- •1. Традиційна і логістична концепції організації виробництва
- •2.Внутрішньовиробничі логістичні системи та їх роль в удосконаленні управління виробництвом товарів і послуг
- •3.Виштовхувальні та витягувальні системи управління матеріальними потоками у виробничій логістиці.
- •4.Мікрологістичні системи mrp, mrp-1, mrp-2, erp, канбан, LeanProduction, jit.
- •5.Організація постачання матеріальних ресурсів та управління запасами у мікровиробничих логістичних системах.
- •6.Ефективність застосування логістики при управлінні матеріальними потоками на виробництві.
- •7. Традиційний і логістичний підходи до управління розподілом матеріалів і готової продукції.
- •8. Внутрішня структура та принципи функціонування каналів розподілу
- •10. Координація та інтеграція дій логістичних посередників. Проектування дистрибутивних систем.
- •9.Логістичні посередники в дистрибуції, їх класифікація та функції.
- •11.Координація та інтеграція дій логістичних посередників. Проектування дистрибутивних систем.
- •12. Роль складів при виробництві і розподілі продукції.
- •13.Розподільчі центри у логістичних ланцюгах
- •14.Логістична оцінка видів транспорту
- •15.Поняття виробничої логістики
3.Виштовхувальні та витягувальні системи управління матеріальними потоками у виробничій логістиці.
Логістичні концепції J IT і RP значно відрізняються одна від одної, їх навіть протиставляють одну одній. Основа цього протиставлення ґрунтується на принципах та умовах переміщення матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції між технологічними елементами виробничої системи. Відповідно до цього системи які належать до логістичної концепції ЛТ є тягнучими, а ті, які належать до концепції RP - штовхаючими.
Тягнучі системи є такими системами організації виробництва, в яких деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну стадію з попередньої по мірі необхідності, а тому жорсткий графік відсутній.
В тягнучих логістичних системах розміщення замовлень на поповнення запасів матеріальних ресурсів чи готової продукції відбувається тоді, коли кількість їх в окремих ланках системи досягає критичного рівня. При цьому виникає "вакуум" запасів і вони "витягуються" по розподільним каналам від постачальників матеріальних ресурсів або логістичних посередників. Основою механізму дії такої системи є виникнення попиту на кінцевий товар, який, в свою чергу, викликає попит на комплектуючі на всіх попередніх технологічних стадіях виробництва, що призводить до виникнення попиту на продукцію постачальника.
Штовхаюча система - це система організації виробництва, в якій деталі, компоненти і напівфабрикати подаються з попередньої технологічної операції на наступну відповідно до наперед розробленого виробничого графіка.
В штовхаючих логістичних системах матеріальні ресурси і напівфабрикати "виштовхуються" з однієї виробничої ланки на іншу. Аналогічним чином готова продукція виштовхується в роздрібну сітку. Загальним недоліком такої системи є недостатній рівень відслідковування попиту. Реагування на зміну попиту відбувається за рахунок страхових запасів. Наявність яких, в свою чергу, спричиняє сповільнення оборотності засобів підприємства, що призводить до збільшення собівартості готової продукції. В порівнянні з витягуючими системами даний тип логістичних систем є більш стійким до різкої зміни попиту і ненадійності постачальників. Проте, на відміну від, тягнучих систем, які потребують в першу чергу висококваліфікованого персоналу, шо, по суті, сам формує виробничу програму, штовхаючі системи вимагають чітко сформованої і жорсткої системи нормування затрат матеріалів, сировини та напівфабрикатів. З огляду на це, штовхаючі системи є менш чутливими до змін зовнішнього середовища.
4.Мікрологістичні системи mrp, mrp-1, mrp-2, erp, канбан, LeanProduction, jit.
Система "Планування потреби в матеріалах (система MRP) у вузькому значенні складається з ряду логічно пов'язаних процедур, вирішальних правил і вимог, які переводять виробничий розклад у "ланцюжок вимог", що синхронізовані у часі, а також запланованого покриття цих вимог для кожної одиниці запасу компонентів, необхідних для виконання розкладу. Система MRP переплановує послідовність вимог і покриття внаслідок змін або у виробничому розкладі, або в структурі запасів, або в характеристиках продукту".
