Питання для самоконтролю

1. Які вихідні матеріали використовуються при створенні трудових нормативів?

2. Що включає в себе підготовчо-методична робота – як етап створення нормативів?

3. Які відбуваються етапи при розробці трудових нормативів?

4. Які основні напрямки регламентує робоча методика розробки і впровадження нормативних матеріалів?

5. Що таке макет нормативних таблиць і яку інформацію вміщує?

6. Наведіть формулу обчислення мінімальної кількості значень чинника для виявлення закономірності і побудови нормативної лінії.

7. Нормативна лінія і що вона відображає на графіку?

8. Наведіть формулу визначення інтервалу між найменшим і найбільшим значенням чинника при дослідженні нормативів.

9. В чому сутність графоаналітичного методу середньоарифметичного визначення нормативної лінії?

10. Як побудувати графік нормативної залежності часу від одного змінного фактора?

11. Які переваги у визначенні нормативної залежності має метод найменших квадратів?

Теми для підготовки презентацій

1. Етапи створення трудових нормативів та їх робоча методика.

2. Сутність графоаналітичного методу середньоарифметичного визначення нормативної лінії.

3. Сутність та практичне застосування визначення нормативної залежності за методом найменших квадратів.

Бібліографічний список

1, 5, 10, 18.

Тема 8. Норми витрат праці

Мета:

• навчитися складати схему класифікації норм затрат праці;

• з'ясувати методи групування норм за різними ознаками;

• вивчити основні чинники, що впливають на величину норми, зокрема об’єктивні, технологічні, організаційні тощо.

План

1. Загальна характеристика норм праці, що застосовуються на підприємстві.

2. Класифікація норм праці.

3. Групування норм за їх видами.

4. Рішення задач з трудомісткості продукції.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Спочатку необхідно з’ясувати загальну схему класифікації норм затрат праці. На кожному підприємстві (організації) відбуваються трудові процеси.

Останні проходять у різних організаційних, технічних умовах. Відрізняються трудові процеси також рівнем механізації, ступенем поділу і кооперації праці тощо.

Отже у кожному конкретному випадку має застосовуватись технологія нормування. Все це вимагає від нормувальників, інших фахівців добре володіти класифікацію норм затрат праці.

Загальна схема класифікації норм затрат праці показана на рисунку 1.6.

Весь спектр широковживаних норм поділяється на 7 груп за такими ознаками:

• за призначенням;

• видом затрат часу;

• сферою поширення;

• періодом дії;

• ступенем деталізації;

• методом обґрунтування;

• за кількістю людей, праця яких нормується.

Групування норм за призначенням. В теорії «нормування праці» та на практиці прийнято виділяти за призначенням 7 норм: часу; виробітку; обслуговування; чисельності; підлеглості; співвідношення кількості працівників; нормовані завдання.

Коротко розглянемо сутність згаданих норм за призначенням.

Рис. 1.6. Загальна схема класифікації норм затрат праці

Норма часу Нч - це кількість робочого часу, об’єктивно необхідного для виконання конкретної роботи(операції) за певних організаційно-технічних умов. За одиницю виміру прийнято: година, хвилина, день.

Норма виробітку Нв – це кількість одиниць продукції в натуральних показниках(або ж обсяг послуг), яку повинен виробити працівник в одиницю робочого часу(за годину, зміну, місяць) за певних організаційно-технічних умов. Норма виробітку залежить від тривалості робочого періоду та норми часу, встановленої на одиницю продукції (послуг).

Змінна норма виробітку(Нв) обчислюється так: тривалість робочої зміни (Тзм) розділити на норму часу на одну операцію (Нч). Якщо норма часу на виконання однієї операції становить 0,5 хв., а робоча зміна триває 480 хв., тоді змінна норма становитиме 960 операцій [(Нв = Тзм : Нч); 960=480 : 0,5)]. Як видно із формули, норма виробітку залежить від тривалості робочого періоду і норми часу, і навпаки.

У практичній діяльності економістам часто доводиться розраховувати: як зміниться норма виробітку, якщо змінюється норма часу.

