2. Розвиток Японії після другої світової війни

Після поразки Японії у другій світовій війні перед економікою країни постали проблеми реформування і реорганізації. Окупаційна комісія США виходила з західного підходу до демократичного парламентського правління. Була розроблена нова конституція Японії (розроблена й опублікована США), дзайбацу були поділені на кілька самостійних промислових підприємств, розроблено антітрестове законодавство на взірець американського. Пізніше уряд Японії прикладав багато зусиль щодо звільнення певних галузей від антітрестового законодавства.

Наслідком американської окупації стало також впровадження технології споживання. Позитивним впливом були – пільгові позики та техніка, яку надавали США Японії, що дало можливість відновити продуктивну здатність багатьох галузей економіки. Так в 1956 р. Японія, після процесу відродження суднобудування, стала найбільшим у світі виробником кораблів.

Японія розробила свою стратегію експорту, яка в той час базувалася на маломасштабному виробництві. Перевагою в порівнянні з іншими країнами була дешева робітнича сила, яку використовували безумовно як можна ефективніше.

Надходження від експорту використовувалися для закупівлі механічних верстаків. Це сприяло розвитку інших галузей. Приклад – компанія Хонда, яка в 1951 р. була одноосібною майстернею, а перетворилася у найбільшу мотоциклетну компанію світу.

Післявоєнний розвиток японської економіки полегшувався завдяки урядовим дотаціям та пільговим позикам. З метою підвищення рівнів заощаджень та інвестицій, застосовувалися спеціальні податкові пільги.

Взагалі, уряд відіграє значну роль в економічному відродженні держави та її подальшому розвитку. Між урядом та бізнесом запроваджені тісні робочі стосунки. Уряд і лідери бізнесу намагаються приймати спільні рішення щодо цілей промислової політики, котрі сприятимуть національним інтересам, а не інтересам окремих груп.

В Японії застосовуються два основні типи державного регулювання:

використання економічних інструментів, таких як податкова система, кредитне, торгівельне регулювання тощо;

довгострокове планування економічного розвитку.

Перший п’ятирічний план було прийнято у грудні 1955 р. Це був “П’ятирічний план самозабезпечення”. План приймається за початкову точку групами громадського сектора і торгівельними асоціаціями. Підприємства приватного сектору грунтуються за напрямками, що задаються громадським сектором. Урядові документи щодо плану встановлюють рамки для корпорацій та надають орієнтири для порівняння минулих результатів з майбутніми напрямками. Особливе місце у післявоєнний період розвитку займають 70-80 роки. Для цього етапу характерною рисою стають переніс акцентів на розвиток науковомісьтких галузей, нових технологій. орієнтованих на збереження ресурсів. Така орієнтація економічного розвитку та підтримка зі сторони держави дозволили японській економіці вийти на перші позиції в світі по окремим напрямкам. У 1962 р. частка Японії у світовому випуску промислової продукції становила 4 %, а у 1988 р. – 11%, в світовій торгівлі за цей же період вона зросла з 4 % до 7 %, а ВВП Японії (яка значно менша по території та має вдвічі менше населення) нині становить 60 % обсягу ВВП США, хоча в 1960 р. дорівнював тільки 10 %.

Починаючи з 1991 р. Японська економіка переживає значний спад ділової активності. Зросли ціни на землю, акції на японській біржі втратили половину своєї вартості, японські банки обтяжені боргами за позиками під заставу нерухомості. У 1993 р. приріст ВНП складав 0,3 % на рік – це найменший рівень приросту за останні 40 років. За оцінками світового банку темпи зростання ВНП в найближчі роки повинні стабілізуватися на рівні 1,5-2 %.