державному управлінні
- •44. Система методів, що використовуються при прийнятті управлінських рішень.
- •46. Зміст законності в державному управлінні.
- •5. Поняття правопорядку
- •48. Дисципліна і відповідальність у забезпеченні законності.
- •49. 50. Специфіка відповідальності в державному управлінні.
- •51. Юридична відповідальність: її види
- •2. Види контролю: внутрішній і зовнішній; управлінський і бюджетний
- •3. Етапи проведення контролю: попередній (або превентивний), поточний (або оперативний), підсумковий
- •4. Контроль, інституціалізований за гілками державної влади
- •Найважливіші функції основних суб’єктів державного фінансового контролю (Стефаник і.Б.)
- •60. Наукові засади контролю в управлінні.
- •62. Головні завдання державної податкової служби України.
- •63. Громадський контроль.
- •67. Інформаційне забезпечення внутрішньої організації органу державної влади.
- •68. Визначення терміну «інформація», види.
- •69. Інформаційна система: визначення, поняття,загальна характеристика.
- •70. Основні джерела інформації органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Стаття 21. Інформація державних органів та органів місцевого самоврядування
- •71. 72. Комунікації та комунікаційний процес. Етапи
- •73.74. Звязки з громадськістю в системі управлінської діяльності органу державної влади
- •75. Особливості державного управління в сфері економіки ринкової орієнтації.
- •76. Державне управління в сфері національної безпеки.
- •2. Особливості відповідальності урядів та інших вищих суб'єктів виконавчої влади
28. Звернення громадян та їх розгляд органами державної влади.
Поняття «звернення громадян» іноді тлумачиться надто вільно і широко. Однак не на всі звернення поширюється дія Закону. Законодавець під зверненням (ст. 3) розуміє будь-які викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Розглянемо кожну з цих складових.
Пропозиція – не тільки те, що пропонується чиєїсь увазі, виноситься на обговорення, розгляд і таке інше. З правової точки зору, пропозиція – це звернення громадян, де висловлюється порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб. Тобто, такі пропозиції, що мають громадський інтерес і значення, а їх реалізація дає змогу вдосконалити суспільні відносини, впливати на них.
У зверненнях-зауваженнях висловлюються думки, міркування, судження щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, удосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших галузей, сфер діяльності держави і суспільства. Звернення-зауваження може містити й докір, закид, вказівку на помилки у роботі органів виконавчої влади, поведінку посадових, службових осіб тощо.
Заява – це, як правило, письмове звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки у діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлення дмки щодо поліпшення їх діяльності. Заява, що подається на ім’я офіційної особи, установи чи організації, оформлюється за певними правилами.
Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за собою відповідного стутусу, прав чи свобод тощо.
Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушення діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів і органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об’єднань громадян, підприємств, посадових осіб.
Скарги займають найбільший відсоток серед звернень громадян. Це пояснюється не тільки глибокою економічною кризою, різким погіршенням становища громадян, низькою ефективністю діяльності органів виконавчої влади в усуненні негативних явищ у соціально-економічній сфері, але й невмінням, а іноді й небажанням посадових осіб, державних службовців вислухати людини, глибоко вникнути в суть порушених нею питань, захистити її права та законні інтереси.
29. Порядок, терміни подання і розгляду звернення.
Законом встановлено порядок розгляду кожного з видів звернень-пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг. Ті з них, авторами яких є Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, Герої України, інваліди Великої Вітчизняної війни, повинні розглядатись особисто першими керівниками державних органів.
Посадові й службові особи зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства, забезпечувати їх виконання і обов’язково повідомляти громадян про наслідки розгляду звернень. Письмова відповідь дається за підписом керівника або особи, яка виконує його обов’язки.
Закон встановлює права громадянина при розгляді заяви чи скарги та обов’язки органів, посадових й службових осіб щодо розгляду заяв і скарг. Так, автор звернення має право:
особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, а також брати участь у її перевірці;
знайомитися з матеріалами перевірки;
подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядав заяву чи скаргу;
бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це повноваження у встановленому законом порядку;
одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
висловити усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду;
вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Знання громадянами своїх прав і вміле використання мають велике значення, оскільки це сприяє підвищенню ефективності розгляду звернень, запобіганню повторним зверненням, а також є засобом профілактики бездіяльності та порушень, які породжують звернення.