Між зміною норми виробітку і норми часу існує протилежна залежність. Якщо норма часу зменшується на Х %, то норма виробітку зростає на У %:

(2.49)

Після перетворень одержимо такі два рівняння:

(2.50)

Приклад: норма часу скорочується з 0,5 хв. до 0,4 хв., тобто на 20 %. Як зміниться при цьому норма виробітку, якщо вона дорівнювала 960 операціям ?

(2.51)

Отже норма виробітку становитиме 1200 операцій (960*1,25).

Приклад: змінна норма виробітку становить 160 деталей. Верстатник, вдосконаливши свій інструмент та змінивши режим роботи, став виробляти 200 деталей за зміну. Тривалість зміни становить 480 хвилин.

Обчислити, як зменшилась фактична трудомісткість однієї деталі порівняно з нормативною.

Нормативна трудомісткість обчислюється так: 480 / 160=3 хв.

Фактична трудомісткість становить 2,4 хв. (480 / 200).

Отже, норма часу зменшилась на 25 %.

Норма обслуговування Ноб – це кількість об’єктів (верстатів, робочих місць, виробничої площі тощо), що їх повинен якісно обслуговувати робітник(бригади) за одиницю робочого часу.

За допомогою норм обслуговування обчислюють потрібну кількість допоміжних робітників та багатоверстатників.

Норма обслуговування для допоміжного персоналу залежить від часу разового обслуговування одного об’єкта.

Приклад: за нормою тривалість наладки одного напівавтомата становить 24 хв. Оскільки одиниць такого устаткування має обслужити один наладчик за 8 – годинний робочий день ?

Норма обслуговування складає 20 верстатів (480 / 24).

Норми чисельності персоналу Нчис. – це розрахункова кількість працівників, необхідних для якісного обслуговування виробничих об’єктів різноманітного призначення. Широко використовується у допоміжному виробництві, на транспорті і в других галузях.

Приклад: норма обслуговування для одного наладчика становить 20 верстатів. Якою має бути явочна норма чисельності наладчиків, якщо на дільниці 40 верстатів працюють у дві зміни ?

Норма чисельності складає 4 чол. (40 / 20*2).

Норма підлеглості – це оптимальна наявність осіб, підлеглих одному керівникові. Застосовуються для правильного визначання кількості посад керівників(майстрів, бригадирів, начальників змін і т.д.).

Норма підлеглості залежить від різних чинників, зокрема, типу виробництва, номенклатури деталей(продукції), складності продукції тощо.

Норма співвідношення працівників – характеризує нормативні пропорції чисельності працівників різних категорій (основних та допоміжних робітників, інженерів і техніків, конструкторів 1 та 2 категорій тощо.

Нормоване завдання – розрахунковий обсяг роботи, який повинен виконувати працівник(колектив) за певний робочий період (зміну, місяць).Цей вид норми використовується на сталих процесах, коли не має потреби перевищувати план, а заробітна плата нараховується за погодинною формою.

Групування норм за видом затрат часу. В «нормуванні праці» існує також групування норм за такими видами затрат праці:

• норма підготовчо-завершального часу Тпз;

• норма часу обслуговування робочого часу Тоб;

• норма оперативного часу Топ;

• норми часу на відпочинок Тв;

• норма штучного часу Тшт;

• норма штучно-калькуляційного часу Тшк;

• норма часу на партію виробів Тпар.

Норма підготовчо-завершального часу т_пз – в одиночному і малосерійному виробництві встановлюється на одну деталь (виріб); у серійному – на партію деталей (виробів).у масовому виробництві одна і та сама робота повторюється щодня, а підготовка робочого місця здебільшого покладається на допоміжних робітників. Тому підготовчо-завершальний час є дуже малим і приєднується до часу обслуговування робочого місця.

Норма часу обслуговування робочого місця Тоб – при нормуванні операцій механічної обробки в умовах масового і серійного виробництва визначається окремо для організаційного і технічного обслуговування. В індивідуальному і серійному виробництві на частини не поділяється. Величина цієї норми залежить від ступеня раціональності поділу і кооперування праці між основними та допоміжними робітниками.

