Продаж товару

(Відразу відображається в системі)

Підготовка поточної інформації

Надходження товару

(Інформація про надходження товару перевіряється і записується в системі)

Постійний контроль за асортиментом товару

(Інформація про зміну в асортименті товару при поломці, псуванні, крадіжці і т.д. негайно ж вноситься в систему)

Рис. 1. Схема взаємодії потоку товарів і внутрішнього інформаційного потоку в організації

Визначення факторів, що свідчать на користь тієї чи іншої альтернативи, може здійснюватися шляхом проведення розрахунку «точки беззбитковості» складу та його критичного розміру [8]. Сучасний склад організації – це досить складна інженерна споруда, що має велику кількість взаємопов’язаних елементів, певну структуру і виконує певні функції з перетворення матеріальних потоків, а також накопичування, переробки та розподілу вантажів між їх споживачами. Склад характеризується різними технологічними, конструкторськими, організаційними та планувальними рішеннями приміщень і устаткування, а також характеристиками різноманітної номенклатури вантажів і їх упаковки.

Для розрахунку «точки беззбитковості» складу визначальними показниками ефективності організації складу на підприємстві є його критичний розмір за кількістю збережуваних ма­теріальних запасів та товарообіг. Завдання підприємства полягає у визна­ченні оптимального співвідношення між цими показниками. Необхідно знати, який прибуток принесе експлуатація складу, або, принаймні, чи не призведе вона до збитків. Рівень утримання запасів на складі, за яких повні доходи дорівнюють повній собівартості складських робіт, є «точкою беззбитковості» складу. Таким чином визначають кількість одиниць товару, яку склад може утримувати, щоб забезпечити свою беззбитковість.

У «точці беззбитковості» повний дохід складу П_п має дорівнювати повним витратам на зберігання товарів П_зб:

П_{п =} П_зб.

Прибуток від зберігання товарів визначають як добуток ціни одиниці збережуваного товару Ц на його кількість N _скл.:

П_п = Ц ^. N _скл. (6.2)

Повні витрати на збереження товарів складаються з постійних і змінних витрат. Останні розраховують як добуток змінних витрат на зберігання одиниці товару на його кількість:

(6.3)

де П_пост — постійні витрати;

П_змін — змінні витрати на зберігання одиниці товару;

N_скл – кількість товару,

Розрахунки «точки беззбитковості» для будь-якого товару служать засобом перевірки ефективності функціонування складу. Наприклад, якщо беззбитковість складу перевищує прогнози щодо можливих обсягів продажу готової продукції, то необхідно переглянути заходи щодо організації складського господарства в організації.

Визначення кількості складського підйомно-транспортного устаткування виконують за формулою [8]:

(6.4)

де Q — кількість перевезеного вантажу, т;

К_н — коефіцієнт нерівномірності надходження вантажу;

Р — продуктивність устаткування, т.

Планування складу супроводжується розрахунками його площі.

Визначення загальної площі складу здійснюють за формулою [8]:

, (6.5)

де – корисна площа, безпосередньо зайнята під зберігання запасів;

– площа, відведена під приймання та відпускання запасів;

– службова площа, призначена для роботи працівників складу;

– допоміжна площа, зайнята проїздами і проходами.

Важливим питанням для торгуючих фірм є організація та управління перевезеннями вантажів. Відомо, що транспортна діяльність – це переміщення товарів та людей з одного місця на інше, при якому не відбувається ніяких фізичних перетворень переміщуваних об’єктів.

Транспортний (технологічний) процес доставки вантажів описують формулою [8]:

, (6.6)

де – загальний час перебування автотранспорту в пункті завантаження/розвантаження;

– тривалість очікування автотранспорту;

– тривалість маневрування;

– тривалість завантаження/ розвантаження;

– тривалість оформлення документів;

– тривалість обслуговування автотранспорту.

Вибір ефективних схем внутрішньовиробничого руху матеріальних запасів та оптимізація маршрутів переміщення матеріальних запасів

В основу організації внутрішньовиробничого транспорту покладається встановлення маршрутів міжцехових перевезень, основними видам яких є маятникові та кільцеві, які, у свою чергу, підрозділяються на променеві та зоно-кільцеві маршрути перевезень [8].

При маятниковій системі транспортний зв'язок між пунктами здійснюється за двома варіантами: а) в одному напрямку — з вантажем, в іншому — без нього; б) в обох напрямках з вантажем. Тривалість одного рейсу для маятникового маршруту розраховують за формулами, які наведені в літературі [8], для однобічного і двобічного маршруту.

Схема променевих маршрутів застосовується для доставки вантажів з одного пункту в декілька чи, навпаки, з декількох пунктів — в один (доставка готової продукції з кількох цехів).

Схема кільцевих та зоно-кільцевих маршрутів забезпечує вантажне обслуговування декількох споживачів, розташованих у зоні цього кільця за один рейс. Розраховують також тривалість одного рейсу для кільцевого маршруту, і потребу в транспортних засобах періодичної чи безперерв­ної дії.

При розробці схем руху необхідно враховувати міжцехову кооперацію, можливість суміщення різних систем маршрутів з метою зменшення холостих пробігів.

Розрахунок необхідної для підприємства кількості транспортних засобів та їх продуктивності виконують за формулами, які наведені в літературі [8, с. 295].

Потрібно звернути увагу на організацію безпечної складської роботи:

суворе дотримання вимог і правил, норм та інструкцій з техніки безпеки, промислової санітарії та пожежної безпеки;

організацію та проведення інструктажу й опанування безпечних методів роботи персоналом складу.

