9.Логістичні посередники в дистрибуції, їх класифікація та функції.

Посередник — це фізична або юридична особа, що сприяє встановленню ділових зв'язків між виробниками продукції, продавцями цінних паперів, з одного боку, і споживачами — з іншої.

Центральне місце в сукупності посередників займають торгівельні посередники. В залежності від того від чийого імені працює посередник і за чий рахунок оплачує свої операції виділяють п'ять основних типів посередників:

♦ дилер - переважно оптовий посередник, який веде операції від свого імені і за свій рахунок; він купує товар по договору постачання; відносини між продавцем і дилером перериваються після виконання всіх умов договору;

♦ дистриб'ютор - оптовий чи роздрібний посередник, який працює від чужого імені і за свій рахунок; купує у виробника право продавати його продукцію на визначеній території і протягом визначеного інтервалу часу;

♦ комісіонер - оптовий чи роздрібний посередник, який працює від свого імені і за чужий рахунок; він не є власником продукції, яку продає, проте гроші за проданий товар перераховує виробнику, залишаючи собі лише комісійні;

♦ агент - посередник, який працює від чужого імені і за чужий рахунок; виступає в якості представника або помічника клієнта з яким укладає спеціальний договір; агент укладає угоду купівлі-продажу від імені і за рахунок клієнта;

♦ брокер - посередник, який діє за чужий рахунок і від чужого імені; він тільки зводить контрагентів не вступаючи з жодним із них в договірні відносини.

Посередники в системі логістичного руху товарів виконують ряд дуже важливих функцій:

- дослідницька робота — збір інформації, необхідної для планування і полегшення обміну;

- стимулювання збуту — створення і поширення інформаційних комунікацій про товар;

- установлення контактів — налагодження і підтримка зв'язків з потенційними покупцями;

- пристосування товару — припасування товару під вимоги покупців (це стосується таких видів діяльності, як виробництво, сортування, монтаж і упакування);

- проведення переговорів — спроби узгодження цін і інших умов для наступного акта передачі власності або володіння;

- організація руху товарів — транспортування і складування товару;

- фінансування — вишукування і використання засобів для покриття витрат діяльності по доставці товару до споживачів;

- форсоване створення мережі торгово-посередницьких фірм, що активно беруть участь у розвитку товарних ринків, що роблять рекламні, експедиторські, зовнішньоекономічні, виробничі й інші інфраструктурні послуги товаровиробникам і іншим оптовим покупцям товарів виробничого й особистого споживання.

10. Координація та інтеграція дій логістичних посередників. Проектування дистрибутивних систем.

Переважно невеликі фірми-посередники, які не можуть самотужки змагатися з лідерами все частіше в конкурентній боротьбі використовують нові форми логістичної інтеграції між собою і з товаровиробниками. Основними формами такої інтеграції є:

• подвійна дистрибуція - виробники досить часто використовують одночасно два розподільчих канали, в яких практикують рух товарів зі змінною інтенсивністю;

• взаємовідносини з ексклюзивними партнерами - все частіше фі-рми-виробники залучають до співпраці ексклюзивних посередників, яким надають виключне право на здійснення певних логістичних функцій;

• охоплення визначеної групи готової продукції або товарної номенклатури (вертикальна інтеграція) - в цьому випадку посередники прагнуть захопити весь розподільчий канал, за рахунок виконання всіх функцій логістичного розподілу за рахунок менших витрат, підвищення якості сервісу тощо;

• пов'язані взаємовідносини - сюди входять позадоговірні домовленості між логістичними партнерами щодо спільних дій проти конкурентів.

Всі види інтеграційних процесів в логістиці перебувають під пильним контролем антимонопольних органів державної влади.

В процесі інтеграції та узгодження дій логістичних партнерів часто виникають проблеми щодо узгодження дій, спрямованих на досягнення спільних цілей. Зважаючи на це, вкрай важливого значення набуває потреба в координації і оптимізації діяльності розподільчої системи, яка полягає у:

• координації роботи логістичних посередників;

• створенні спільно з виробником інтегрованих розподільчих каналів і ланцюгів, які б дозволяли мінімізувати логістичні витрати при забезпеченні потрібної якості логістичного сервісу в дистрибуції;

• оптимізація процесів планування, контролю і регулювання рівнів запасів готової продукції;

• оптимізація організаційної структури і кількості ланок логістичної системи;

• оптимізація параметрів фізичного розподілу матеріальних потоків в розподільчих каналах.

Логістична концепція MRP може бути використана й у системах дистрибуції, що з'явилося підставою для створення зовнішніх мікрологістичних систем планування розподілу продукції/ресурсів (DRP1/ DRP 2 – distributionrequirements/resourceplanning). Системи DRP – це поширення логіки MRP на канали дистрибуції готової продукції.

Найважливішою функцією системи DRP 1 є контроль за станом запасів. Він полягає в розрахунку крапки замовлення, регулюванні рівнів запасів на базах і складах у власній збутовій мережі й у посередників. Для формування зв'язків виробництва, постачання, збуту й контролю запасів усередині виробничих підрозділів використовується комплекс, що забезпечує, MRP. Система DRP 1 вирішує комплекс задач:

- планування і координація логістичних і маркетингових функцій;

- прогнозування кон'юнктури ринку;

- оптимізація логістичних витрат збереження та управління запасами готової продукції;

- скорочення часу доставки готової продукції;

- планування транспортних перевезень і ін.