2. Характеристика основних потоків трудової міграції

Сучасна міграція робітничої сила набрала значних розмірів і це є нетільки особливістю сучасного ринку праці, а й характерною ознакою світової економіки в цілому. Міграційні процеси нині торкаються усіх країн світу, мають свою спрямованість та інтенсивність. Аналіз існуючих потоків міграції дозволяє виділити слідуючи її напрями:

1. Міграція із країн, що розвиваються у країни розвинені.

2. Міграція між розвиненими країнами.

3. Міграція між країнами, що розвиваються.

4. Міграція із країн постсоціалістичних до розвинених країн.

5. Міграція науковців та кваліфікованих фахівців в країни, що розвиваються.

Крім міграції робітничої сили безумовно існує проблема біженців та примушених переселенців.(Історичні приклади - еміграція з Ірландії в США у середині ХІХ століття (так зване (картопляне голодування(), еміграція з Італії та країн Східної Європи у США (друга половина ХІХ століття), еміграція з України до Північної Америки (кінець ХІХ початок ХХ століття), тощо.

Головними центрами сучасного притягання мігрантів рахують слідуючи:

1. США, Канада, Австралія.

2. Західна Європа.

3. Близький Схід.

4. Країни, що розвиваються

5. Нові індустріальні країни.

Позитивними наслідками трудової міграції постає зростання обсігу сукупного виробництва, негативними ефектами - фінансові проблеми країни, яка приймає мігрантів.

Проблеми, які викликає міграція робітничої сили призвели до утворення широкої системи державного регулювання.

3. Державне регулювання процесів міжнародної трудової міграції

Законодавство більшості країн світу регулює питання міграції, використовуючи слідуючи засоби:

обмеження особистого характеру(вимоги до стану здоров’я, ценз щодо віку, вимоги до політичного та морального обліку, тощо);

кількісне квотування (затвердження максимальної кількості робітників-іммігрантів, які можуть в’їхати до країни за рік);

економічне регулювання (наприклад, мігрант повинен сплачувати значну суму грошей);

обмеження часу перебування в країні (перебування в країні не більше означеного строку);

вимоги до професіональної кваліфікації;

географічні пріоритети (практично кожна країна законодавчим чином встановлює структуру імміграції);

заборона (переліт галузей, де не може використовуватися зарубіжна робітнича сила або галузей, де повинні використовуватися національні робітники.

Тема 6. Міжнародний рух капіталу та його місце в міжнародній економіці

Основні питання лекції

1. Поняття міжнародного розподілу і руху капіталу

2. Поняття прямих та портфельних інвестицій

3. Міжнародні корпорації та їх роль у міжнародному русі капіталу

1. Поняття міжнародного розподілу і рух капіталу

Одним із факторів виробництва є капітал. Капітал ( це ресурси, які необхідно використати для виробництва товару. Він представляє собою національний запас засобів у виробничій, грошовій, товарній формах, необхідних для утворення іншого товару.

Міжнародний рух капіталу (МРК) базується на його міжнародному розподілі. МРК представляє собою його зосередження в різних країнах, яке склалося історично чи було придбано за означених умов. МРК визначається нетільки різною забезпеченістю країн накопиченими запасами матеріальних засобів, а й різницею у рівні розвитку товарного виробництва, ринкового механізму, науково-технічного прогресу тощо.

Переміщення капіталу за кордони держав, його активна міграція між країнами нині постають важливішою характерною ознакою світового господарства.

Вивіз капіталу представляє собою процес вилучення частки капіталу з національного обігу означеної країни. Таке переміщення може бути як у товарній, так і у грошовій формах.

МРК ( це зустрічний рух капіталів між країнами, який приносить власникам капіталу прибуток.

Розглядаючи МРК, можна виділити офіційний та приватний капітал.

Рух офіційного (державного) капіталу - це кошти державного бюджету, які переміщуються за кордон або надходять з-за кордону по рішенню уряду тої чи іншої країни.

Рух приватного капіталу (недержавного) -це кошти приватних фірм та інших недержавних установ, які переміщуються за кордон або приймаються з-за кордону по рішенню керівних органів цих підприємств.