Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
международная экономика.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
327.17 Кб
Скачать

3. Міжнародний розподіл факторів виробництва

Країни світу мають різний рівень економічного розвитку, різну забезпеченість факторами виробництва, різну ефективність їх використання, і все це, в першу чергу, пов’язано з міжнародним розподілом факторів виробництва.

Міжнародний розподіл факторів виробництва - це зосередження окремих факторів виробництва в окремих країнах, яке склалося історично та є передумовою виробництва певних економічно більш доцільних товарів.

При розглядан бництва труд належить роботам К.Маркса, А.Сміта ("Исследования о природе и причинах богатства народов"), Д.Рікардо та інш.

Міжнародний розподіл праці - це вища ступінь розвитку суспільного територіального розподілу праці між країнами, який передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах.

Розподіл праці між різними країнами базується на доцільності виробництва продукції у тій країні, де це пов’язано з найменшими витратами.

До основних факторів, які значно впливають на міжнародний розподіл праці можна віднести:

1. Необхідність підвищення продуктивності праці.

2. Досягнення найвищої ефективності виробництва.

3. Прагнення щодо зниження витрат виробництва.

Важливими передумовами розвитку міжнародного розподілу праці є міжнародний розподіл і інших факторів виробництва.

Міжнародний розподіл такого фактору виробництва як земля передбачає, що країни мають різний рівень забезпеченості корисними копалинами, грунтами, морськими та річними ресурсами, різні кліматичні умови, тощо.

Міжнародний розподіл капіталу визначається різним рівнем забезпеченості держави накопиченими запасами матеріальних цінностей. Їх розмір залежить не тільки від рівня розвитку країни, а й від історичних традицій, досвіду виробництва, рівня розвитку ринкового механізму, тощо.

Міжнародний розподіл такого фактору виробництва як технологія є результатом різниці щодо рівня розвитку науково-технічного прогресу у державі та наслідком забезпеченості країни такими факторами виробництва як труд та капітал.

Безумовно, наведена концепція міжнародного розподілу факторів виробництва носить схематичний характер. Неможливо пояснити гидке положення багатьох країн, що розвиваються поганою їх забезпеченістю трудовими та природними ресурсами, як і торгівлю між США та Німеччиною різницею у їх забезпеченості технологією. Фактори виробництва постають як передумови міжнародного розподілу праці, а місце країни у світовому суспільстві визначається комбінацією усіх цих факторів.

Таким чином, ресурси, які необхідні для виробництва товарів - це фактори, які включають людські ресурси (труд та технологія) та майнові (земля та капітал). Сучасна економіка являє собою міжнародне зосередження окремих факторів виробництва у певних державах, що є передумовою виробництва тої чи іншої продукції. Земля, труд, капітал та технологія є однаково важливими щодо виробництва будь-якого товару.

Тема 3. Світове господарство та міжнародні економічні відносини

Основні питання лекції

  1. Світовий ринок та міжнародний рух товарів

  2. Світове господарство та міжнародний рух факторів виробництва

  3. Міжнародна економіка та її структура

  4. Характер та тенденції розвитку міжнародних економічних відносин

1. Світовий ринок та міжнародний рух товарів

Становлення найпростішої форми внутрішнього ринку відносять до самої ранньої стадії становлення товарного господарства, яке базується на розподілі праці. Свої ринки мали Давня Греція, Китай, Єгипет, Вавилон. З появленням грошей, між виробником та покупцем з’являється посередник, який виконує послуги щодо продажу товарів. Майже зразу після виникнення ринки починають спеціалізуватися на продажу окремих груп товарів.

Слідуючим, найбільш значним етапом розвитку світового ринку, рахують часи, коли були зроблені великі географічні відкриття (ХV-ХVІ ст.). У цей період значного розвитку зазнає торгівля коштовностями, прянощами, коштовними металами, рабами. Але і в цей час світовий ринок залишався сферою використання капіталу купців.

Значні зміни у структурі та характері міжнародного ринку відбулися підчас первинного накопичення капіталу (перша половина ХІХ ст.), коли виникла крупна фабрично-заводська індустрія, якій був потрібен світовий збут. У цей час локальні центри міждержавної торгівлі перетворюються у єдиний світовий ринок, формування якого завершується наприкінці 19 та на початку 20 століття. У цей час товарне виробництво провідних країн досягло високого рівня розвитку, а економічні зв’язки між країнами набули стійкого характеру.

Загальну схему еволюції ринку можна визначити як послідовність:

  1. Внутрішній ринок – це форма господарських відносин, яка передбачає що всі товари вироблені для продажу збиваються всередині країни.

  2. Національний ринок - це внутрішній ринок і та частина ринку, яка орієнтується на закордонних покупців.

  3. Міжнародний ринок – це частина національного ринку, яка безпосередньо пов’язана з закордонними ринками.

  4. Світовий ринок – це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, які базуються на міжнародному розподілі праці та інших факторів виробництва.

Світовому ринку притаманні слідуючи основні риси:

він постає категорією товарного виробництва, яке вийшло у пошуках збуту своєї продукції за національні кордони;

він виявляє себе через міжнародне переміщення товарів;

він оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробникові у яких галузях та регіонах вони можуть бути використані найбільш ефективно;

він вибраковує з міжнародного обміну товари та їх виробників, якщо вони не можуть забезпечити міжнародні стандарти якості при конкурентних цінах.

Світовий ринок, як сфера міждержавного обміну товарами, впливає на виробництво, показуючи що, скільки та для кого треба виробляти.

Головною зовнішньою прикметою існування світового ринку є переміщення товарів та послуг між країнами, що пов’язано з існуванням міжнародної торгівлі.

Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, яка являє собою сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу.

Міжнародна торгівля складається з двох зустрічних потоків товарів – експорту та імпорту та характеризується торгівельним сальдо та торгівельним обігом.

Світовий ринок став закономірним результатом розвитку внутрішніх та національних ринків товарів. Він являє собою сферу стійких товарно-грошових відносин між країнами, які базуються на міжнародному розподілі праці та інших факторів виробництва. Світовий ринок виявляє себе через світову торгівлю, яка зазначається як сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу та складається з двох зустрічних потоків товарів – експорту та імпорту.