Контрольні питання

1. Що таке антропометричної точки?

2. Перелічите антропометричні точки, розташовані на тілі людини.

3. Як називається площина, що ділить тіло на праву й ліву частини? Чи є вона віссю симетрії?

4. Чи впливає на точність вимірів положення фігури людини?

5. Перелічите поперечні розмірні ознаки (ширини).

6. Який обхват грудей виміряється тільки в жінок?

7.  Як називається наука або частина науки, що займається виміром тіла людини і його частин?

8. Яка антропометрична точка перебуває на вершині остистого відростка сьомого шийного хребця?

9. Яка розмірна ознака виміряється з використанням верхівкової точки?

10. Який з обхватів грудей виміряється в строго горизонтальній площині?

  Чи допускається деформація м'яких тканин при вимірі сантиметровою стрічкою?

Завдання

1. Вивчити схему розташування на тілі людини основних антропометричних точок і схему виміру основних розмірних ознак.

2. Провести виміри фігури, записати й проаналізувати результати.

Література:

1. ГОСТ 17522-22. Типовые фигуры женщин. Размерные признаки для проектирования одежды. – М., 1972.

2. Типовые фигуры женщин. Размерные признаки для проектирования одежды/Рекомендации ОАО ЦНИИШП. – М.: Изд-во ЦНИИШП, 2003.

3. Дунаевская Т.Н., Коблякова Е.Б., Ивлева Г.С. Размерная типология населения с основами анатомии и морфологии. - М.:Легкая индустрия, 1980 – 216 с.

4. Единая методика конструирования одежды СЭВ (ЕМКО СЭВ). Т.1. Теоретические основы. – М., 1988.

Лабораторна робота №3

Моделювання одягу методом наколювання. Наколювання основи спідниці

Мета: ознайомлення з основними поняттями методу наколювання при моделювання одягу; отримання теоретичних і практичних навичок наколювання спідниці.

Порядок виконання роботи

1. Студентам пропонується ознайомитися з короткими теоретичними відомостями, виписавши необхідні визначення і поняття;

2. Після ознайомлення з теоретичними відомостями про наколювання основи спідниці студенти можуть перейти до виконання завдання.

Короткі теоретичні відомості

Метод наколювання – метод моделювання одягу, в основі якого лежить творчий пошук об’ємної форми на манекені або на фігурі людини. Метод наколювання враховує всі індивідуальні особливості конкретної фігури. Цей метод унікальний, ним можна користуватися при наколюванні не тільки простих форм одягу, але і складних форм вечірніх туалетів з використанням драпіровок; в пошуку нових форм авангардного напрямку. Наколюванням користуються також при моделюванні на нестандартну фігуру. Цей метод дозволяє зрозуміти, як проходить процес створення форми одягу на фігурі людини, можливості і значення конструктивних ліній в конструюванні одягу. Він дозволяє розвинути відчуття пропорцій, якості форми і формотворчих ліній.

Практика моделювання методом наколювання багато в чому схожа з моделюванням методом муляжу. Наколювання використовується для знаходження нових об’ємних форм, муляж – для крою тканини на вже відому форму (певну модель) виробу.

Муляжний метод – метод обробки форми вже спроектованого виробу для уточнення і коректування його в натуральну величину. Форма може бути отримана будь-яким методом: наколюванням, побудови розрахункової конструкції, за допомогою базових лекал або готових викройок. Прийоми муляжного методу використовуються при проведенні примірок в процесі виготовлення (пошиву) одягу.

Існує декілька видів наколювання:

- наколювання готової викройки, отриманої розрахунковим способом; переводної готової викройки або з використанням базових лекал, з наступною підгонкою по фігурі (або по манекену);

- наколювання кусків тканини, розміри яких розраховуються приблизно. Беруться окремі куски тканини для переду, для спинки, для рукавів і т.д.;

- наколювання цілого куска макетної тканини для створення великих і складних форм одягу. Сюди відноситься засіб «не зшивного» одягу;

- наколювання-примірка, коли проводиться посадка на живій фігурі й одночасно виправляють дефекти посадки. Таке наколювання проводиться з тканини моделі, а не з макетної тканини.

Сам метод наколювання може виконуватися двома способами:

1. на лицьовій поверхні тканини з одночасним убиранням швів, виточок та ін. на виворітний бік. Це традиційний засіб наколювання;

2. «встик», коли всі шви, виточки виводяться на лицьовий бік і сколюються між собою встик, на ребро. Цей метод порівняно новий, при ньому наколювання спрощується, так як деталі не треба підвертати. Крім того, виточки, закладені на ребро, в сучасній моді можуть виконувати декоративну роль.

Наколювання здійснюється на манекені в натуральну величину або на живій фігурі манекенниці або замовника; іноді користуються масштабним манекеном (1/2, 1/3, 1/5 фігури людини), коли необхідно подивитися головні пропорційні співвідношення (рис. 1).

