2. Етапи післявоєнного розвитку Західної Європи.

Найбільш значні події в економічному житті країн Західної Європи відбулися в післявоєнний період. Тому слід більш детально розглянути розвиток країн саме в цей час.

У післявоєнний період можна виділити слідуючи етапи економічного та політичного розвитку Західної Європи.

1. (1945-1957) – це етап післявоєнного відродження господарства країн Західної Європи. Негативний вплив війни – зниження обсягів промислового виробництва (1937р. – 38%, 1948р. – 31%); зниження частки у світовому експорті (з 33% до 28%), значне зменшення золотих запасів (з 9 млрд. $ до 4 млрд., це в 6 р. менше ніж в США). У процесі післявоєнного відродження значне місце належало плану Маршала. З 1948 до 1951 р. загальна сума державних асигнувань складала 12,4 млрд. $ (половину цієї суми отримали Велика Британія, Франція, Західна Німеччина).

Наприкінці 50-х років країнам Західної Європи вдалося підняти економіку до довоєнного рівня, добитися оборотності своєї валюти, налагодити експорт товарів та послуг.

В цей період почали розгортатися інтеграційні процеси в регіоні. В 1951 р. було створено європейське об’єднання вугілля та сталі (6 країн) – це був прообраз майбутнього Європейського Союзу.

2. (1957-1974) – це етап екстенсивного економічного розвитку. Характерні риси: високі темпи зростання ВВП (більш ніж у США, 1960-1973 рр – 4,6% на рік); висока норма накопичення (27% проти 22% у США), підвищення інвестицій в основний капітал, зростання капіталоємкості та продуктивності праці.

На початку 70-х років країни Західної Європи по кількісним та вартісним показникам досягли рівня США, але не змогли подолати технологічний розрив, тому що мали невеликі витрати на розвиток наукових досліджень. З точки зору державного регулювання в цей час панували ідеї кейнсіанської доктрини.

Характерною рисою цього періоду є початок та розвиток Західно-Європейської інтеграції. В Римській угоді 1957 р., яку підписали 6 країн – Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, в перше говорилося про утворення Європейського економічного суспільства. У відповідності з цією угодою передбачалося поступово зняти митні бар’єри та кількісні обмеження щодо торгівлі між цими країнами, встановити загальне мито щодо торгівлі з іншими країнами, ліквідувати обмеження для вільного переміщення людей, капіталів, послуг та інш. В 1973 р. до складу ЄЕС увійшли Данія, Ірландія, Велика Британія.

3. (1974-1985) – це етап ослаблення інтеграційних процесів та світової економічної кризи. Темпи зростання економіки ЗЄ стали більш повільними у порівнянні з США та Японією, між країнами інтеграційного угрупування посилилися суперечки, у внутрішній торгівлі країни ЗЄ стали використовувати скриті засоби протекціонізму. Це етап переходу від екстенсивного до інтенсивного розвитку, але він проходив у часи світової економічної кризи, що призводило до значного зниження темпів економічного зростання (1973- 1984 рр. – середньорічні темпи ЗЄ складали 1,7%, США – 2,3%, Японії – 4,2%). Мали місце і значні зміни у розміщенні капіталу, деякі традиційні виробництва були звернені, переміщені за кордон, а в країнах почали набувати розвитку галузі наукоємкої продукції.

Розширення отримала і сфера послуг. Важливою рисою цього періоду є стрибок інфляції. За період з 1974 до 1983 р. середньорічні темпи зростання цін складали 11,7%. Розміри інфляційних процесів сприяли переходу в економічній політиці до неконсерватизму, монетаризму. До інтеграційного угрупування в 1981р. прийняли Грецію.

4. (1985-1992) – це етап посилення інтеграції та тривалого економічного підйому. Для цього етапу характерно укріплення позиції ЗЄ у світовій економіці та міжнародних відносинах. В економічній сфері головний акцент було зроблено на розвиток НТП з ціллю ліквідування технологічного розриву з США.

З 1985 до 1992 р. був період економічного зростання, який дозволив вирішити економічні завдання розвитку: забезпечення зростання ВВП, зменшення розмірів безробіття, зниження темпів інфляції, розширення світового товарообігу та покращання стану платіжного балансу, зменшення тиску податкових систем, зменшення дефіциту державного бюджету.

Особливостями цього етапу постають якісні зміни щодо розвитку НТП. До них можна віднести: скорочення частки промислового виробництва в обсязі ВНП, зниження фондо-, матеріало-, енергоємкості, зростання частки послуг (головним чином програмного забезпечення, консалтингу, інжінерінгу тощо), зростання в галузевій структурі частки електронної промисловості, інформатики, машинобудування, хімії.

Економічна інтеграція: 1991р. – Маастрихтська угода, яка передбачала перехід до валютного союзу, умовами якого постають слідуючи вимоги:

дисперсія цін не повинна перевищувати 1,5% середнього рівня інфляції трьох країн ЄС з найбільш стабільними грошовими одиницями;

дефіцит державного бюджету (річний) не повинен перевищувати 3% ВВП;

державний борг не повинен перевищувати 60% ВВП.

5. 1992 – це етап виходу з економічної кризи. 1992-1993 рр рахують етапом оживлення, підйому та поглиблення інтеграції.

Кризовим явищам 1992-1993 рр були характерні значне зниження сукупного попиту, зменшення норми накопичення, зниження капіталовкладень, зменшення обсягів промислового виробництва (в 1993р.) ХХХ зменшилося на 2,5% в цілому по регіону). Зменшення капіталовкладень в промисловому виробництві призвело до скорочення розміру реального ВВП (1993р. – 0,3%). Негативним був вплив і на ринок праці. Тільки за 1993р. чисельність безробітних в країнах ЗЄ збільшилася на 2 млн. чол.

Найнижча крапка кризового падіння прийшлося на другу половину 1993р. В 1994 році вже почалося оживлення кон’юнктури, зросли обсяги зовнішньої торгівлі. Потім відбулося зростання капіталовкладень, на сам перед в основні засоби виробництва. ВВП ЗЄ виріс в 1994р. на 2,8%, що перевищило падіння, яке мало місце підчас кризи. На 5% зросли обсяги світового експорту, знизився до 2,9% темп інфляції.

Державне регулювання економіки зосереджено на сфері грошового обігу, кредитній системі, фінансах, інвестиційній політиці, політиці у сфері НТП та охорони навколишнього середовища.

Поширення інтеграційних процесів.

1.01.93 - почав працювати єдиний внутрішній ринок Європи;

1.11.93 - набрала сили Угода, підписана в Маастрихті.

Наприкінці березня 1995 р. почала діяти Шенгенська угода про вільне переміщення осіб між країнами, які її підписали.

Наприкінці грудня 1995 р. ухвалено назву євро та встановлено технічну процедуру її запровадження.

1995 - 1996 рр - Румунія, Словаччина, Латвія, Естонія, Литва, Болгарія, Словенія, Чехія подають заяви на вступ до Європейського Союзу.

1998 р. - скасування імміграційного контролю на сухопутних кордонах Італії. В травні ухвалено рішення щодо держав-членів, готових до третього етапу Економічного і валютного союзу.

1999 р. - Греція входить до Шенгенської зони.

2002 р. - Входять в обіг монети та банкноти євро (за планами).