Питання для самоконтролю

1. Яке призначення нормативних матеріалів ?

2. Що включає в себе нормативна база ?

3. Сутність нормативних матеріалів.

4. Із яких чотирьох груп складається класифікація нормативних матеріалів ?

5. Які складові нормативних матеріалів за їх видами ?

6. Що таке нормативи часу ?

7. Дайте визначення – нормативи чисельності та нормативи обслуговування.

8. Що відображають нормативи підлеглості ?

9. Що входить в нормативні матеріали за сферою їх застосування ?

10. В чому сутність галузевих нормативів ?

11. В чому сутність диференційованих нормативів ?

12. В чому сутність аналітичних нормативів ?

13. Які пред’являються вимоги щодо якості нормативних матеріалів ?

Теми для підготовки презентацій

1. Нормативні матеріали з праці: сутність та їх призначення.

2. Класифікація нормативних матеріалів.

3. Вимоги щодо якості нормативних матеріалів.

Бібліографічний список

1, 5, 8, 11, 13, 18.

Тема 7. Методи створення трудових нормативів

Мета: поглибити, поширити та систематизувати знання студентів про:

• робочу методику та методи опрацювання матеріалів спостереження;

• графоаналітичний метод визначення нормативної лінії та нормативної залежності за методом найменших квадратів.

План

1. Загальні умови і вихідні матеріали для створення нормативів.

2. Етапи створення нормативів.

3. Робоча методика.

4. Методи опрацювання матеріалів спостереження.

5. Графоаналітичний метод середньоарифметичного визначення нормативної лінії.

6. Визначення нормативної залежності за методом найменших квадратів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні теми перш за все необхідно ознайомитись із загальними умовами і вихідними матеріалами для створення нормативів. На підприємствах сфери матеріального виробництва і обслуговування відбуваються трудові процеси. Для їх потреб необхідно створити трудові нормативи, які були б науково обґрунтованими і щонайточнішими. Найменша похибка, яка повторюється масово, багаторазово, може спричинити значну шкоду виробництву.

А тому розробка трудових нормативів – це перш за все відповідальна справа і до того ж трудомістка і складна. Вона вимагає врахування значної кількості організаційно-технічних факторів, пов’язана з використанням досить складних розрахунків. В зв’язку з цим у розробці нормативів приймають участь висококваліфіковані фахівці, науковці, які добре обізнані з тонкощами технології, організації, нормування та економіки виробництва.

Трудові нормативи (за винятком місцевих нормативів) розробляють (створюють) науково-дослідні організації з участю окремих підприємств, які є користувачами нормативної інформації.

Науково-методичне керівництво щодо нормування праці забезпечує Науково-дослідний інститут праці України. Що стосується місцевих нормативів, то вони створюються в більшості випадків безпосередньо підприємствами та організаціями. Науково-дослідні установи можуть також приймати участь у створенні місцевих нормативів при замовленні цієї роботи підприємствами.

Науково-обґрунтовані нормативи повинні базуватись на наявних умовах і можливостях тих чи інших підприємств.

Вихідними матеріалами для створення трудових нормативів можуть служити:

• наслідки проведених хронометражних спостережень, що проведені на робочих місцях, а також матеріали фотографій робочого часу та кінозйомок;

• організація праці, режими роботи, технічні характеристики машин та устаткування, типові технологічні процеси;

• чисельність працівників, залучених до виконання дослідницьких операцій за умов прогресивної(досконалої) організації праці;

• діючі нормативи;

• державні стандарти на аналітичні трудові процеси та їх елементи.

Для створення нормативів необхідні загальні умови, яких потрібно дотримуватись. Перш за все під час хронометражних спостережень трудових процесів необхідно дотримуватись правил експлуатації устаткування та вимог техніки безпеки.

При вивченні факторів, що впливають на тривалість машинного та ручного часу, встановлення більш прогресивних режимів роботи устаткування необхідні технологічні (виробничі) процеси розчленувати на короткі елементи операцій (прийоми, дії, рухи тощо).

Етапи створення нормативів. Вся організація процесу розробки(створення) трудових нормативів відбувається за шість послідовних етапів:

1. підготовча організаційно-методична робота;

2. збирання первинної інформації, проведення полігонних спостережень та лабораторних досліджень;

3. аналіз та опрацювання результатів досліджень, складання нормативних таблиць, графіків, формул, оформлення проекту збірника нормативних матеріалів;

4. експериментальна перевірка проекту трудових нормативів на підприємствах;

5. проведення коригування нормативних матеріалів за наслідками експериментальної перевірки;

6. затвердження, тиражування і розсилка нормативів заінтересованим підприємствам і організаціям.

