3. Особливості структури та організації галузей економіки

Особливою прикметою японської економіки можна вважать її промислові групи, які не мають аналогів у світі. Щодо ефективності виробництва, то в Японії існують рядом найефективніші виробництва і найбільш збиткові, які підтримує держава, використовуючи політику протекціонізму.

Існує два різновиди промислових груп (які мають назву “кейрецу”) - горизонтальні й вертикальні.

Горизонтальна група складається з сімейства корпорацій, що охоплюють численні галузі і сконцентровані навколо банку. В Японії існує 6 гори-зонтальних кейрецу – Сумімото, Міцуї, Міцубіші, Санва, Дай-Ічі, Канхо, Фуйо.

Три перших до Другої світової війни входили до однієї з колишніх дзайбацу. Кейрецу мають величезні розміри. Наприклад, кейрецу Сумімото складається з фірм, що працюють у банківській сфері, у виробництві електроніки, нафтопродуктів, металів, торгівлі. Загальна вартість її активів та обсяги її збуту вимірюються сотнями мільярдів доларів.

У кожному кейрецу існують поєднані директорати, а компанії, які входять до її складу, можуть володіти акціями одна одної. Кожна з компаній може одержувати позики в банках під низькі відсотки, а президенти всіх компаній спільно керують стратегією бізнесу.

Вертикальні кейрецу формуються з промислових груп та їхніх дочірніх компаній. Існує приблизно 39 вертикальних кейрецу, які працюють в автомобільній, електротехнічній промисловостях. Приклад – Тойота, вона має фінансові зв’язки з усіма своїми постачальниками, володіє значними пакетами акцій своїх суміжників.

Ще одним різновидом бізнесу в Японії є торгівельні компанії, які називаються “сого шоша”. Торгівельні компанії можуть входити до складу кейрецу (наприклад, Сумімото), вони проводять різні власні торгівельні операції, забезпечують сировиною, розподіляють продукцію, фінансують деякі ділові справи фірм-членів. П’ять крупніших японських компаній мають вищі доходи, а ніж Дженерал Моторз, яка рахується найбільшою промисловою фірмою світу.

Важливе місце в системі економіки Японії займає її банківська система. Вона являє собою декілька банків, які контролюються державою. Характерною рисою банківської системи Японії є її високий рівень централізації. За розмірами – це найкрупніші банки світу (9 з10 найкрупніших), але вони мають досить скромні прибутки, а частка з них (наприклад, банк Сумімото) відноситься до найбільш збиткових банків світу.

Значне місце в банківській системі Японії належить Японському банку, який виступає фінансовим інструментом уряду. Саме він спільно з міністерством фінансів, зовнішньої торгівлі та промисловості визначає перспективні галузі розвитку економіки та здійснює кредитування.

Розвиток банківської системи Японії та її успіхи у сфері економічного розвитку сприяли становленню Токіо як міжнародного фінансового центру, який, разом з Лондоном та Нью-Йорком, відіграє значну, можна сказати, навіть вирішальну роль в світовому господарстві.

Ще однією з характеристик структури господарства Японії є неприбуткове сільське господарство. Уряд підтримує цю галузь шляхом видачі дотацій, регулювання (заборони) імпорту сільськогосподарських продуктів.

Такий стан приводить до того, що сільськогосподарські продукти в Японії є найдорожчими в світі. Нині ситуація на цьому ринку змінюється і імпорт продуктів із США та інших країн збільшується.

Таким чином, японська економіка має чимало переваг до яких можна віднести:

державне регулювання економічного розвитку, яке призвело до утворення міцної структури японської економіки;

функціонування механізму як найшвидшого впровадження нової технології та продукції;

високий рівень освіченості та кваліфікації робітників, менеджерів, наукових працівників;

висока норма заощаджень (приблизно 14,5% особистого доходу);

високий рівень конкурентоспроможності (позиції світового лідера щодо технологій виробництва відеомагнітофонів, роботів, фотооптики, чистої кераміки, сучасних композитних матеріалів; однаковий з США рівень розвитку елементів пам’яті, комп’ютерів, мікропроцесорів, копіювальних пристроїв, супутникового зв’язку;).

Безумовно Японія має і слабкі сторони економічного розвитку. Однією з головних проблем є демографічна проблема – швидке старіння населення. За деякими розрахунками, у 2020 р. частка осіб, у віці 65 років і старше може скласти 42 % усього населення. Прогнозують, що у 2025 р. Японія матиме найстаріше населення у світі.

За оцінками фахівців, кількість населення сягне макси­муму в 128.5 млн. чол., а далі темп приросту буде від’ємним. Це стане найважливішим чинником впливу на японську економіку, бо зросте попит на послуги державної системи соціального забезпечення.

Фінансування нової розширеної системи соціального забезпечення буде вимагати перегляду японської фінансової системи. При цьому прогнозується зниження удвічі норми заощаджень у країні. Кількість робочої сили зменшуватиметься, але Японія не має наміру запрошувати іноземних робітників. Середній вік населення зростає, а нестача робочої сили посилюється. Розвиток міст породжує проблеми з інфраструктурою, і на виправлення цього становища будуть потрібні кошти.