1. Розвиток сертифікації та ОВ в Укр

2. Роль, суть, значення ОВ

3. Закон-нормат регулюв ОВ

4. Осн принципи ОВ

5. Предметна сфера ОВ

6. ОВ 1, 2, 3 стороною

7. Методи ОВ

8. Функціональний підхід ОВ

9. Сутність підтвердження В (в регул, нерегул сфері)

10. Сутність «декларування В» та сертифікація

11. Напрями держ політики в сфері ОВ

12. Контроль та випробування

13. Роль акредитації в с-і ОВ

14. Види сертифікації

15. Сертифікація продукції, що імпортується

16. Визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується

17. Види діяльності, що здійснюються в УкрСЕПРО

18. Сертифікація нафти та нафтопродуктів

19. Сертифікація та технічні барєри в торгівлі

20. Процедура сертифікації с-м якості в Укр

21. Схеми сертифікації (УкрСЕПРО)

22. Розподіл відповідальності в с-і УкрСЕПРО: виробник, продавець, випроб лабораторія, орган з сертифікації

23. Сертифікація радіоелектронної апаратури

24. Актулаьні галузі сертифікації. Розвиток еко сертифікації

25. Організаційна структура УкрСЕПРО, функції органу сертифікації однорідної продукції

26. Інформування про відповідність в с-і УкрСЕПРО. Способи

27. Сертифікація тютюнових виробів

28. Функції нац. Органу з сертифікації та органу сертифікації однорід продукції

29. Сертифікація іграшок

30. Сертифікація с-м управління безпечністю харч продуктів

31. Способи інформування про відповідність (26)

32. Особливості сертифікації іграшок(29)

33. Осн принципи та правила сертифікації в с-і УкрСЕПРО

34. Сертифікація лікеро-горілчаних

35. Заг порядок сертифікації продукції

36. Особливості сертифікації дорожніх транспортних засобів

1.Розвиток сертифікації та оцінювання відповідності в Україні. Сертифікація-це підтвердження відповідності 3 стороною, яка стос. Продукції, процесів, систем, персоналу.

Оцінювання відповідності-це доведення того, що встановлені вимоги до продукції, процесу, осіб або органів виконано.

1992 року відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" в Україні розпочались роботи з сертифікації продукції та послуг, які очолив Держстандарт України.

З 1993 р. в країні створено декілька систем обов'язкової і добровільної сертифікації, об'єктом діяльності яких є закріплена за ними номенклатура товарів або послуг. Найвизначнішою системою сертифікації серед них є національна Система сертифікації УкрСЕПРО, створена Держстандартом і керована його правонаступником - Держспоживстандартом України.

Початковим етапом у створенні вітчизняної сертифікації стало прийняття Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10.05.93 № 46-93, а також затвердження комплексу основоположних стандартів Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1-93), ДСТУ "Сертифікація", ДСТУ "Система сертифікації УкрСЕПРО", ДСТУ "Метрологія", ДСТУ "Системи управління якістю" та ін., прийняття у 2001 р.Законів України: "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 № 2406-ГГГ; "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" 17.05.2001 р. № 2407-ГГГ; "Про стандартизацію" від 17.05.2001 № 2408-111, а також їх редакці.

Україна є членом міжнар. організації по стандартизації ISO, IEC, членом міжнар. організ. законод. метрології та Європейського комітету CEN. Укр. Приєдналася до кодексу добровільної практики по підготовці, прийняттю та впровадженню стандартів в рамках угоди про тех. бар’єри в торг. СОТ.

2. Роль, суть визначення оцінювання відповідності в сис-мі тех. регул. Оцінювання відповідності-це доведення того, що встановлені вимоги до продукції, процесу, осіб або органів виконано. Оцінювання відповідності необхідно розглядати як послідовність 3-х функцій: відбирання, визначення, критичний огляд та підтвердження відповідності.

Критичний огляд – це підтвердження придатності, адекватності та ефективності вибирання, визначення, а також їх результативності.

Підтв. відповідності-видання заяви на підставі ухваленого після критичного огляду рішення про те, що встановлені вимоги виконано.

Виробники та постачальники послуг, що є користувачами послуг з оцінки відповідності, можуть виділитися серед інших конкурентів. Регулятивні органи часто використають перевагу здійснення діяльності з оцінки відповідності для забезпечення виконання законодавчих вимог.

Об’єкт оцінювання відповідності – продукція, процеси, послуги, системи, особи, органи. Суб’єкт-третя сторона.

Орган ОВ – організація, що надає послуги щодо ОВ (крім органу акредитації).

Система ОВ- правила, процедури, постанови для проведення ОВ, що можуть діяти на різних рівнях.

Процедура ОВ- будь-яка процедура, що прямо чи опосередковано використовується для визначення того чи виконуються встановлені вимоги у відповідних тех. регламентах чи стандартах.