А тепер зупинимось детально на змісті роботи на кожному із перелічених етапів.

Перший етап. Перш за все аналізують наявні нормативні матеріали , їх повноту і якість, відповідність сучасним вимогам і вимогам виробництва.

Після вивчення спеціальних літературних джерел, потреб і замовлень підприємств визначають весь перелік трудових процесів, робіт, операцій та їх елементів, на які відсутні нормативи, або вони вже застарілі і низької якості.

Визначають склад науково-дослідних установ та підприємств, яких доцільно залучити для участі у створенні нових трудових нормативів.

Необхідно також забезпечити вибір типового змісту трудового процесу і організаційно-технологічних умов виробництва, які впливають на параметри трудових нормативів.

З метою створення укрупнених нормативів трудові прийоми об’єднують у комплекси за ознаками технологічної послідовності факторів, які впливають на тривалість технологічного процесу.

Також на першому етапі роблять попередній вибір факторів, що впливають на трудомісткість трудового процесу або окремих його елементів, складають макети нормативних таблиць. При проектуванні макетів таблиць слід досягти раціонального розміщення нормативних показників, впливових факторів, одиниці виміру показників тощо.

Необхідно також оцінити трудомісткість усього процесу розробки трудових нормативів, окремих етапів, скласти робочий план із зазначенням дат початку і закінчення кожного з етапів, визначити відповідальних осіб і строки звітування перед головною проектною організацією.

Завершується етап створенням і доведенням до виконавців єдиної робочої методики проведення досліджень.

Другий етап. На цьому етапі досвідчені фахівці безпосередньо на робочих місцях вивчають і аналізують:

а) зміст трудового процесу;

б) організацію праці і якість обслуговування робочих місць;

в) кваліфікацію робітників і чисельний склад виробничих підрозділів.

Вивчаються і аналізуються паспортні показники параметрів роботи устаткування, його технічний стан та ін.

Всі виявлені недоліки в організації праці, в технології, а також технічного стану обладнання повинні бути усунені.

Після завершення вищезазначених робіт другого етапу приймаються практичні заходи щодо встановлення раціонального порядку виконання трудового процесу.

Наприкінці другого етапу фахівці систематизують зібрану інформацію для визначення характеру зв’язку між об’єктами, факторами та зміною параметрів трудових нормативів.

Таким чином, головним завданням другого етапу є накопичення об’єктивної інформації на виробництві і в лабораторних умовах, необхідної для розробки нормативів.

Третій етап. Одержану з підприємств і лабораторій вихідну інформацію ретельно опрацьовують, а в разі потреби доповнюють та уточнюють.

Таким чином, встановлюють міру залежності між значущими факторами і трудозатратами, уточнюють макети нормативних таблиць, тиражують тематичні збірники як проекти і розсилають обмеженій кількості підприємств та організацій з інструктивними матеріалами для впровадження у виробничих умовах.

Четвертий етап. Проекти трудових нормативів(що містяться у збірниках) піддають широкомасштабному випробуванню у реальних виробничих умовах.

Можливі помилки, неузгодженості між окремими таблицями, показниками, невідповідності виробничим умовам ретельно фіксують, узагальнюють і надсилають до головної науково дослідної організації, відповідальної за створення нормативів.

П’ятий етап. На цьому етапі вивчається і опрацьовується вся інформація, що одержана під час випробування запроектованих трудових нормативів. Завершується етап доведенням нормативних матеріалів і комплектуванням відповідних збірників.

Шостий етап. Нормативні матеріали узгоджуються з профспілками, затверджуються в установленому порядку, тиражуються і розсилаються всім підприємствам і організаціям.

Робоча методика. Для визначення обсягу, змісту, порядку, способу розробки, а також для випробування нормативних матеріалів є робоча методика.

Вона регламентує такі напрямки:

• номенклатуру елементів робочого часу;

• чинники, що впливають на тривалість трудового процесу;

• кількість необхідних спостережень, способи їх проведення і опрацювання;

• ступінь диференціації елементів затрат робочого часу;

• макети нормативних таблиць.

Важливим і досить відповідальним моментом при підготовці робочої методики є проектування макетів нормативних таблиць.

Останні повинні містити всю інформацію, яка необхідна для правильного вибору числового значення нормативів (зокрема, назва трудового процесу, або ж операції, характеристика організаційно-технічних умов праці, перелік чинних факторів тощо).При необхідності таблиці супроводжують ескізами, схемами робочого місця, окремими поясненнями.

Важливим фактором в організації нормування є опрацювання хронометражних спостережень та фотографій робочого часу за допомогою графоаналітичних методів. Для цієї мети слід побудувати координатну сітку (систему координат з рівномірними шкалами).