Органи державної влади, посадові й службові особи у межах своїх повноважень зобов’язані:
об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання органу, що розглядає заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, якщо вони не відповідають закону та іншим нормативним актам;
невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій;
виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання рішень, що прийняті за заявою чи скаргою;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянинові внаслідок ущемлення його прав та законних інтересів;
вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення;
не допускати безпідставної передачі заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду звернень, вживати заходів щодо усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
За необхідності розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи службовий підрозділ, спеціально уповноважений здійснювати цю роботу.
З метою вдосконалення роботи зі зверненнями громадян, усунення недоліків і причин, що породжують скарги, підвищення персональної відповідальності посадових осіб, які допускають формально-бюрократичне ставлення до розгляду звернень громадян, організації особистого їх прийому 19 березня 1997 року був виданий Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення». Указ, зокрема, зобов’язує органи виконавчої влади регулярно проводити особистий прийом посадовими особами громадян за місцем їх праці та проживання, затвердити графіки прийому. Він проводиться у встановлені дні та години, зручний для громадян час. Графік прийому визначається керівниками. Усі звернення на особистому прийомі реєструються. Якщо вони не підлягають негайному вирішенню, то розглядаються у тому ж порядку, що й письмове звернення. Ведення документації здійснюється відповідно до Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року.
Для ведення прийому відводиться відповідним чином обладнане місце. Звернення громадян розглядаються і вирішуються у термін не більш як один місяць від дня надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, однак, не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступник встановлює необхідний термін для розгляду, про що повідомляється особі, яка його подала. При цьому загальний термін вирішення порушених у зверненні питань не може перевищувати 45 днів. Зазначений термін скорочено порівняно з двомісячним, який діяв раніше.
Ураховуючи особливу роль звернень громадян у забезпеченні постійного зв’язку між державою та громадянином, вирішення життєво важливих проблем окремої людини і суспільства в цілому, реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина Президентом України 13 серпня 2002 р. видано Указ «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення».
У цьому встановлюється, що забезпечення всебічного розгляду звернень громадян, порушених у них проблем, оперативне їх вирішення, задоволення законних прав та інтересів громадян є на сучасному етапі одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, відповідальним обов’язком їх посадових і службових осіб, фактором забезпечення суспільно-політичної та економічної стабільності в державі.
З цією метою керівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування необхідно здійснити докорінну перебудову роботи відповідних органів із зверненнями громадян, забезпечивши, зокрема:
здійснення безперешкодного і регулярного, не рідше 1 разу на місяць, особистого прийому громадян посадовими та службовими особами;
розгляд не рідше ніж двічі на рік стану роботи зі зверненнями громадян на колегіях, засіданнях президій із запрошенням представників судів, органів прокуратури, інших державних органів, громадських організацій, ЗМІ;
щорічну підготовку та опублікування аналітичних доповідей відповідних органів про стан роботи зі зверненнями громадян, систематичне оприлюднення через ЗМІ інформації відомостей про роботу зі зверненнями та вирішення порушених у них питань;
посилення персональної відповідальності посадових та службових осіб за належну організацію даної роботи та результати вирішення порушених у зверненнях питань, беручи до уваги, що:
рівень роботи посадових та службових осіб із зверненнями громадян має розглядатися як важливий критерій оцінки їх професійного рівня, відповідності займаній посаді, а також можливості просування таких осіб по службі;
кожний факт не вирішення порушених у зверненні обґрунтованих питань, які належать до компетенції відповідного органу, посадової чи службової особи, що призвело до повторного звернення чи звернення до органу вищого рівня, має глибоко аналізуватись і, в разі виявлення ознак тяганини, формалізму та бюрократизму, мати наслідком невідворотне притягнення відповідних осіб до встановленої законом відповідальності.
Указом запроваджується з 2003 року періодичне особисте звітування керівників центральних органів виконавчої влади, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій перед Президентом України, голів районних державних адміністрацій перед головами обласних держадміністрацій з питань роботи зі зверненнями громадян. Запроваджується особистий прийом громадян Главою Адміністрації Президента України та його заступниками з питань, що мають особливе суспільне значення.