Практичні завдання Завдання 1

Вирішити ситуаційне завдання. Відповісти на питання.

На фірмі, що виготовляє фарби для деревяних і металевих виробів, зайнято 87 осіб, з них 52 робітники. На підприємстві відсутнє нормування праці, велика плинність кадрів, низька заробітна плата, висока вартість продукції.

Питання:

1. Чому фірма не нормує працю робітників? Назвіть причини.

2. Що потрібно вжити у галузі організації та нормування праці, щоб фірма поліпшила свою діяльність?

Завдання 2

Складіть структурно-логічну схему функцій і принципів нормування праці. Покажіть їх взаємозв язок.

Тести

1. Розвиток науки про нормування праці сприяв вивченню і формуванню головних законів організації високоефективної праці:

а) закону кооперування праці;

б) закону поділу праці;

в) закону свідомого підтримання та розвитку організації праці;

г) закону відповідності матеріально-технічної бази і форм організації праці;

д) закону зміни праці;

е) закону відповідності форм оргнізації працйі психологічним можливостям людини.

2. Нормування праці являє собою:

а) метод встановлення технічно обгрунтованих норм часу;

б) встановлення норми виробітку на одиницю часу;

в) впровадження заходів, спрямованих на поліпшення організації виробництва і праці;

г) обгрунтування затрат уречевленої праці;

д) обгрнтуання затрат живої праці.

3. Предметом нормування праці є:

а) продуктивність праці;

б) тривалість трудового проесу у часі;

в) чисельність персоналу і фонд заробітної плати.

4. Обєктом нормування праці є:

а) трудовий процес на конкретному робочому місці;

б) організація оплати праці;

в) будь-яка доцільна діяльніть людини як фізична, так і розумова.

5. Зміст процесу нормування праці на підприємстві – це:

а) вивчення та аналіз змісту і характеру праці у цілому та окремих професійно-кваліфікаційних групах працівників;

б) вивчення передового виробничого досвіду та впровадження його у виробництво;

в) встановлення нормативних величин кожного з елементів трудового процесу;

г) обгрунтування розроблених варіантів виконання робіт з технічних, економічних та психофізіологічних позицій.

Бібліографічний список

1, 2, 3, 4, 10, 11, 14, 18.

Практичне заняття № 2

Тема 2. Об’єкти нормування праці

Мета: сформувати практичні навички у студентів з питань визначення та аналізу об’єктів нормування праці.

План

1. Сутність виробничого, технологічного і трудового процесів.

2. Виробнича операція – основний обєкт нормування праці.

3. Класифікація і характеристика трудових рухів, дій, прийомів.

4. Організація і класифікація робочих місць.

5. Функції та системи обслуговування робочих місць.

Обладнання: роздаткові матеріали.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Об’єктом нормування праці є трудова діяльність людини. Розроблення норм праці враховує дію різних чинників організаційно-технічного й соціально-економічного характеру, тому до об’єктів нормування у широкому сенсі належать умови й охорона праці, затрати та результати праці.

Залежно від соціально-економічних передумов, до конкретних об’єктів нормування у вузькому сенсі належать: робочий час, виробнича (технологічна) операція, технологічна структура операції, трудовий мікроелемент (трудовий рух), обсяг роботи, зона обслуговування, чисельність персоналу.

Робочий час – законодавчо встановлена тривалість обов’язкового перебування працівника на робочому місці та виконання ним трудових обов’язків. Згідно з Кодексом законів про працю за сприятливих умов праці норма робочого часу становить 40 годин на тиждень. Тривалість робочого часу вимірюється відпрацьованими годинами протягом робочого дня (зміни), тижня, місяця, року.

Під виробничою операцією розуміють частину виробничого (трудового) процесу, сприямовану на зміну форми або структури предмета праці (технологічна операція); перевірку результатів праці (контрольна операця); зміну місця перебування предмета праці у просторі (транспортна операція).

Слід усвідомлювати, що технологічна структура операції значною мірою впливає на точність визначення норм і трудомісткість нормування. Структурно найскладнішими вважаються основні операції механічної обробки металів. Для розуміння складності технологічних операцій та їх нормування потрібно мати уявлення про такі поняття, як «установка», «позиція», «перехід», «прохід», «трудовий мікроелемент».

Обсяг роботи за певний відрізок часу – годину, зміну, місяць – як об’єкт нормування, використовується на таких роботах, де недоцільно нормувати кожну операцію чи дрібніші її частини (наприклад, у видобувних та апаратурних процесах, допоміжних роботах на промислових підприємствах).

Слід зазначити необхідність врахування зон обслуговування при нормування праці. Вони характерні для роботи багатоверстатників у текстильній промисловості, в обробних процесах із багатоверстатним обслуговуванням у машинобудуванні.

Чисельність персоналу стосується різних сфер трудової діяльності. Наприклад, у матеріальному виробництві потрібна знана кількість персоналу для обслуговувння потужних технологічних, енергетичних, транспортних систем тощо. Для встановлення оптимальної кількості керівників, спеціалістів чи службовців також використовується розрахунок чисельності персоналу за певними функціями.