31.Поняття, принципи, методи і форми фінансової діяльності держави.

Фінансова діяльність держави - це її діяльність з формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення здійснення функцій держави.При цьому фінансова діяльність має певні особливості:1)вона має міжгалузевий, загальний характер 2)реалізується як державними органами, так і органами місцевого самоврядування 3)здійснюється через діяльність як представницьких, так і виконавчих органів влади.Фінансова діяльність здійснюється за принципами, основні з яких закріплені Конституцією України.Принцип законності означає здійснення фінансової діяльності на всіх етапах руху грошових фондів за чіткої регламентації їх нормами фінансового права, можливості застосування державного примусу.Принцип плановості полягає у здійсненні фінансової діяльності чітко впорядковано, послідовно, збалансовано за детального закріплення процедур і порядку руху коштів.Принцип гласності виражається у взаємозв’язку руху, співвідношенні та збалансованості різних грошових потоків.Принцип системності вимагає здійснення фінансової діяльності щодо взаємозалежних інститутів фінансової системи за певного співвідношення.Фінансова діяльність держави здійснюється різними методами.Методи фінансової діяльності класифікують залежно від стадії руху грошових фондів:І. Методи мобілізації грошових ресурсів:а) метод обов’язкової мобілізації реалізує безумовні імперативні обов’язки, їх виконання, гарантії, що забезпечують це виконання. б) метод добровільної мобілізації передбачає переважно застосування диспозитивних засобів забезпечення фінансових надходжень 2. Методи розподілу грошових ресурсів:а)метод фінансування, що забезпечує собою цільове, планове, безоплатне і безповоротне передавання державних коштів з бюджетів на визначені цілі, завдання, реалізацію державних функцій;б) метод кредитування означає цільове, відплатне, термінове і поворотне передавання коштів, здійснюване на платній основі. Методи фінансової діяльності не є застиглими формами руху грошових фондів, його забезпечення. З часом вони можуть змінюватись, набувати нового змісту.Форми фінансової діяльності різні. Форми фінансової діяльності класифікують за різними підставами: а) юридичними: правова, яку здійснюють через прийняття й реалізацію фінансово-правових актів, котрі розрізняють за кількома напрямками неправова, яка не пов’язана з правовим вираженням. Здебільшого вона є похідною б) організаційними: створення централізованих фондів коштів; формування децентралізованих грошових фондів; в) за змістом інститутів фінансової діяльності у сферах: бюджетної діяльності; податкового регулювання; кредитування; валютного регулювання; фінансового контролю.

32.Поняття, зміст, правові основи валютного контролю.Валютний контроль — це діяльність держави й уповноважених органів щодо забезпечення дотримання валютного законодавства під час здійснення валютних операцій. Валютний контроль є специфічним видом фінансового контролю, саме тому йому властиві всі загальні риси фінансового контролю. Доцільно вирізнити характерні риси: метою валютного контролю є контроль за дотриманням валютного законодавства під час здійснення валютних операцій; Так, до валютного контролю належать валютні операції за участі резидентів і нерезидентів, зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та будь-якого майна. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті в межах повноважень;Специфічні напрямки валютного контролю. До них можна віднести:• відповідність валютних операцій діючому валютному законодавству;• наявність відповідних ліцензій і дозволів щодо діяльності, пов’язаних з використанням валютних цінностей;• перевірка виконання обов’язків резидентів у сфері валютного регулювання;Валютний контроль здійснюється двома типами суб’єктів:1.Органами валютного контролю: а) Кабінет Міністрів України;б) Національний банк України: Посідаючи центральне місце серед органів валютного контролю, НБУ має право відкликати видані ліцензії. в)Державна податкова служба України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України;г) Державна митна служба України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;д) Міністерство зв’язку України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України. 2. Агентами валютного контролю. функції агента валютного контролю — це обов’язки уповноваженого банку щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Слід зазначити, що однією з головних відмінностей повноважень органів і агентів валютного контролю є саме повноваження щодо видання нормативних актів. Так, тільки органам валютного контролю належить повноваження щодо видання нормативних актів, обов’язкових для виконання як резидентами, так і нерезидентами в Україні. 33.Поняття, предмет і метод фінансового права. Місце фінансового права у системі права, його співвідношення з іншими галузями права.Предметом фінансового права є суспільні відносини, які вини­кають у процесі фінансової діяльності держави.Інакше, предме­том фінансового права є суспільні відносини, що виникають у проце­сі мобілізації грошових ресурсів до централізованих і децентралізова­них фондів держави і органів місцевого самоврядування, їх розподіл та використання, а також у ході контролю за рухом цих коштів, їх ефек­тивним і цільовим використанням та у зв’язку з грошовою емісією. Фінансове право закріплює також загальні принципи і форми фінансо­вої діяльності держави, методи мобілізації та розподілу грошових ко­штів через централізовані і децентралізовані фонди, отримання їх уча­сниками фінансових правовідносин. Норми фінансового права закріп­люють права і обов’язки сторін фінансових відносин.Метод фінансового права, як і у всіх галузях публічного і приват­ного права, — це юридичні прийоми і способи, якими держава впливає на суб’єктів відносин, регульованих нормами конкретних галузей пра­ва.