14. Багатозначні слова й омоніми у професійному спілкуванні.

Багатозначне слово – слово яке в різних значеннях набирає своїх відтінків (йде дощ, йде людина);

Омонім - слова, які мають однакове звучання (або написання), але різні лексичні значення. (Коса, замок)

Омоніми сучасної української літературної мови переділяються на дві групи: повні (прості) і неповні (часткові).

Повні омоніми - це такі слова, які зберігають однакове звучання в усіх граматичних формах: деркач - птах і деркач - стертий віник

Серед неповних омонімів вирізняють декілька груп.

Омоформи - різні за значенням слова, однакове звучання яких зберігається лише в окремих граматичних формах.

Омофони - слова різні за значенням і написання, але однакові за звучанням.

Омографи - слова, однакові за написанням, але різні за значенням і звучанням. Вони розрізняються наголосом: обід і обід (у колесі).

Омоніми здебільшого вживаються в художній літературі, народній творчості, в розмовно - побутовому мовленні.

15. Пароніми у професійному спілкуванні. Синоніми в різних стилях української мови.

Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. (Сильний і силовий).

Синоніми - це слова, що по-різному звучать, але близькі за значенням. Вони відрізняються відтінками значення, стилістичним забарвленням, можливістю поєднання з іншими словами або можуть бути тотожні за значенням.

Виокремлюють такі різновиди синонімів: лексичні і контекстуальні.

Лексичні синоніми - це слова, що належать до однієї частини мови і мають відмінності у значенні.

Серед лексичних розрізняють семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні й абсолютні.

Семантичні - це стилістично нейтральні слова, що відрізняються відтінками у значенні: схвалювати, підтримувати.

Стилістичні синоніми - це слова, що різняться експресивно-емоційним забарвленням, належністю до мовних стилів.

Семантико-стилістичні синоніми - слова, що різняться і відтінками значень, і емоційним забарвленням: бити, ударяти, гатити, гамселити, садити.

Абсолютні синоніми - це слова тотожні за значенням і різняться лише звучанням: алфавіт, азбука.

Контекстуальні синоніми - це слова, що мають близьке значення тільки в контексті.

Специфічними синонімами є евфемізми - слова, що вживаються для непрямого, прихованого, ввічливого позначення певного предмета, явища, дії замість прямої їх назви: нерозумний замість дурний;

16. Лексика іншомовного походження в українській мові. Запозичені слова в різних стилях мови.

Найбільшим джерелом, з якого вливалась до українського словника іншомовна лексика, була російська літературна мова. Тому у складі української лексики є багато слів, утворених за зразками морфологічної структури відповідних слів у російській мові. Наприклад: укр. втілення відповідає російському воплощение; укр. відродження — російському возрождение.

У словниковому складі української мови особливе місце займають запозичення грецького походження. Вони означають:

а) назви рослин, тварин — кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил;

б) назви побутових предметів — парус, миска, ванна, баня;

в) поняття церковно-релігійного вжитку — вівтар, архангел, ангел, амвон, антихрист, ікона, келія, ієрей, ладан, демон, ідол, схима, літургія, келар, канон, монастир, піп;

г) терміни науки, культури, мистецтва — апостроф, граматика, діафрагма.

З грецької мови засвоєно чимало власних імен людей, наприклад: Софія, Харитина, Олена, Явдоха, Василь, Петро, Степан, Федір, Олександр.

В українській мові багато слів латинського походження. Ці слова належать переважно до понять науки, техніки, мистецтва, політичних і суспільних відносин, визначають медичну, юридичну термінологію. Наприклад: індустрія, реакція, мотор, меридіан, аргумент, префікс, ангіна, операція, ординатор.

З латинської мови також запозичені деякі власні імена людей, наприклад: Юлія, Клавдія, Мотря, Валерій, Віктор, Віталій, Павло, Марко.

Із французької мови запозичено слова, що стосуються побуту, назв одягу, науки, мистецтва, суспільно-політичних, технічних та військових понять. Наприклад: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, ридикюль.

Французькі запозичення характеризуються невідмінюваними формами на е, і, о: плісе, фойє, парі, жабо.

З німецької мови в українську прийшли деякі адміністративні, технічні, медичні, торговельні, військові, виробничі терміни; слова побуту, назви рослин, птахів, ігор тощо. Наприклад: штат, шахта, верстат, стамеска, штукатур.

Англійські запозичення вживають в українській лексиці, що стосується техніки, політики, спорту, мореплавства, транспорту, одягу, їжі, питва. Наприклад: тролейбус, комбайн, тунель, лідер, мітинг, бюджет, крокет, фініш, аут, бокс.

Чимало слів в українській мові засвоєно з італійської мови, наприклад: опера, бемоль, інтермеццо, бас, лібрето, арлекін, дебет, кредит, банк, вата, казарма, барикада.

З голландської мови засвоєні українською мовою переважно терміни мореплавства і суднобудування: гавань, шлюпка, матрос, боцман, рейд, верф.

Із скандинавських мов в українську ввійшло небагато слів, зокрема клеймо, дротик, оселедець, якір; власні імена Ігор, Олег, Аскольд та ін.

З тюркських та інших східних мов українська мова засвоїла слова сундук, гарба, сабантуй, могорич, чарка, балик, лапша, кавун, гарбуз, ізюм, халва.