4. Характер та тенденції розвитку міжнародних економічних відносин

Характерною рисою сучасних міжнародних економічних відносин є зростання ступеню інтернаціоналізації та взаємозалежності окремих економік. Межи внутрішніх ринків стають все більш тісними щодо великомасштабного спеціалізованого виробництва. Воно об’єктивно виходить за межи національних кордонів.

Інтернаціоналізація виробництва під впливом НТР утворює таку ситуацію, коли практично ні одній країні вже не вигідно мати “своє виробництво”. Все більш інтернаціонального характеру набувають процеси руху робітничої сили, підготовки кадрів, обміну спеціалістами.

Генеральною тенденцією розвитку світового господарства є рух до створення спільного планетарного ринку капіталів, товарів та послуг, до економічного зближення та поєднання окремих країн у спільний світовий господарський комплекс. Характерною рисою розвитку МЕВ є процеси конвергенції моделей національних економік, науково-технічних та громадських цінностей та відносин. Це є зближення економічного розвитку різних країн, зростання взаємозалежності, спрямованість до співробітництва, а не протиборство.

Однією з вищих форм розвитку світового виробничого є економічна інтеграція. Економічна інтеграція отримала розвиток у регіональному аспекті та має прояви в декількох формах. Міждержавна інтеграція має прояви через інтеграційні об’єднання щодо зон вільної торгівлі, щодо митних союзів.

В промислово розвинених країнах інтеграційні процеси надбали найбільшого розвитку у Західній Європі (ЄС) та у Північній Америці (НАФТА – Північно-Американська угода щодо вільної торгівлі). Процеси інтеграції мають місце і в країнах Азії, Африки, Латинської Америки. У цих регіонах нараховується більш ніж 20 регіональних угруповань. Форми та сфери цього співробітництва різноманітні.

Тема 4. Міжнародна торгівля, форми, методи та тенденції розвитку

Основні питання лекції

4. Класичні теорії міжнародної торгівлі

5. Тенденції розвитку міжнародної торгівлі

6. Методи регулювання міжнародної торгівлі

1. Класичні теорії міжнародної торгівлі

Традиційною і найбільш розвиненою формою міжнародних економічних відносин постає зовнішня торгівля. На її частку приходиться біля 80% всього обсягу МЕВ.

Для будь-якої країни значення зовнішньої торгівлі трудно переоцінити. За визначенням Дж. Сакса « Экономический успех любой страны мира зиждется на внешней торговле. Еще ни одной стране не удалось создать здоровую экономику, изолировавшись от мировой экономической системы»¹. Завдяки торгівлі країни отримують можливість спеціалізуватися в декількох головних сферах економічної діяльності, тому що у них з’являється можливість імпортувати ту продукцію, яку вони не виробляють самі. Крім того, торгівля сприяє розповсюдженню новий ідей та технологій.

Сучасні теорії міжнародної торгівлі мають свою історію. Питання чому країни торгують одна з однією? – було поставлено одночасно з виникненням на початку 18 ст. перших шкіл економічної думки.

Основними класичними теоріями міжнародної торгівлі постають:

1. Меркантилістська теорія

2. Теорія абсолютних переваг.

3. Теорія порівняльних переваг.

4. Теорія співвідношення факторів виробництва та парадокс Леонтьєва.

Меркантилістська теорія.

Вона виникла у часи великих географічних відкриттів, коли з’явлення нових земель з їх природними ресурсами (головним чином – золотом) призвело до захвату цих територій, виникненню колоній. Національні господарства Європи багатіли шляхом захвату нових територій та розділенню сфер впливу.

Меркантилісти (Томас Ман (1571-1641(, Чарлі Давінант (1656-1714(, Джон Батист Кальберт (1619-1683(, Сір Віл’ям Петі (1623-1687() першими запропонували логічно побудовану теорію міжнародної торгівлі. Вони рахували, що багатство країни залежить від кількості золота та срібла, якими вона (країна) володіє. Головними ідеями цієї теорії є слідуючи:

1. Держава повинна вивозити товарів більше, ніж ввозити.

2. Регулювати зовнішню торгівлю необхідно таким чином, щоб збільшувати частку експорту та зменшувати частку імпорту.

3. Необхідно заборонити або значно обмежувати вивіз сировини та дозволити її вільний імпорт (без мита).

4. Необхідно заборонити всіляку торгівлю колоній з іншими країнами, зокрема як з метрополією.