Основними цілями системи MRP є:
– задоволення потреби у матеріалах, компонентах і продукції для планування виробництва і доставки споживачам;
– підтримка низького рівня запасів матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції;
– планування виробничих операцій, графіків доставки, закупівельних операцій.
MRP-система, MRP-програма — це комп’ютерна система яка працює по алгоритму, регламентованому MRP — методологією. Як і будь-яка інша комп’ютерна програма, вона обробляє файли даних (вхідні елементи) і формує на їх основі файли -результати.
Концепція MRPII (Планування виробничих ресурсів — ManufacturingResoursePlanning), основна суть якої зводиться до того, що прогнозування, планування та контроль виробництва здійснюється по всьому циклу, починаючи від закупівлі сировини і закінчуючи відвантаженням товара споживачеві. А це означало, що MRPII являє собою методологію, направлену на ефективне управління всіма видами ресурсів виробничих підприємства. В загальному випадку вона забезпечує рішення задач планування діяльності підприємства в натуральних одиницях та фінансове планування в грошовому вимірі.
Необхідність усунення перерахованихнедоліків спонукала трансформувати системи MRPII в системи нового класу «Планування ресурсів підприємства» (EnterpriseResourcePlanning — ERP). Системи цього класу в більшій мірі орієнтовані на роботу з фінансовою інформацією для рішення задач управління великими корпораціями з рознесеними територіально ресурсами. Сюди включається все, що необхідно для отримання ресурсів, виготовлення продукції, її транспортування і розрахунків по замовленнях клієнтів.
Найпоширенішою у світі логістичною концепцією є концепція “точно у строк”(just-in-time, JIT). Концепція “точно у строк” – це сучасна концепція побудови логістичної системи у виробництві (операційному менеджменті), постачанні та дистрибуції, заснована на синхронізації процесів доставки матеріальних ресурсів і готової продукції у необхідній кількості на той час, коли ланки логістичної системи їх потребують, з метою мінімізації витрат, пов’язаних із створенням запасів.
Однією з перших спроб практичного впровадження концепції “точно у строк” стала розроблена корпорацією ToyotaMotorsмікрологістичнасистемаKANBAN (що у перекладі з японського означає “картка”). Система KANBAN є першою реалізацією у виробництві мікрологістичної системи, що “тягне”, на впровадження якої від початку розробки у фірми Toyota пішло близько 10 років. Такий тривалий термін був пов’язаний з тим, що сама система KANBAN не могла працювати без відповідного логістичного оточення у вигляді концепції “точно у строк”, розглянутої у попередньому підрозділі. Ключовими елементами такого оточення стали:
раціональна організація і збалансованість виробництва;
загальний контроль якості на всіх стадіях виробничого процесу та якості вихідних матеріальних ресурсів у постачальників;
партнерство лише із надійними постачальниками і перевізниками;
підвищена професійна відповідальність і висока трудова дисципліна всього персоналу.
Засобом передачі інформації в системі є спеціальна картка "kanban" у пластиковому конверті. Поширено два види карток: відбору і виробничого замовлення.
Концепція ”маловитратного виробництва (leanproduction, LP). Дана концепція, за своєю суттю, є розвитком концепції “точно у строк” і містить у собі такі елементи, як систему KANBAN і “планування потреб/ресурсів”. Сутність внутрішньовиробничої концепції “маловитратного виробництва” виражається у творчому поєднанні таких основних компонентів:
високої якості;
невеликого розміру виробничої партії;
низького рівня запасів;
висококваліфікованого персоналу;
гнучких виробничих технологій.
Концепція “маловитратного виробництва” має таку назву, через те, що потребує значно менше ресурсів, ніж масове виробництво (менше запасів, часу на виробництво одиниці продукції), її втрати від браку незначні тощо. Таким чином, дана концепція поєднує у собі переваги масового виробництва (великі обсяги виробництва – низька собівартість) і дрібносерійного виробництва (різноманітність продукції та гнучкість).
