Порівняльна характеристика

Випробування

Стажування

Практика (навчальна /виробнича)

1. Встановлюється з метою перевірки відповідності працівника дорученій роботі [ч. 1 ст. 26 КЗпП України].

1. Підвищення кваліфікації з відривом від виробництва: засвоєння кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду; набуття практичних умінь і навичок виконання обов"язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня [ст. 122 КЗпП України].

1. Застосування отриманих теоретичних знань, умінь і навичок за певною спеціальністю в реальних умовах згідно з навчальним планом.

2. Тривалість [ч. 1, 2 ст. 27 КЗпП України]:

а) для робітників - один місяць;

б) для працівників (службовців) - 3 місяці (в окремих випадках - 6 місяців).

2. Тривалість [визначається роботодавцем]: не більше 10 місяців. Видається довідка/ диплом/ сертифікат за місцем проходження стажування.

2. Тривалість [визначається навчальним планом учбового закладу]: в межах робочого дня.

3. Зараховується до трудового стажу працівника.

3. Зараховується до трудового стажу працівника.

3. Можливість набуття кваліфікації та присвоєння розряду в межах спеціальності, яка вивчається.

4. Трудові відносини виникають [ч. 2 ст. 26 КЗпП України].

4. Трудові відносини виникають.

4. Трудові відносини не виникають.

5. [ч. 1, 2 ст. 28 КЗпП України].

5. Можливе зарахування до кадрового резерву.

5. Після закінчення проходження практики у роботодавця не виникає зобов"язання щодо укладання трудового договору з даною особою.

6. [ч. 3 ст. 26 КЗпП України] + [Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про умови праці тимчасових працівників і службовців" від 24. 09. 1974 № 311, ст. 4].

6. Укладання трудового договору (якщо стажування виконує роль конкурсу при доборі кадрів).

Молоді працівники

Молоді спеціалісти

1. Випускники професійно-технічних (технічних) училищ, які після навчання влаштовуються на роботу відповідно до здобутої ними професії та кваліфікації ("робота за фахом" + "перше робоче місце").

1. Випускники вищих (середніх спеціальних) навчальних закладів, які після навчання влаштовуються на роботу відповідно до отриманої спеціальності та кваліфікації ("робота за фахом" + "перше робоче місце").

2. Особа перебуває у статусі "молодого працівника" упродовж двох років після закінчення навчального закладу.

2. Особа перебуває у статусі "молодого спеціаліста" упродовж трьох років після закінчення навчального закладу.

3. Не встановлюється випробування.

3. Не встановлюється випробування.

4. Роботодавець не може не встановлювати молодим працівникам знижені норми виробітку у перші місяці роботи.

4. Роботодавцю заборонено переводити молодих спеціалістів на роботу не за фахом.

5. Роботодавцю заборонено знижувати кваліфікаційні розряди, присвоєні молодим працівникам після закінчення навчання.

5. Роботодавцю заборонено використовувати молодих спеціалістів в апараті управління ПУО.

6. Молодий працівник не може звільнитись за власним бажанням (як виняток: хвороба або інвалідність, що перешкоджають виконанню роботи; невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов трудового (колективного договору).

6. Молодий спеціаліст не може звільнитись за власним бажанням (як виняток: хвороба або інвалідність, що перешкоджають виконанню роботи; невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов трудового (колективного договору); перехід на виборну роботу).

7. Термін "молодий працівник" вживається виключно до отриманої професії та кваліфікації, а не до віку працюючої особи.

7. Термін "молодий спеціаліст" вживається виключно до отриманої спеціальності та кваліфікації, а не до віку працюючої особи.

Поняття

Термін

Обов"язковість згоди працівника

Обов"язкові додаткові виплати

Службове відрядження

Поїздка працівника за розпорядженням роботодавця на певний строк для виконання службового доручення за межами місця постійної роботи (1) до 30 днів - Україною; 2) до 60 днів - за кордон).

Винятки встановлені законодавством.

Відрядження належить до службових обов"язків працівників; відмова від них без поважних причин вважається дисциплінарним правопорушенням.

Відшкодування витрат на проїзд, житло.

Переведення [ч. 1 ст. 32 КЗпП України]

Від 30 днів до терміну, що визначається керівництвом (будь-яка зміна трудової функції працівника - спеціальність, кваліфікація, посада, а також зміна інших умов трудового договору, обумовлених угодою сторін, які не були викликані загальними змінами в організації виробництва і праці ПУО).

Необхідна згода працівника.

Відсутні; тільки якщо не змінюється обсяг чи характер обов"язків, розмір заробітної плати та інші істотні умови.

Переведення на іншу роботу й зміна істотних умов праці [ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП України]

Визначається керівництвом.

Згода працівника обов"язкова, якщо посада не відповідає обумовленій трудовим договором спеціальності, кваліфікації.

Відсутні; тільки якщо змінюються системи та розміри оплати праці, пільги, режим роботи, встановлюється або скасовується неповний робочий час, сполучення професій, змінюються розряди і найменування посади або будь-які інші істотні умови праці.

Тимчасове переведення у зв"язку з виробничою необхідністю [ст. 33 КЗпП України]

Не може перевищувати одного місяця протягом календарного року, окрім випадків згоди працівника виконувати цю роботу більш тривалий час.

Працівник може бути переведеним на строк до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона йому не протипоказана за станом здоров"я.

Відсутні; тільки під час переведення працівника на нижчеоплачувану роботу зберігається його попередній середній заробіток упродовж двох тижнів з дня переведення.

Тимчасове переведення у зв"язку із простоєм [ст. 34 КЗпП України]

Визначається керівництвом; (простій у роботі, тобто, її зупинення, можливий у разі відсутності організаційних або технічних умов, необхідних для її виконання; або через невідворотну силу чи інші обставини).

Необхідна згода працівника; відмова працівника від переведення у разі простою не є порушенням трудових обов"язків.

Залежно від ухваленого рішення, в наказі зазначаються: 1) причини переведення; 2) місце переведення; 3) час переведення; 4) оплата праці.

Переміщення

Визначається керівництвом; максимального терміну немає (виконання роботи в межах спеціальності, кваліфікації, посади, обумовленої трудовим договором, на тому ж ПУО і в тій же місцевості, але на іншому механізмі, агрегаті [ч. 2 ст. 32 КЗпП України].

Згода працівника, як правило, не потрібна; роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров"я.

У випадках, коли в результаті переміщення зменшується заробіток працівника з не залежних від нього причин, передбачена доплата до попереднього середнього заробітку упродовж двох місяців з дня переміщення.