Основи трудового права україни самостійне опрацювання лекційних питань [роздрукувати і вклеїти у конспект]

1. Праця, види праці; право на працю

Ставлення людини до праці завжди було суперечливим, а саме:

а) праця сприймалася як кара за людський гріх: "у поті чола свого добуватимеш хліб свій", Біблія, тобто, "чорна" робота, яка виконується аби вижити;

б) "благородна", "вільна праця", яка виявляє, розвиває творчі здібності людини [Конституція України від 28. 06. 1996, ч. 1 ст. 43; Кодекс законів про працю України від 10. 12. 1971 р., ст. 21], завдяки їй людина відокремилася від світу тварин, а сама праця є умовою її існування;

в) "примусова праця" [Міжнародна Організація Праці, Конвенція № 105 Про скасування примусової праці, 1957] – виконання робіт під тиском, не добровільність виконуваної роботи, цілковита залежність від роботодавця (виконання робіт чи надання послуг проти свого бажання; заробітна плата виплачується лише частково або зовсім не виплачується. Особи, яких примушують працювати, часто зазнають психологічного чи фізичного насилля; повністю залежать від роботодавця), різновидами примусової праці є рабство і боргова кабала (проект Трудового кодексу України № 1108, на відміну від чинного Кодексу законів про працю України від 10. 12. 1971, в якому відсутнє визначення примусової праці, має визначення примусової праці ["праця, для якої особа не запропонувала добровільно своїх послуг і виконання якої вимагається від неї під погрозою покарання, застосування насильства тощо ...", ч. 1 ст. 5], а згідно ч. 1 ст. 43 Конституції України від 28. 06. 1996 під примусовою працею можна розуміти будь-яку роботу, виконувану людиною проти своєї волі чи бажання (за винятком робіт, передбачених ч. 3 ст. 43).

Кожна країна тримається на тих, які вже працюють для забезпечення належного рівня життя непрацездатних ("тих, що працювали вчора") та непрацюючих ("тих, що працюватимуть завтра") громадян; отже, праця людини - реалізована можливість заробляти собі на життя та забезпечення гідного існування серед людей, а саме:

а) достатній життєвий рівень - забезпечення їжею, одягом, житлом, медичним доглядом та необхідним соціальним обслуговуванням [Загальна декларація прав людини від 10. 12. 1948, ст. 25; Конституція України від 28. 06. 1996, ст. 48];

б) соціальний захист - матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності; втрати годувальника; безробіття, а також у старості [Конституція України від 28. 06. 1996, ст. 46], тобто, праця - це основне джерело добробуту людини, турбота про охорону її здоров"я та пенсійне забезпечення. У сучасному розумінні праця - це цілеспрямована діяльність людини, яка вимагає фізичної або розумової енергії та орієнтована на створення матеріальних і духовних цінностей.

Згідно Конституції України від 28. 06. 1996 право на працю означає можливість людини заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується [ч. 1 ст. 43], а тому виникає доречне питання: чи дійсно людина працює щоб прожити? Це справедливо лише доти, доки людина працює для забезпечення свого існування; як тільки вона переступає цю межу, вона прагне більшого - щоб праця приносила їй задоволення (справді, мати вищу заробітну плату легше, ніж отримувати задоволення від виконуваної роботи і право на працю не означає повного забезпечення кожної людини робочим місцем за будь-яких умов виробництва: конкуренція на ринку праці, професійний відбір, визначення відповідності людини вимогам певної професії, відбір найкращих виконавців для конкретних професійних функцій).

Згідно Конвенції № 138 Міжнародної Організації Праці (далі - МОП) Про мінімальний вік для прийому на роботу, дитяча праця передбачає виконання завдань, що відповідають віку дитини, не пов"язані з високим ризиком, не відволікають її від навчання і не порушують право на відпочинок, а згідно Конвенції № 182 МОП Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, дитяча праця - це праця, що шкодить добробуту дітей, заважає їхній освіті, розвитку та майбутньому професійному становленню.