Відповідно меркантилістській теорії багатство однієї країни може бути збільшено тільки за рахунок зубожіння іншої, тому що зростання багатства можливо тільки за рахунок перерозподілу. Для того, щоб забезпечити державі належне місце в світі, необхідна сильна державна влада, яка буде включати армію, воєнний та торгівельний флот, все це дозволить державі забезпечити перевагу над іншими країнами.

Теорія абсолютних переваг. Головний представник цієї теорії А.Сміт (1723-1790 – засновник класичної школи економічної думки, головна робота «Исследования о природе и причинах богатства народов»). Відповідно цієї теорії міжнародна торгівля є вигідною у тому випадку, коли дві країни торгують тими товарами, які в кожній з країн виробляються з меншими витратами, ніж у країні - партнері. Таким чином, країни експортують ті товари, у виробництві яких мають переваги, а імпортують ті товари, у виробництві яких мають переваги їх торгівельні партнери.

Відповідно теорії А.Сміта:

1. Держава не повинна втручатися у зовнішню торгівлю, а повинна підтримувати режим вільної торгівлі.

2. Держави та приватні особи повинні спеціалізуватися у виробництві тих товарів, відносно яких вони мають переваги, та торгувати ними в обмін на товари, перевагами у виробництві яких вони не володіють.

3. Зовнішня торгівля стимулює розвиток продуктивності праці шляхом розширення ринку за межі держави.

4. Експорт є позитивним фактором для економіки, тому що забезпечує збут надлишків продукції.

5. Субсидії на експорт є податком для населення та призводять до підвищення внутрішніх ціні.

Таким чином, згідно теорії абсолютних переваг країни експортують ті товари, які виробляють з найменшими абсолютними витратами та імпортують ті товари, які виробляються іншими країнами з найменшими витратами.

Теорія порівняльних переваг. Головний представник – Давид Рікардо (1772-1823).Суть теорії полягає в тому, що країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно більш низькими витратами у порівнянні з іншими країнами. В цьому випадку торгівля буде взаємно вигідною для обох країн, незалежно від того, постає чи ні виробництво продукції в одній з них абсолютно найбільш ефективним, ніж в іншій.

Ціна імпортуємого товару визначається через ціну товару, який необхідно експортувати, щоб оплатити імпорт. Тому кінцеве співвідношення цін при торгівлі визначається внутрішнім попитом на товари у кожній з країн, які торгують між собою. У результаті торгівлі на посаді порівняльних переваг, кожна з країн отримує позитивний економічний ефект, який називають виграш від торгівлі.

Теорія співвідношення факторів виробництва. Представники – Хекшер (1879-1952) та Олін (189-1979). Сутність теорії полягає в тому, що різниця у відносних цінах на товари у різних країнах а, як слідство, і торгівля між ними пояснюється різним рівнем забезпеченості країн факторами виробництва. Кожна країна експортує ті товари, для виробництва яких вона володіє відносно надлишковими факторами виробництва, а імпортує ті товари, для виробництва яких вона має відносний недолік факторів виробництва.

Міжнародна торгівля, таким чином, приводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін не тільки на товари, а й на фактори виробництва країн, які торгують між собою. Теорія різної відносної забезпеченості факторами виробництва як основа міжнародної торгівлі представлена у виді двох взаємозв’язаних теорем: теореми Хекшера-Оліна та теореми вирівнювання цін на фактори виробництва Пола Самуельсона.

Багаточисельні емпіричні тести поставили під сумління теорему Хекшера-Оліна. Однією з визначних робіт були дослідження Василя Леонтьєва (1906 р. народження). Використовуючи фактичні данні Леонтьєв у своїй роботі зробив порівняння співвідношення капіталу та фактору труд, необхідних для виробництва одиниці американського імпорту, з співвідношенням капіталу та фактору труд, необхідних для виробництва американського експорту. В результаті розрахунків він отримав цифри, які не відповідали теорії Хекшера-Оліна.

Капіталонасиченість американського імпорту була на 30% вища, ніж капіталонасиченість експорту. Це свідчило про те, що США не є капіталонадлишковою країною, що ні як не відповідало існуючим уявленням. Парадокс Леонтьєва полягає в тому, що трудонасичені країни експортують капітало-насичену продукцію, тоді як капіталонасичені – трудонасичену.

Розрахунки, які використовував Леонтьєв, лишили без відповіді багаточисельні питання та й інші емпіричні дослідження, які враховували кваліфікаційний склад робітничої сили та охоплювали більш широке коло країн підтвердили вірність теорії порівняльних переваг та співвідношення факторів виробництва. Але парадокс Леонтьєва лишається серйозним попередженням від прямолінійного використання теорії Хекшера-Оліна.