Норма оперативного часу Точ – включає основний час і частину допоміжного часу. Залежно від типу виробництва, особливостей технології та можливостей механізації розрахунків для встановлення норми оперативного часу використовуються нормативи різного ступеня укрупнення.

Норма часу на відпочинок Тв – включає сумарну кількість часу регламентованих прав, встановлених на зміну. Час на відпочинок здебільшого об’єднується з часом на особисті потреби.

Норма часу на відпочинок залежить від фізичних та нервово-психічних навантажень на організм людини під час роботи, наявності і рівнем шкідливих факторів, стану мікроклімату у виробничому приміщені тощо.

Норма штучного часу Тшт – це сумарний час (за винятком підготовчо-завершального), необхідний для виготовлення одиниці продукції (виконання операції) за певних організаційно-технічних умов. Норма штучного часу є складовою частиною норми часу Нч.

У серійному виробництві, коли деталі на механічну обробку запускаються партіями, спочатку розраховують норму штучного часу на одну деталь чи операцію:

. (2.52)

Щоб від норми штучного часу перейти до повної норми Нч, треба до штучного часу додати час підготовчо-завершальної роботи, розрахований на одну деталь (операцію).

Норма штучно_калькуляційного часу Тшк – це повна норма часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції (виконання операції) за певних організаційно-технічних умов. Ця норма є основою планування виробництва, організації праці, нарахування заробітної плати.

Повна, або розгорнута, формула норми штучно-калькуляційного часу має такий вигляд:

. (2.53)

На практиці часто об’єднують основний і допоміжний час, а також час організаційного і технічного обслуговування, час на відпочинок і особисті потреби. У серійному та індивідуальному виробництві час регламентований перерв Тпр, як правило, відчутній. Тоді формула штучно-калькуляційного часу набуває спрощеного виду:

. (2.54)

Норма часу на партію виробів Тпар – сумарний час виготовлення партії виробів за певний організаційно-технічних умов:

. (2.55)

Групування норм за сферою поширення, періодом дії, ступенем деталізації, методи їх обґрунтування та за кількістю працівників. За сферою поширення існують:

а) міжгалузеві норми;

б) галузеві норми;

в) районні норми;

г) місцеві норми.

Міжгалузеві норми – розробляються централізовано на такі масові процеси, що мають місце в усіх галузях виробничої сфери, а нерідко зустрічаються і у невиробничій сфері. Наприклад: норми на будівельно-монтажні та вантажно-розвантажувальні процеси.

Галузеві норми – розробляються галузевими нормативно-дослідними організаціями, поширені в межах однієї галузі, наприклад, в сільському господарстві, металургії і т.д.

Районні норми – теж розробляються галузевими нормативно-дослідними організаціями, але для підприємств, сконцентрованих в окремих географічних районах зі своїми природнокліматичними умовами.

Місцеві норми – розробляються безпосередньо на підприємствах, організаціях з метою врахування місцевих особливостей.

За періодом дії норми поділяються:

а) норми тривалої дії або умовно-постійні;

б) сезонні норми;

в) тимчасові норми;

г) разові норми;

Норми тривалої дії або умовно-постійні встановлюються на такі роботи, де технологія тривалий час не змінюється.

Сезонні норми застосовуються не цілорічно, а в окремих періодах року. Умови роботи, наприклад, взимку і влітку дуже розрізняються, що впливає на продуктивність праці. Наприклад, лісозаготівельні роботи проводити взимку набагато складніше, ніж влітку.

Тимчасові норми встановлюються на обмежений час, наприклад, на період освоєння нової продукції.

Разові норми використовуються на поодиноких, неповторюваних роботах, наприклад, під час ліквідації аварій, в експериментному виробництві тощо.

Групування норм за ступенем деталізації включає дві підгрупи:

а) деталізовані (диференційовані);

б) укрупнені.

Деталізовані норми в свою чергу поділяються на:

а) мікроелементні норми;

б) елементні норми;

в) операційні норми.

Мікроелементні норми встановлюються на окремі трудові рухи у масовому виробництві переважно для ручних, ручних механізованих та машинно-ручних робіт. Самостійного значення не мають, оскільки є складовою операційних норм часу.