Рис. 1. Масштабний (учбовий) манекен

Метод наколювання враховує всі індивідуальні особливості конкретної фігури, якщо ведеться на фігурі або на індивідуальному манекені, мірки якого відповідають живій фігурі. Для цього манекен приводять у відповідність з фактичними мірками – підбивають його в потрібних місцях ватою.

Існує спосіб підбивки манекена ватою і без зняття мірок. На людину в білизні одягають спеціальний вільний ліф з тканини. Залишки тканини забирають у виточки так, щоб ліф облягав фігуру. Далі його знімають з людини і одягають на підходящий манекен. Пустоти між ліфом і манекеном заповнюють ватою. Після цього тканину наколюють на виправлений манекен (рис. 2, 3).

Рис. 2. Закріплення накладок на базовому манекені

Рис. 3 Відкоректована форма манекена

Якщо наколювання проводиться на живій фігурі, то для зручності і точності посадки форми використовують спеціальні нагрудники або роблять наколювання на щільно прилеглу до тіла трикотажну майку або футболку.

На манекені, так же як і на живій фігурі, обов’язково попередньо прокладають тасьму або кромку тканини, відмічаючи конструктивні пояси по обхвату шиї, обхвату грудей по виступаючим точкам, обхвату талії, обхвату стегон по виступаючим частинам сідниць або на 20 см нижче лінії талії (якщо стегна мають згладжену форму), а також лінію плеча, середину переду, середину спини, середину боку (рис. 4). Роблячи наколювання, не можна приколювати тканину до білизни манекенниці або до манекену.

Рис. 4. Закріплення тасьми на фігурі людини перед наколюванням

Наколювання проводять з правої сторони манекена або манекенниці. Булавки необхідно заколювати в одному напрямку (горизонтальному, вертикальному, діагональному, справа наліво або зліва направо для лівшей), щоб в процесі наколювання не поранити руку. Для швацьких булавок необхідно приготувати браслет для вколювання булавок. Не можна булавки брати до роту.

Наколювання роблять з тканин, які легко піддаються драпіруванню. Це шовкові, вовняні, штапельні і бавовняні тканини для суконь, не дуже щільні.

Крім того, під рукою мають бути булавки, ножиці, тасьма, крейда, кольорові олівці, сантиметрова стрічка, лінійки. Особливе значення при наколюванні має напрямок ниток тканини. Напрямок ниток в деталях змінюють в залежності від форми моделі, розміщуючи тканину при необхідності в косому напрямку. На рисунку 5 показані три напрямки використання тканини.

Рис. 5. Три можливих напрямки поздовжньої нитки при використання тканини

Наколювання виконують від цілого рулону тканини довжиною не більше 6 – 8 м, інакше манекенниці буде важко тримати рулон в руці. Від рулона можна відрізати смужки тканини довжиною 10-15 см для коміра, пояса, бретелей і т.д.

Зразки обробок і фурнітури повинні бути під рукою. В залежності від тканини вибирають і вид виробу. З бавовняних тканин можна наколоти легку сукню, сарафан, халат, пляжний костюм; з вовни, шовку – костюми, святкові сукні і т.д.

Перед тим як починати наколювання, на манекені за допомогою тасьми треба намітити основні лінії виміру манекена й основні конструктивні лінії виробу. Ці лінії позначені наступним чином:

Лінія середини спини АН (рис 6, а)

Лінія обхвату шиї АА₂А₁ (напівобхват шиї, рис 6, а, б)

Лінія обхвату грудей ГГ₂Г₁ (рис. 6, в)

Лінія обхвату талії ТТ₂Т₁

Лінія обхвату стегон ББ₂Б₁ (на 20 см нижче лінії талії)

Лінія низу виробу НН₂Н₁

Лінія плечового шва А₂П (посередині плеча від шиї; точка А₂ знаходиться на 7 см від точки А, рис. 6, а)

Висота пройми зі сторони спини АГ (рис. 6, а, в)

Довжина спини до лінії талії АТ (рис. 6, а)

Розворот плеча АП

Висота плеча коса ТП

Ширина спини Ш_с (знаходиться на 10 см вище лінії грудей)

Лінія середини переду А₁Н₁ (рис. 6, б)

Довжина до лінії талії спереду

(лінія балансу) А₂Т´₁ (рис. 6, б)

Висота пройми спереду А₂Г´₁ (рис. 6, б, в)

Ширина грудей Ш_г (рис. 6, б)

Ширина грудей по бюсту Ш_б-г (по лінії грудей спереду)

Лінія бічного шва Г₂Т´₂Б₂Н₂ (по середині боку, рис. 6, в)

Рис. 6 Основні лінії виміру манекена й основні конструктивні лінії виробу