Самостійна робота № 7 Тема: Соціологія громадської думки

1. Соціологія громадської думки - спеціальна соціологічна теорія, предметом вивчення якої виступають закономірності і механізми формування та функціонування громадської думки.

Громадська думка - це складне, багатомірне духовне явище, яке існувало в усі історичні епохи розвитку суспільства. Так, наприклад, в стародавній Греції судження вільних громадян виражались у народних зборах і в голосуванні на форумі. В древньому Римі широко практикувались громадські дискусії, а новини публікувались у настінній газеті "Акта діурна". Римляни були першими серед тих, хто заговорив про народний голос.

Термін "громадська думка" є дослівним перекладом вислову "публічна думка", який у даному контексті вперше був використаний англійським державним діячем і письменником Д.Солсбері. З кінця ХУШ століття термін "громадська думка" стає загальноприйнятним.

До ХХ століття громадську думку вивчали в основному як форму висловлення інтересів і потреб різних верств населення, як інструмент соціального контролю. Непересічні заслуги в даному плані належать таким дослідникам, як французькому соціологу Г.Тарду (праця "Громадська думка і натовп"), який досліджував джерела виникнення громадської думки, та Лоуеллу (праця "Громадська думка і народні уряди"), який досліджував питання форм висловлення громадської думки, її ролі у прийнятті управлінських рішень.

Починаючи з ХХ століття, розпочинається активна розробка теорії громадської думки, піднімаються питання ролі громадської думки як дієвого чинника соціального управління. Важливе місце в даному аспекті посіла праця німецького соціолога Ф.Тьоніса "Критика громадської думки".

Розкриваючи питання становлення громадської думки як важливого фактора суспільного розвитку, слід зазначити, що емпіричні дослідження даного феномену розпочалися в США ще в ХIХ столітті. У зв'зку з цим варто пригадати, що наукове становлення дані дослідження одержали зі створенням Американського інституту громадської думки під керівництвом Дж.Геллапа у 1935 році.

На сьогоднішній день проблема громадської думки є дуже актуальною, підтвердженням чого слугують різноманітні підходи як у трактуванні її специфіки, так і механізмів впливу на соціальний розвиток людства. Так, наприклад, у навчальному посібнику "Рабочая книга социолога" подається наступна дефініція даного поняття: громадська думка - це ставлення населення до того чи іншого явища, об'єкта чи ситуації, що має місце в даній країні і поза її межами.

Польський соціолог Є.Вятр під громадською думкою розуміє історично зумовлений і змінюваний стан суспільної свідомості більшості груп людей, висловлюваний публічно з проблем важливих для політичної системи.

У найбільш загальному вигляді ми можемо визначити громадську думку як колективне оціночне судження людей з питань, які мають соціальний інтерес.

Об'єктом громадської думки, таким чином, буде виступати частина навколишньої дійсності, з приводу якої виникають оцінні судження людей.

Суб'єктом громадської думки - соціальні групи, спільності, які народжують колективні оцінні судження з приводу певної проблеми.

До основних елементів громадської думки відносимо:

- соціальну оцінку (вияв відношення суб'єкта до об'єкта, яке має різну ступінь раціональності: позитивну, негативну, нейтральну);

- елементи знання, необхідні для формування соціальної оцінки про певний об'єкт;

- уявлення;

- установки;

- емоції;

- вольові елементи (спрямованість дій людини).

2. Яким же чином відбувається процес формування громадської думки і які можливі етапи його існують?

Вихідним пунктом формування громадської думки є соціальне інформування. В інформаційних потоках необхідно виділити таке джерело, як засоби масової інформації. Через засоби масової інформації люди дізнаються про значущість як певних економічних, політичних, соціальних, моральних, культурних та інших проблем, ідей, подій тощо, так і локальних ситуацій, що зачіпають інтереси певних соціальних груп. При цьому часом незначні на перший погляд ситуації і події, які спочатку стали предметом неширокого кола людей, з різних причин можуть розростатися до загальносуспільних масштабів. Основну роль у формуванні громадської думки відіграє співвідношення конкретної ситуації, факту, події, що є предметом громадської думки та актуальних суспільних інтересів.

Важливим моментом у формуванні громадської думки є організаційні умови.Вони передбачають, з одного боку, наявність суб'єктів вираження громадської думки, а з іншого - існування організаційних структур органів управління для її обміну та аналізу. Суб'єктами вираження можуть виступати громадські лідери, самодіяльні та громадські організації, ініціативні групи тощо. Організаційні структури управлінських органів для обміну та аналізу громадської думки включають у себе різного роду комітети та комісії, відділи листів при державних органах, соціологічні служби.

Основними етапами формування громадської думки є:

- виникнення почуттів і уявлень на рівні індивідуальної свідомості на стадії ознайомлення з проблемою;

- зіткнення думок різних людей;

- поширення сформованої типологізованої думки;

- вплив громадської думки на поведінку і соціальну практику людей.

Тривалість функціонування громадської думки залежить від динаміки соціальних ситуацій, які вона охоплює, та відповідності її запитам людей.

Як соціальний інститут громадська думка виконує в суспільстві ряд функцій. Зокрема Б.О.Грушин розрізняє такі функції громадської думки:

1) залежно від характеру взаємодії думки тих чи інших соціальних інститутів: контрольну, консультативну і директивну;

2) залежно від змісту висловлювання думки: оцінну, аналітичну, конструктивну, регулятивну;

3) залежно від форм її висловлювання: позитивну і негативну.

Серед вищезазначених функцій, які виконує громадська думка в суспільстві, головними є оцінна і регулятивна. Остання функція виступає у специфічних формах цілепокладання, контролю, консультації та виховання. Тому глибокий аналіз вивчення цілеспрямованого формування громадської думки засобами масової інформації і пропаганди, усної агітації, лекційної роботи - важливий напрям діяльності соціологів.

На відміну від звичайної сукупності поглядів, громадська думка завжди пов'язана з актуальною суспільною проблемою, вирішення якої залежить від механізму її впливу на управлінські структури. Яким же чином громадська думка може впливати на процес прийняття рішень управлінськими органами? Перш за все через інституалізовані, юридично оформлені механізми. Іншою формою впливу є моральна оцінка, об'єктом якої можуть виступати мотиви прийняття того чи іншого рішення, соціальні наслідки його реалізації.

Оптимальне управлінське рішення завжди має враховувати наявність громадської думки з приводу предмета рішення, бо цей феномен враховує оцінки, реакції та сподівання певної соціальної групи суспільства.

Вивчення феномену "громадська думка" соціологічними методами дозволяє вловити найменші відтінки, тенденції змін, які мають місце в соціальній дійсності з приводу будь-яких проблем. До основних методів дослідження громадської думки відносять: анкетування й інтерв'ю.