3. Механізм міжнародного передавання технології

Механізм міжнародного передавання технології включає:

1. Правові форми захисту технології. До них відносять:

1. Патент - це свідоцтво, яке видається патентними установами винахіднику та свідчать про його монопольне право на використання винаходу.

2. Ліцензія - це дозвіл, який власник технології надає заінтересованій стороні щодо використання означеної технології. Причому, власник технології, може мати чи не мати патенту на цю технологію.

3. Копірайт - це ексклюзивне право автору на показ та відтворювання (показ, друкування) своєї роботи (література, аудіо, відео твори).

4. Товарна марка - символ означеної організації, який використовується для індивідуалізації конкретного виробника.

2. Форми передавання технології

1. Патентні угоди (власник віддає свої права та використання патенту інший особі).

2. Ліцензійні угоди - це надання дозволу на використання технологій в означених межах та при означених умовах.

3. "Ноу - Хау" - надання технічного досвіду або "секретів" виробництва, які включають технологічну досвіду або "секретів" виробництва, які включають технологічну, економічну, адміністративну, фінансову інформацію.

Використання "Ноу - Хау " дозволить реалізувати деякі означені переваги у виробництві товару.

4. Інженірінг - це надання технологічних знань, необхідних для монтажу та використання обладнання, яке може бути взято в оренду або куплено.

2. Міжнародне технологічне (технічне) сприяння або технічна допомога це передавання технології на безплатній або платній основі, яке здійснюється на державному рівні або по лінії міжнародних організацій. Основними організаційними видами є технологічні гранти та сумісне фінансування.

Таким чином, міжнародне передавання технології - це міждержавне переміщення науково-технічних розробок, технологій, процесів на комерційній або безкоштовній основах. Кожна країна спрямовує свою діяльність на утримання передової технології у національних межах шляхом використання різного роду обмежень в міжнародній торгівлі. Деякі країни обмежують імпорт технології, який спрямовано на захист слабкого внутрішнього виробника.

Тема 8. Міжнародна економічна інтеграція

Основні питання лекції

1. Передумови та цілі розвитку інтеграційних процесів

2. Типи інтеграційних об’єднань

3. Принципи оцінки інтеграції

1. Передумови та цілі розвитку інтеграційних процесів

Економічний розвиток країн світу у другій половині ХХ століття проходив бурхливими темпами, значно поширилася міжнародна торгівля товарами та послугами, зросли масштаби міжнародного руху капіталу, робітничої сили і насамперед - технології, широкого розвитку набули засоби міжнародного транспорту, комунікацій, тощо.

Розвиток інтеграційних процесів в світі став закономірним результатом росту міжнародного руху товарів та факторів виробництва, які потребували створення надійних виробничих та збутових зв’язків між країнами та усунення багаточисельних перешкод на шляху міжнародної торгівлі та факторів виробництва. Розвиток інтеграційних процесів був спрямований на:

використання переваг економічного масштабу (поширення розмірів ринку, скорочення витрат та використання інших переваг на основі теорії економіки масштабу);

створення сприятливого зовнішнього середовища;

рішення завдань торгівельної політики;

сприяння структурним змінам;

підтримка молодих галузей національної промисловості.

Процес розвитку міжнародної інтеграції має достатньо складну історію та носить суперечливий характер. Інтеграційні процеси викликані нетільки економічними причинами, а й носять політичний, соціальний та інший характер. Головними передумовами створення інтеграційних об’єднань рахуються слідуючи.

1. Близький рівень економічного розвитку та розвитку ринкового механізму. Як правило економічна інтеграція відбувається між державами, які мають схожий один на одного рівень розвитку. Високорозвинені виробничі сили потребують більшого простору, ніж національне господарство.

2. Географічна близькість країн, які входять в інтеграційне об’єднання. Найчастіше інтеграційні процеси торкаються тих держав, які історично мали економічні зв’язки, географічно розташовані на одній території, мають транспортні комунікації, тощо.

3. Загальні економічні чи інші проблеми, які постають перед країнами. Це можуть бути загальні проблеми фінансування розвитку, регулювання економіки, політичного співробітництва, захисту національного виробника, тощо.