Таким чином, дипломник, скориставшись добутими при проходженні переддипломної практики інформацією і матеріалами, рекомендує технологічні заходи щодо покращення фінансово-господарської діяльності підприємства чи організації. Всі запропоновані заходи повинні бути обґрунтовані з використанням відповідних розрахунків.

Наведемо в додатку Б приклад розробки технологічних заходів з метою покращення роботи супермаркету (забезпечення послуг у системі супермаркету).

7. ПРИКЛАДИ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАХОДІВ,

СПРЯМОВАНИХ НА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ

ЕНЕРГОРЕСУРСІВ І УДОСКОНАЛЕННЯ

ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

Важливим завданням щодо впровадження технологічних заходів є раціональне використання енергетичних ресурсів. У зв'язку з цим набувають важливого значення технологічні заходи, що сприяють формуванню енергозберігаючих технологій. Серед таких заходів можна виділити наступні:

1. Раціоналізацію операцій технологічних процесів і удосконалення конструкції агрегатів. Такі заходи пов'язані з поліпшенням проведення теплових процесів – регенерації, рекуперації тепла, інтенсифікації процесів теплообміну в технологічних агрегатах, установках.

У технологічних процесах приховані великі можливості економії палива. Наприклад, підвищення нагрівання доменного дуття на 100^оС призводить до скорочення питомої витрати коксу на 15 – 20 кг на кожну тонну чавуну. Витрата коксу скорочується і при вдмухуванні в доменну піч природного газу в кількості 1 кг на кожен 1 м³ природного газу.

Використання кисню при виробництві сталі мартенівським методом теж сприяє зниженню питомої витрати палива.

Удосконалювання режимів роботи печей у виробництвах будівельних матеріалів, вогнетривів теж веде до зменшення витрат палива.

2. Використання фізичного тепла пальних газів, що утворяться при технологічних процесах. Так, наприклад, на металургійних підприємствах за рахунок доменного та коксового газів покривають майже 40% потреби в паливі. У феросплавному виробництві для технологічних і енергетичних цілей застосовують пальні гази, що містять 80 – 85% оксиду вуглецю. За рахунок проведення таких заходів у чорній металургії може бути зекономлено до 5 млн. умовного палива в рік.

На підприємствах металургії сумарний вихід придатних для використання вторинних енергетичних ресурсів складає 4 млн. умовного палива в рік.

Серед труднощів використання фізичного тепла супутніх газів слід зазначити забруднення поверхні нагрівання теплоізоляційних установок, що веде до зниження парознімання. Тому технологічні заходи в металургійних виробництвах можуть бути спрямовані на раціоналізацію конструкцій теплоізоляційних установок.

3. Використання фізичного тепла продуктів виробництва, оскільки багато енергії приносять рідкі та тверді види продукції. На металургійних підприємствах з рідким чавуном, сталлю щорічно приноситься тепло, еквівалентне 1,5÷2,0 млн. умовного палива. Застосування цієї теплоти вирішується шляхом безперервного розливання сталі через кристалізатори.

У кольоровій металургії велика кількість тепла йде з рідкими шлаками. Повернення теплової енергії в технологічні процеси дозволило б скоротити на 40% витрати первинного палива в енергетичному балансі виробництва.

На підприємствах, що випускають будівельні матеріали, доцільно використовувати фізичне тепло, минулий випал матеріалів. У коксохімічних виробництвах при вивантаженні коксу щорічно губиться тепло, еквівалентне 3,0 млн. умовного палива в рік. Частина теплоти утилізується в установках сухого гасіння коксу.

4. Використання фізичного тепла матеріалів в установках випарного охолодження металургійних печей, при цьому поряд із застосуванням теплоти забезпечується надійна робота агрегатів. При виробництві чорних металів за рахунок випарного охолодження заощаджується до 1,5 млн. умовного палива.

Технологічні заходи, пов'язані з використанням фізичного тепла газів, що відходять, реалізуються шляхом установки казанів-утилізаторів, нагрівальних печей, рекуператорів, економайзерів.

Можуть бути рекомендовані заходи щодо захисту технологічного устаткування від нагрівання, введення раціонального графіка розливання металів, установки парових, водяних акумуляторів.

В останні десятиліття велика увага приділяється реконструкції окремих діючих цехів, виробництв, модернізації машин, апаратів.

Під реконструкцією розуміють технологічні заходи, що ведуть до перебудови відділу, ділянки, цеху, виробництва. Реконструкція дозволяє нарощувати виробничі потужності, знаходити внутрішні резерви підприємства без збільшення виробничих площ.

Модернізація включає технологічні заходи, пов'язані з заміною окремих вузлів, механізмів устаткування з метою наближення експлуатованого устаткування до технічного рівня сучасних видів машин, апаратів, реакторів, теплообмінної апаратури.

У результаті модернізації устаткування можуть бути вирішені наступні питання:

підвищення продуктивності машин, апаратів;

розширення технологічних можливостей устаткування;

підвищення якості продукції;

збільшення терміну служби устаткування;

збільшення міжремонтного пробігу устаткування, а також зменшення тривалості ремонту і його вартості;

зменшення маси, енергоємності та вартості устаткування;

поліпшення умов праці і підвищення загальної культури вироб­ництва.

При описі заходів, присвячених реконструкції виробництва і модернізації устаткування, наводять планування цехів, ескізи, схеми устаткування. Ілюстраційний матеріал у пояснювальній записці розташовують безпосередньо в описі технологічної частини або виносять у додатки дипломної роботи.