НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

За науковою редакцією дійсного члена АПН України М. С. Вашуленка

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист № 1.4/180Г043 від 10 січня 2009 р.)

Окремі розділи написали:

1 – Н. І. Лазаренко, І. І. Козак; 2 – М. С. Вашуленко; 3 – О. І. Мельничайко; 4 – Н.А. Васильківська, О. І. Мельничайко; 5 – О. І. Мельничайко; 6 – Н. О. Воскресенська, Т.Ф. Потоцька, К. Я. Климова; 7 – М. С. Вашуленко, В. О. Собко; 8 – Н. О. Воскресенська, Т.Ф. Потоцька; 9 – О. Н. Хорошковська; 10 – Т. Ф. Потоцька; 11 – К. І. Пономарьова.

Рецензенти:

Н. В. Ігнатенко, кандидат пед. наук, професор (ДВНЗ «Переяслав0Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»);

Г. В. Підлужна, кандидат пед. наук, доцент (Житомирський державний університет імені Івана Франка);

Л. О. Соловець, кандидат пед. наук, заслужений учитель України (Університетський коледж Київського міського педагогічного університету імені Б. Д. Грінченка)

Методика навчання української мови в початковій школі :

В23

Навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За наук. ред. М. С. Вашуленка. — К. : Літера ЛТД, 2011. — 364 с.

ISBN 97809660178001505

У навчальному посібнику висвітлено всі розділи, передбачені програмою з методики викладання української мови в початкових класах для педагогічних навчальних закладів II–IV рівнів акредитації. Матеріали посібника зорієнтовані на Державний стандарт початкової загальної освіти з освітньої галузі «Мова і література» та нову програму з української мови для чотирирічної початкової школи.

ББК 74.268.1УКР.я73

© М. С. Вашуленко, наук. редакція, 2011

ISBN 9789661780155 © «Літера ЛТД», 2011

ПЕРЕДМОВА

Необхідність модернізації шкільної мовної освіти, і початкової в тому числі, пояснюється тим, що останнім часом відбувся помітний розрив між її змістом, рівнем мовленнєвого розвитку молодших школярів і методичною підготовкою вчителів початкових класів у педагогічних навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації.

Новий погляд на вдосконалення мовно-мовленнєвої і методичної підготовки вчителя, з одного боку, і мовленнєвого розвитку молодших школярів – з другого, потребує їх узгодження з урахуванням єдності освітньої парадигми особистісно орієнтованої системи освіти. Якісна підготовка майбутнього вчителя в контексті його мовної і мовленнєво-методичної підготовки виходить на рівень базової професійної компетентності, оскільки вона безпосередньо корелює з мовленнєвими вміннями застосовувати інтерактивні методи навчання. Школа чекає на вчителя, який не стоїть над дитиною, а спілкується і діє спільно з нею. Він уміє організувати діалог, дискусію, групову роботу, володіє різними засобами підтримання уваги і працездатності учнів, їхньої мотивації до навчальної праці, яка потребує активної мовленнєвої діяльності.

З орієнтацією на нову мету шкільної мовної освіти – формування й удосконалення вмінь і навичок учнів щодо володіння рідною мовою в усіх сферах і видах мовленнєвої діяльності – постала необхідність змінити структуру і, відповідно, зміст цього шкільного предмета. У методичній системі сучасної початкової мовної освіти поєднано традиційний системно-описовий підхід з комунікативнодіяльнісним, що передбачає орієнтацію на всі чотири види мовленнєвої діяльності школярів: слухання і розуміння (аудіювання), говоріння, читання і письмо. Відповідно до цього постала потреба створити новий курс методики початкового навчання української мови в системі підготовки вчителя в педагогічних навчальних закладах, який повною мірою має бути зорієнтований на реалізацію поєднання зазначених підходів у процесі професійної підготовки і педагогічної діяльності вчителів початкових класів. У створенні цього видання взяли участь відомі науковці та викладачі педагогічних навчальних закладів, у яких здійснюється підготовка сучасних учителів початкових класів.

Розділ 1

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ЯК ПЕДАГОГІЧНА НАУКА

Методика викладання мови – це педагогічна наука, адже предметом її дослідження є процес оволодіння українською мовою в умовах навчання дітей у початковій школі.