На вертикальній осі У відкладають значення тривалості часу, а на горизонтальній Х – значення фактора, від якого залежить тривалість виконання спостережуваного елемента трудового процесу чи операції.

Для досягнення необхідної точності трудових нормативів у процесі їх розробки важливе значення має вибір і обґрунтування чинників, які безпосередньо впливають на тривалість трудових процесів. А тому спочатку беруть на облік усі можливі чинники, що якоюсь мірою впливають на затрати часу. За будь-яких обставин кількість чинників, вибраних для аналізу повинна бути не менше трьох.

Мінімальна кількість значень чинника n ,необхідних для виявлення закономірності зміни часу і побудови відповідної нормативної лінії обчислюється за формулою:

(2.25)

де Фmax, Фmin – відповідно найбільше і найменше числове значення чинника.

Наприклад, при розробці нормативів допоміжного часу на встановлення деталей в слюсарні лещата і знімання їх, якщо маса деталей Р є у межах від 0,5 кг до 5 кг ,кількість числових значень має дорівнювати:

(2.26)

Це означає, що для виведення залежності допоміжного часу від маси встановлених деталей треба провести хронометражні дослідження не менш ніж при 6 різних значеннях маси.

Після визначення кількості числових значень чинника постає питання про те, які конкретно значення слід обрати.

Якщо досліджувана залежність має прямолінійний характер, то інтервал між найменшим і найбільшим значенням чинника Н визначається за формулою:

(2.27)

У нашому прикладі цей інтервал дорівнюватиме:

(2.28)

Знаючи інтервал, неважко визначити весь ряд значень чинника, відносно якого буде проведено дослідження:

Р1 = 0,5 кг

Р2= 0,5 + 0,9 = 1,4 кг

Р3 = 1,4 + 0,9 = 2,3 кг

Р4 = 2,3 + 0,9 = 3,2 кг

Р5 = 3,2 + 0,9 = 4,1 кг

Р6 = 4,1 + 0,9 = 5,0 кг

Величину будь-якого інтервального значення чинника можна визначити також за формулою:

(2.29)

де Р – порядковий номер потрібного інтервального значення чинника;

n1 – відповідний порядковий номер інтервального значення чинника.

В нашому прикладі п’яте по порядку інтервальне значення дорівнюватиме:

(2.30)

Досліджувати залежність між зміною чинника і часу на графіку з рівномірними шкалами може мати вигляд кривої лінії, наприклад, параболи. Тоді зручніше користуватись сіткою не з рівномірним, а з логарифмічними шкалами, де залежність матиме форму прямої лінії.

Інтервал між двома суміжними значеннями чинника визначається за формулою:

(2.31)

Методи опрацювання матеріалів спостереження. Щоб правильно вибрати метод математичної обробки первинної інформації з нормування праці, рекомендується враховувати:

а) характер досліджуваних трудових процесів, зокрема, режим роботи устаткування;

б) тривалість і частоту повторювання окремих елементів трудового процесу;

в) потрібну точність нормативних величин, доступність і простоту методів математичного опрацювання.

У більшості випадків для опрацювання результатів спостереження рекомендуються такі два методи:

• графоаналітичний метод середньоарифметичного знаходження нормативної лінії;

• метод найменших квадратів.

З цих двох методів частіше використовується другий, який більш точніший. Разом з тим метод найменших квадратів трудомісткий і складний.

Для створення нормативів допоміжного часу та нормативів виконання ручних і механічних операцій доцільно користуватись графоаналітичним методом середньоарифметичного визначення нормативної лінії.

Графоаналітичний метод середньоарифметичного визначення нормативної лінії. Для кращого пізнання цього методу розглянемо конкретний приклад виведення нормативної залежності між масою заготовки і часу, що потрібний для встановлення заготовки в кондуктор для виконання операції свердління. Маса заготовки може змінюватись від 0,5 кг до 5 кг.

Дослідження починається з визначення кількості необхідним інтервалів між хронометражними спостереженнями для побудови нормативної лінії. Використовуємо формулу:

(2.32)

Одержане число 6 означає, що для досліду нам необхідно мати 6 заготовок різної маси, Найлегша заготовка є масою 0,5 кг, найважча 5 кг.

Залишається визначити 4 проміжні маси заготовок. Для цього треба знайти інтервал між двома суміжними масами заготовок Н.

Використовуємо відому формулу:

(2.33)

Для зручності подальшої роботи розрахункову величину інтервалу Н = 0,9 кг краще округлити до 1 кг.