Елементні норми встановлюються на окремі елементи трудового процесу: підготовчо-завершальної дії працівника, основні прийоми, машинний час, допоміжні прийоми, оперативний час тощо. Також самостійного значення не мають, бо є складовою штучного часу на операцію.

Операційні норми встановлюються різними методами на окрему операцію трудового процесу.

Укрупнені норми поділяються на:

а) комплексні норми;

б) типові норми;

в) єдині норми.

Комплексні норми встановлюються на комплекс взаємопов’язаних операцій незалежно від того, виконуються вони одним працівником чи колективом. Використовуються в експериментальному, індивідуальному та малосерійному виробництвах за умов бригадної організації праці.

Типові норми – необхідні затрати робочого часу на виготовлення типового виробу з певної групи однорідних, але неоднакових предметів праці за стандартизованих організаційно-технічних умов. Розробляються на підставі типової технології. Прикладом можуть бути типові норми на токарну обробку груп різних за розмірами, але подібних за формою зубчатих коліс, валів, осей.

Єдині норми встановлюються на однакові технологічні операції або комплекси операцій, умови яких у різних районах однакові або мало чим відрізняються. До них належать єдині норми будівельно-монтажних, сільськогосподарських, лісозаготівельних робіт тощо.

Норми за методом їх обслуговування поділяються на:

а) технічно обґрунтовані норми;

б) досвідно-статистичні норми.

Технічно обґрунтовані норми проектуються на конкретні роботи (вироби, деталі, операції) за умов сталої технології, досконалої організації праці тощо.

Різновиди технічно обґрунтованих норм:

• розраховані за нормативними матеріалами;

• хронометражні;

• розраховані за емпіричними формулами.

Досвідно-статистичні норми встановлюються на підставі: власного досвіду нормувальника, технолога, майстра; статистичної інформації про трудомісткість роботи. Використовуються на дільницях, де продукція часто змінюється, технологія не стабільна.

Існують також норми групування за кількістю працівників (людей), праця яких нормується:

а) індивідуальні норми – призначаються для одного окремого працівника за індивідуальної організації праці;

б) колективні норми – розраховані на колектив працівників: ланку; бригаду; чергу; зміну; які пов’язані між собою кооперацією праці.

Чинники, які впливають на величину норми. До норм затрат праці пред’являються певні вимоги: по-перше, вони мають бути науково обґрунтованими, тобто орієнтованими на максимальне використання технічних можливостей робочого місця, наявних резервів; по-друге, норми повинні бути рівно-напруженими, тобто вимагати від працівників однакових затрат робочого часу і операції на виконання робіт.

До вимоги другого напрямку відносяться точність, прогресивність і динамічність.

Значення точності норм швидко зростає із збільшенням обсягів виробництва продукції. Незначна помилка технолога або нормувальника при встановлені норми на певну деталь може призвести до невиправданого збільшення трудомісткості.

Не підходить також надто жорстка норма, що вимагає від робітника перенапруження. Навпаки, слабка за напруженістю норма розхолоджує працівників.

Вимога прогресивності норм полягає в тому, що вони мають ураховувати всі техніко-економічні можливості устаткування робочих місць, раціональні методи і прийоми праці, досягнення науки і передового досвіду.

Динамічність передбачає своєчасне коригування норм відповідно до змін характеристик предмета праці, технології, організації праці, тобто тих чинників, від яких залежить величина норми.

Питання для самоконтролю

1. Класифікація норм затрат праці.

2. Нормативи праці за сферою застосування: загальнопромислові, галузеві, місцеві.

3. Відповідність нормативних матеріалів вимогам прогресивності, комплексності, обґрунтованості, рівню точності та можливості їх використання за різних організаційно-технічних умов.

Теми для підготовки презентацій

1. Загальна класифікація норм затрат праці.

2. Методи групування норм за призначенням та за видом затрат часу.

3. Особливості групування норм за сферою поширення та методом дії.

4. Поняття про групування норм за ступенем їх деталізації та кількістю працівників.

Бібліографічний список

1, 5, 9, 11, 18.