Методика викладання української мови в початкових класах визначає теоретичні аспекти навчання мови учнів 1-4 класів і рекомендує ефективні методи і прийоми вдосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів, формування в них засобами мови і літератури наукового уявлення про мову як знакову систему.

Джерела збагачення методики:

1) практичний досвід, узагальнення передового педагогічного досвіду;

2) розвиток мовознавства та літературознавства як основних базових наук;

3) розвиток суміжних наук – психології, дидактики;

4) новітні дослідження в галузі теорії навчання мови;

5) методичний експеримент;

6) створення нових програм, підручників, нових практичних систем навчання, конструювання нових типів уроків тощо.

Дві взаємопов’язані частини, теоретична і практична, є складовими методики

викладання мови:

Теоретична	Практична
1. Наукові основи методики викладання мови. 2. Історія виникнення та розвиток методів навчання мови. 3. Структура і форми організації навчального процесу. 4. Наукові вимоги до підручників та посібників з мови. Мета: дослідити процес оволодіння знаннями і вміннями, його закономірності; визначити принципи навчання; обґрунтувати методи; створити наукові основи конструювання уроків, їх циклів	1. Методи та прийоми навчання мови. 2. «Механізм» упровадження конкретних методів та прийомів у процес ви вчення мови. Мета: озброїти вчителя та учнів системою методів та прийомів, спрямованою на оволодіння мовою

Загальна мета курсу методики викладання української мови в початкових класах полягає в ознайомленні майбутнього вчителя з теорією цієї науки, з найефективнішими формами організації навчального процесу, найдоцільнішими методами і прийомами навчання молодших школярів на сучасному етапі розвитку школи.

Своєрідність методики початкового навчання полягає в тому, що її предметом є шкільний курс української мови, який має суто практичний характер.

Перед майбутніми вчителями стоять такі завдання:

1) усвідомити вимоги шкільної програми;

2) зрозуміти структуру шкільних підручників;

3) засвоїти теоретичні основи методики;

4) навчитися визначати конкретні методи, прийоми і навчальний матеріал з кожного розділу шкільного курсу мови;

5) ознайомитися з практикою роботи вчителів початкових класів, звернувши увагу на позитивний досвід учителів країни, області, міста.

Для досягнення державних стандартів підготовки вчителя до роботи з молодшими школярами важливе значення мають усебічні знання про фізіологічні та психологічні особливості дітей цього віку, розуміння мотивацій до навчальної діяльності, індивідуальний підхід до кожного учня.

Формування професійної компетентності майбутнього вчителя є завданням як методики української мови, так і інших методик.

За визначенням С.У. Гончаренка, компетентність – це педагогічна категорія, а вчитель, який нею володіє, – це спеціаліст, який має ґрунтовні знання з певного предмета шкільного курсу навчання. Компетентність є складовою педагогічної майстерності і відіграє важливу роль у підготовці майбутнього вчителя до практичної діяльності. Г.К. Селевко наголошує, що особлива роль у формуванні компетентності вчителя належить сучасним інформаційним технологіям.

У формуванні теоретичних основ методика мови спирається на психологопедагогічні науки, які є важливими не лише для уточнення змісту і методів навчання мови, адже глибокий аналіз причин труднощів, які супроводжують навчання дітей, індивідуальний підхід до учнів, знання загальних закономірностей розвитку мозку дитини забезпечать застосування адекватних (відповідних) прийомів навчання, сприятимуть засвоєнню програмового матеріалу.

Останнім часом методика мови взяла на озброєння провідні положення молодої науки психолінгвістики, яка трактує мову як діяльність.

Як педагогічна наука методика мови керується настановами педагогіки, зокрема дидактики – розділу педагогіки, який визначає загальну теорію освіти і навчання та теорії виховання у процесі навчання мови і читання.

В основу методики мови покладено дидактичні принципи, які є підґрунтям навчального процесу.

Методика мови тісно пов’язана з мовознавством. Дані мовознавчих наук становлять лінгвістичну основу викладання рідної мови.

Методика мови будує свою теорію, функціонує і розвивається також у зв’язку з іншими науками (рис. 1).