Для визначення маси кожної заготовки скористаємось формулою:

(2.34)

де і – порядковий номер заготовки, починаючи з найлегшої

Ф1 = 0,5 кг

Ф2 = 0,5 + 1 =1,5 кг

Ф3 = 0,5 + 2 =2,5 кг

Ф4 = 0,5 + 3 = 3,5 кг

Ф5 = 0,5 + 4 = 4,5 кг

Ф6 = 5 кг

Тепер можна починати хронометражні спостереження для визначення тривалості допоміжного часу на встановлення заготовок у кондуктор в залежності від маси заготовок.

Проведене хронометражне спостереження дало таку лінійну залежність:

Маса заготовки Х, кг	Час встановлення заготовки(тривалість) У, хв.
0,5	0,16
1,5	0,18
2,5	0,23
3,5	0,26
4,5	0,28
5	0,30

Для побудови нормативної лінії беремо координатну сітку з рівномірними шкалами.

За методом середньоарифметичного визначення нормативної лінії достатньо на графіку знайти три точки: А, Б і В.

Перша точка А, яка відповідає середньоарифметичним значенням маси(Хср) і часу (Уср). Координати точки А(Хср, Уср) будуть такими:

(2.35)

(2.36)

Наносимо точку А на графік.

Друга точка, яка відповідає середньоарифметичним значенням маси і часу, що є більшими від середніх значень(тобто праворуч і вгору від точки А). Координати точки Д (Х'ср, У'ср) будуть такими:

(2.37)

(2.38)

Третя точка В, яка відповідає середньоарифметичним значенням маси і часу, що є меншими від середніх значень(тобто ліворуч і вниз від точки А). Координати точки В(Х''ср, У''ср) будуть такими:

(2.39)

(2.40)

Тепер третю точку В нанесемо на графік.

З’єднаємо лінією усі три точки графіку і продовжуємо цю лінію праворуч і ліворуч через усе поле графіка. Одержуємо нормативну лінію KN, яка відображає нормативну залежність часу на встановлення деталей від їхньої маси.

Математична залежність між часом на встановлення заготовки У і масою заготовки Х визначається рівнянням прямої лінії з кутовим коефіцієнтом:

(2.41)

де а – кутовий коефіцієнт, що дорівнює тангенсу кута а;

в – вільний член рівняння, що дорівнює відрізку, який відсікається на осі У при перетині її похилою нормативною лінією.

В нашому прикладі:

(2.42)

Відрізок “в”(вільний член рівняння) становить 0,15.

Таким чином, рівняння нормативної залежності між допоміжним часом на встановлення заготовки Тд та її масою Р має вигляд:

(2.43)

Визначення нормативної залежності за методом найменших квадратів. Нормативна лінія одержана за методом найменших квадратів, відповідає умові, що сума квадратів відхилень усіх дослідних точок від нормативної лінії буде найменшою. Нормативна формула при цьому визначається математичним способом, шляхом розв’язання системи двох рівнянь:

(2.44)

(2.45)

де а – коефіцієнт при незалежній величині Х;

в - вільний член рівняння;

n – кількість незалежних змінних величин;

Х – незалежна змінна величина;

У – залежна змінна величина.

А тепер для прикладу візьмемо ті самі наслідки (цифрові дані) хронометражних спостережень, що в попередньому розділі. Маса заготовки х, кг: 0,5; 1,5; 2,5; 3,5; 4,5; 5,0.

Час на встановлення заготовки у, хв.: 0,16;0,18;0,23;0,26;0,28;0,30.

За цими даними складаємо такі допоміжні розрахунки:

Номер спостереження	Х	У	Х*У	Х2
1	0,5	0,16	0,08	0,25
2	1,5	0,18	0,27	2,25
3	2,5	0,23	0,58	6,25
4	3,5	0,26	0,91	12,25
5	4,5	0,28	1,26	20,25
6	5,0	0,30	1,50	25,00
Сума	17,5	1,41	4,60	66,25

Підставляємо потрібні величини до вищезгаданої системи рівнянь і розв’язуємо її: 66,25 а + 17,5 в = 4,60; 17,5 а + 6 в = 1,41

З другого рівняння виражаємо «в» через «а»:

(2.46)

Знайдене значення «в» підставимо у перше рівняння:

66,25 а + 17,5*(0,24 – 2,92 а) = 4,60 (2.47)

Після відповідних перетворень одержимо

15,5а = 0,4; а = 0,4/15,5 =0,03.

Тоді в = 0,24 – 2,92×0,03 = 0,15.

Отже формула нормативної залежності матиме такий вигляд:

У = 0,03 х + 0,15,

Це означає таку залежність допоміжного часу Тд на встановлення заготовки від її маси «Р»:

Тд = 0,03 Р + 0,15. (2.48)