3. Законодавчо-нормативне регулювання ов

Сфера технічного регулювання стосовно оцінки відповідності регулюється законами:

1) «Про підтвердження відповідності» (2001 р.) – визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності.

2) «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» (2005 р.) – визначає правові та організаційні засади розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів, процедур ОВ, також основоположні принципи державної політики у сфері стандартизації, технічного регулювання та ОВ.

Технічні регламенти містять:опис видів продукції, вимоги безпеки для життя, здоров'я людей, майна, охорони довкілля, опис процедур підтвердження відповідності, встановленим вимогам, правила маркування, введення продукції в обіг.

3) «Про акредитацію органів з ОВ» (2001 р.) – визначає правові, організаційні та економічні засади акредитації органів з ОВ в Україні.

Завдання акредитації:забезпечення єдиної технічної політики у сфері ОВ; забезпечення довіри споживачів до діяльності з ОВ; створення умов для взаємного визнання результатів діяльності акредитованих органів на міжнародному ринку.

4) Декрет КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» (1993 р.) – встановив в Україні обов’язкову сертифікацію продукції на відповідність вимогам безпеки для життя, здоров'я громадян, охорони навколишнього середовища.

Декрет визначає такі цілі сертифікації:

- запобігання реалізації продукції. небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища; - сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

- створення умов для участі суб’єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

5) Постанова КМУ «Про затвердження технічного регламенту модулів ОВ» (2003 р.) - встановлює основні вимоги до проведення процедури ОВ та визначає модулі (комплекси уніфікованих процедур ОВ) її проведення: А, А1, В, С (С1, С2), D, D1, Е, Е1, F, F1.

Модулі застосовуються з урахуванням таких принципів:

- недопущення введення в обіг продукції, яка не відповідає, зокрема, вимогам безпеки для життя та здоров'я людини, майна, а також охорони навколишнього природного середовища;

- достатньої кількості модулів для забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, вибору модулів з урахуванням виду продукції, наявністю чи відсутністю третьої сторони, умов виробництва;

- неприпустимості застосування надто складних модулів з огляду на мету забезпечення відповідності продукції встановленим технічним регламентом вимогам;

- виробник повинен мати можливість вибору між модулями забезпечення якості та модулями сертифікації продукції (крім випадків, коли для забезпечення відповідності вимогам, установленим технічними регламентами, застосовується конкретна процедура).

4. Основні принципи оцінювання відповідності. Основне значення оцінки відповідності полягає в наданні зацікавленим сторонам гарантії того, що обіцянки відносно характеристик продукції та послуг виконані, а очікувані переваги отримані найбільш ефективним способом.

• Принцип ''Один-Один-Один'': один стандарт, одне випробування, один знак оцінки відповідності (уніфікація).

• Безпека. Оцінка відповідності є гарантією того, що продукція безпечна та не завчать травми або іншої шкоди при використанні.

• Експлуатаційні дані. Оцінка відповідності гарантує, що задані вимоги щодо придатності до використання за призначенням продукції або послуги виконані стосовно їх експлуатаційних характеристик, поводження та т.д. виправдані.

• Взаємодія. Оцінка відповідності може гарантувати, що вироби, які, відповідно до певних технічних характеристик, повинні певним способом взаємодіяти між собою, (сполучатися, підганятися, і т.д.), дійсно є такими.

• Простежуваність У випадках, коли оцінка відповідності залежить від виміру робочих параметрів продукції або процесу, результати вимірів або випробувань повинні відповідати вимогам національних і міжнародних стандартів з вимірювань.

• Застосування стандартів Оцінка відповідності повинна проводитися недискримінаційним способом згідно з визнаними стандартами, національними, європейськими або міжнародними, або іншими прозорими та об'єктивними критеріями, такими як технічні регламенти.

• Функціональний підхід Оцінка відповідності являє собою послідовність трьох функцій, що задовольняють вимогам або потребі довести, що задані вимоги виконані, а саме, вибору, визначення, та перевірки та підтвердження відповідності. Існує багато різноманітних видів діяльності з оцінки відповідності, однак в основі всіх видів оцінки відповідності лежить один загальний підхід.

• Визначення Дії у рамках функції визначення застосовують для одержання повної інформації про виконання заданих вимог об'єктом оцінки відповідності або його зразком.

• Перевірка та підтвердження відповідності

Необхідність інспекційного контролю

5 Предметна сфера оцінювання відповідності. Предметна сфера оцінювання відпов. передбачає: випробування, інспектування, сертифікацію, акредитацію.

Випробування – визначення характеристик об’єкта для оцінювання відпов. згідно з процедурою.

Інспектування – перевірка проектної документації на продукцію,процеси, та визначення їх відпов. встановленим вимогам, або на основі проф. оцінювання – загальним вимогам.

Сертифікація-це підтвердження відповідності 3 стороною, яка стос. Продукції, процесів, систем, персоналу.

Акредитація-підтвердження відповідності 3 стороною, що стос. Органу оцінювання відповідності, компетентності для виконання конкретних завдань.