Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
международная экономика.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
327.17 Кб
Скачать
  1. Європейська валютна система

Європейська валютна система - це специфічна валютна система, яка існує в країнах Європи в рамках розгортання процесів економічної інтеграції. Спочатку розвиток інтеграційних процесів не передбачав створення єдиної валютної системи. Але з середини 70-х років ХХ століття лідери європейської співдружності активізували діяльність щодо створення єдиного валютного союзу, який буде альтернативою долару США та дозволить європейським країнам здійснювати державний контроль за коливанням валют.

У результаті складних переговорів в березні 1979 р. була створена Європейська валютна система (ЄВС).

Європейська валютна система - це міжнародна (регіональна) валютна система, яка представляє собою сукупність економічних відносин, пов’язаних з функціюванням національних валют в межах економічної інтеграції. ЄВС - це важливіша складова частина МВС.

Еволюція ЄВС складається зі слідуючих етапів:

1972 р. -прийняття рішення про обмеження амплітуди коливань валют країн, які входять до спільноти. Це шість країн - ФРН, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург. Якщо курс валюти якої-небудь з країн ставав нижче зазначеної межі, центральний банк цієї країни повинен скуповувати національну валюту на іноземну. Розмір коливань у різні роки визначалися в межах ±1,125 % до ±4,5 %. В графічному відображенні ці вузькі межи нагадували змію, тому сама система отримала назву Європейська валютна змія.

1979 р. - створення ЄВС, важливішими елементами якої були екю, механізм валютних курсів і інтервенцій, механізм кредитування для стабілізації курсів валют.

1989 р. - прийняття плану Делора, в якому визначалася в загальних рисах мета запровадження єдиної валюти.

1992 р. - договір, підписаний у Маастрихті 7 лютого, робить поступ до єдиної валюти необоротним, визначаючи 3-етапний графік досягнення мети. Протягом першого етапу держави-члени повинні розробити програми конвергенції, покликані сприяти вдосконаленню та економічній конвергенції, уможливлюваючи таким чином установлення фіксованих обмінних курсів. Другий етап - це перехідний етап, протягом якого буде докладено певних зусиль для досягнення економічної конвергенції. У Франції постане Європейський валютний інститут (ЄВІ) для посилення координації монетарної політики держав-членів, сприяння обігові екю та готування грунту для створення на третьому етапі Європейського центрального банку і єдиної європейської валюти.

1995 р. - Європейська Рада охрестила майбутню європейську валюту євро і ухвалила технічну процедуру її виготовлення.

1998 р. - засновано Європейський центральний банк, призначено його виконавчий комітет, розпочато виготовлення монет і банкнот.

1999 р. - євро стало валютою, банки та підприємства переходять на євро.

Запровадження єдиної валюти наприкінці сторіччя є найбільш амбіційною метою ЄС. На цьому шляху неодмінно будуть перешкоди, що стане випробуванням політичної волі держав-членів ЄС.

  1. Міжнародний кредитно-фінансовий ринок

Міжнародні кредитно-фінансові відносини охоплюють систему відносин, пов’язаних з рухом позичкового капіталу на світовому кредитному та фінансовому ринках.

На міжнародному фінансовому ринку рухається грошовий капітал між країнами на умовах повернення, терміновості, виплати процентів.

Світовий кредитний ринок - це частина ринку позичкового капіталу, яка включає:

  1. Світовий грошовий ринок - короткотермінові депозитно-позичкові операції від одного дня до одного року, а також ринок євровалют.

  2. Світовий ринок капіталів - середньо- та довготермінові іноземні кредити та ринок єврокредитів (від 1 року до 15 літ).

Світовий фінансовий ринок - це частина ринку позичкового капіталу, де здійснюється емісія, купівля продаж цінних паперів.

Таким чином, світовий ринок позичкового капіталу охоплює сукупність різних компаній, банків, валютно-кредитних установ, які забезпечують рух позичкового капіталу в світовому масштабі.

Важливою рисою світового господарства кінця ХХ століття є те, що темпи зростання обсягів міжнародних кредитно-фінансових відносин значно перевищують відповідні показники щодо обсягів міжнародної торгівлі, промислового виробництва, тощо.