Тема 2. Міжнародний розподіл факторів виробництва

Основні питання

4. Поняття факторів виробництва в міжнародній економіці

5. Загальна схема національної економіки з урахуванням міжнародного фактору

6. Міжнародний розподіл факторів виробництва

1. Поняття факторів виробництва в міжнародній економіці

Головне питання ринкової економіки полягає в тому, щоб визначити що , як та для кого виробляти. Це питання передбачає наявність комплексу факторів виробництва, які використовуються для створення продукту. Що ж мається на увазі, коли в економічній науці говорять про виробництво?

До виробництва, в цілому, відносять кожну діяльність, яка необхідна для самого процесу створення товару, його транспортування та зберігання, для його доведення безпосередньо до споживача. Але, з економічної точки зору, до виробництва відносять тільки ту діяльність, яка задовольняє потреби та робиться за винагороду.

Таким чином виробництво – це діяльність, яка необхідна для самого процесу створення товару, його транспортування та зберігання, для його доведення безпосередньо до споживача і яка задовольняє потреби та робиться за винагороду.

Виробництво пов’язано з використанням різноманітних ресурсів, таких як праця людини, використання обладнання, використання сировини, енергії тощо. Всі вони у процесі виробництва постають факторами виробництва.

До факторів виробництва відносять ресурси, які необхідні для того, щоб виготовляти товар. Такими факторами виробництва є труд, земля, капітал. Це звичайний перелік факторів виробництва, хоча деякі економісти використовують більшу кількість факторів виробництва. Так, наприклад, Едвард Лімер (Кембриджський університет) до факторів виробництва відносить три типа виробничої сили, чотири типа землі, мінеральні ресурси, капітал. Кірєєв О.П. у своєму підручнику визначає чотири фактори виробництва: труд, землю, капітал, технологію.

Труд як фактор виробництва – це фізична та розумова діяльність людей, яка спрямована на отримання доходу для задовольняння потреб. Труд як фактор виробництва відрізняється від загального поняття фізичної чи розумової праці. Головною відзнакою є те, що ця діяльність спрямована на отримання доходу для задовольняння потреб. Наприклад, гра у футбол професіонала - це фактор виробництва труд, а гра у футбол підчас відпочинку безумовно не є фактором виробництва.

Технологія як фактор виробництва – це наукові методи досягнення практичних цілей, включаючи здібності підприємця, які спрямовані на отримання доходу.

Земля як фактор виробництва – це все, що дала природа у розпорядження людині щодо виробничої діяльності. Це грунти, корисні копалини, ліси, ріки, моря, повітря тощо. земля як фактор виробництва включає усі природні ресурси, які даються людині безкоштовно та використовуються у господарській діяльності.

Капітал як фактор виробництва включає усі засоби виробництва (споруди, машини, верстати, сировину, готову та неготову продукцію, тощо), які використовуються у процесі виготовлення та доведення продукції до споживача.

Такі фактори виробництва як труд та земля відносять до первинних факторів виробництва, а технологію та капітал рахують похідними факторами виробництва. Безумовно, земля буде первинним фактором тільки у випадку, коли вона ще не зазнала принципових змін у процесі використання, таких як меліорація, використання добрив, тощо.

Труд буде первинним фактором виробництва тільки тоді, коли він не потребує початкового навчання, використання для цього інших факторів виробництва – технічних засобів та праці іншої робітничої сили. Земля та труд можуть рахуватися первинними факторами виробництва тільки у історичній ретроспективі, коли вони сприяли виникненню капіталу та технології.

Кожний з факторів виробництва має свою вартість та ціну. Ціною фактора виробництва труд є платня за нього, технології – платня за використання ліцензії чи патенту, землі – земельна рента, капіталу – банківський відсоток, тощо. Держави світу мають різний рівень щодо забезпеченості факторами виробництва, тому і ціни на ці фактори різні у різних країнах світу

Використовуючи поняття факторів виробництва можна спробувати дати загальну схему національної економіки з урахуванням та без урахування міжнародного фактору.

2. Загальна схема національної економіки

Загальна схема національної економіки може бути визначена таким чином. Юридичні особи (підприємства, фірми) виробляють товари та продають їх фізичним особам (населенню, домашнім господарствам). Населення сплачує підприємствам за товари та має при цьому витрати. В той же час, населення продає підприємствам свої фактори виробництва – свою працю, землю, капітал, технологію, які оплачуються підприємствами та становлять прибуток продавців цих факторів. Безумовно це дуже проста схема, вона на враховує багатьох параметрів, таких, наприклад, як дії уряду, взаємо’звязок з економічними системами інших країн. Якщо у цю схему додати міжнародний елемент, то можна отримати слідуючу картину.

Загальну схему національної економіки з урахуванням міжнародного середовища.

Підприємства можуть продавати свою продукцію не тільки на внутрішньому ринку, а й за кордон, за що отримають платню від свого іноземного покупця. В той же час, підприємець може найняти іноземних робітників, орендувати землю за кордоном та побудувати там підприємство. В цьому випадку йому доведеться сплачувати за використання іноземних факторів виробництва. З другої сторони, населення має право купувати товари як на внутрішньому ринку, так і за кордоном. В той же час населення може продавати свої фактори виробництва за кордон – працювати за кордоном, інвестувати капітал в іноземні підприємства та отримувати від цього прибутки.

Таким чином, наведена схема може використовуватися для усіх відкритих національних економік та стверджує той факт, що сучасна економіка являє собою міжнародну та базується на розподілі факторів виробництва між країнами.