
- •3. Сучасна українська ділова мова, її писемна та усна форми.
- •9.Художній та розмовний стиль.
- •10. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації. Жанри офіційно-ділового стилю. Документ і його функції. Вимоги до оформлення документів.
- •11. Вимоги до тексту документа. Оформлювання сторінки.
- •12. Класифікація документів. Національний стандарт України.
- •13. Поняття ділового спілкування. Лексичні засоби української мови.
- •14. Багатозначні слова й омоніми у професійному спілкуванні.
- •15. Пароніми у професійному спілкуванні. Синоніми в різних стилях української мови.
- •16. Лексика іншомовного походження в українській мові. Запозичені слова в різних стилях мови.
- •17. Типи словників. Роль словників в підвищенні мовленнєвої культури.
- •18. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева та вузькоспеціальна термінологія. Термінологія обраного фаху. Способи створення термінів.
- •19. Професійна лексика. Професіоналізми в різних сферах спілкування.
- •20. Бланки документів.
- •22. Мова і культура мовлення. Мовний етикет службовця
- •23. Телефонний етикет
- •26. Основні правила спілкування в інтернеті:
- •29. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •31. Презентація як різновид публічного мовлення
- •37. Особливості наукового тексту
- •38 Науковий стиль складається з трьох підстилів:
- •39Основні вимоги до написання курсової роботи:
- •41. Розрізняють такі форми перекладу:
- •44.Бібліографічний опис складається на мові документа.
- •Доручення
- •56. Службові листи
- •61. Витяг з протоколу
- •7.1. Договір поставки
- •70. Спрощення в групах приголосних
- •71. Подвоєння та подовження приголосних
- •72. Правопис префіксів з-,без-,роз-,пре-,прі-,при-.
- •73. Закінчення іменників чоловічого роду у формі родового відмінку однини.
- •74. Кличний відмінок
- •75. Правопис слів іншомовного походження, відмінювання слів іншомовного походження.
- •76. Відмінювання прикметників
- •77. Правопис складних займенників
- •78. Правопис числівників
- •1. Пишуться разом:
- •2. Пишуться через дефіс;
- •79. Відмінювання числівників
- •80. Правопис складних прислівників
- •81.Правопис службових частин мови
- •82. Правопис власних назв. Номенклатурні назви. Складноскорочені слова.
- •83. Велика літера у власних назвах і абревіатурах
- •84. Прості ускладнені речення
- •85.Пряма непряма мова. Цитати
- •86. Вставні і вставлені конструкції в реченні
14. Багатозначні слова й омоніми у професійному спілкуванні.
Багатозначне слово – слово яке в різних значеннях набирає своїх відтінків (йде дощ, йде людина);
Омонім - слова, які мають однакове звучання (або написання), але різні лексичні значення. (Коса, замок)
Омоніми сучасної української літературної мови переділяються на дві групи: повні (прості) і неповні (часткові).
Повні омоніми - це такі слова, які зберігають однакове звучання в усіх граматичних формах: деркач - птах і деркач - стертий віник
Серед неповних омонімів вирізняють декілька груп.
Омоформи - різні за значенням слова, однакове звучання яких зберігається лише в окремих граматичних формах.
Омофони - слова різні за значенням і написання, але однакові за звучанням.
Омографи - слова, однакові за написанням, але різні за значенням і звучанням. Вони розрізняються наголосом: обід і обід (у колесі).
Омоніми здебільшого вживаються в художній літературі, народній творчості, в розмовно - побутовому мовленні.
15. Пароніми у професійному спілкуванні. Синоніми в різних стилях української мови.
Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. (Сильний і силовий).
Синоніми - це слова, що по-різному звучать, але близькі за значенням. Вони відрізняються відтінками значення, стилістичним забарвленням, можливістю поєднання з іншими словами або можуть бути тотожні за значенням.
Виокремлюють такі різновиди синонімів: лексичні і контекстуальні.
Лексичні синоніми - це слова, що належать до однієї частини мови і мають відмінності у значенні.
Серед лексичних розрізняють семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні й абсолютні.
Семантичні - це стилістично нейтральні слова, що відрізняються відтінками у значенні: схвалювати, підтримувати.
Стилістичні синоніми - це слова, що різняться експресивно-емоційним забарвленням, належністю до мовних стилів.
Семантико-стилістичні синоніми - слова, що різняться і відтінками значень, і емоційним забарвленням: бити, ударяти, гатити, гамселити, садити.
Абсолютні синоніми - це слова тотожні за значенням і різняться лише звучанням: алфавіт, азбука.
Контекстуальні синоніми - це слова, що мають близьке значення тільки в контексті.
Специфічними синонімами є евфемізми - слова, що вживаються для непрямого, прихованого, ввічливого позначення певного предмета, явища, дії замість прямої їх назви: нерозумний замість дурний;
16. Лексика іншомовного походження в українській мові. Запозичені слова в різних стилях мови.
Найбільшим джерелом, з якого вливалась до українського словника іншомовна лексика, була російська літературна мова. Тому у складі української лексики є багато слів, утворених за зразками морфологічної структури відповідних слів у російській мові. Наприклад: укр. втілення відповідає російському воплощение; укр. відродження — російському возрождение.
У словниковому складі української мови особливе місце займають запозичення грецького походження. Вони означають:
а) назви рослин, тварин — кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил;
б) назви побутових предметів — парус, миска, ванна, баня;
в) поняття церковно-релігійного вжитку — вівтар, архангел, ангел, амвон, антихрист, ікона, келія, ієрей, ладан, демон, ідол, схима, літургія, келар, канон, монастир, піп;
г) терміни науки, культури, мистецтва — апостроф, граматика, діафрагма.
З грецької мови засвоєно чимало власних імен людей, наприклад: Софія, Харитина, Олена, Явдоха, Василь, Петро, Степан, Федір, Олександр.
В українській мові багато слів латинського походження. Ці слова належать переважно до понять науки, техніки, мистецтва, політичних і суспільних відносин, визначають медичну, юридичну термінологію. Наприклад: індустрія, реакція, мотор, меридіан, аргумент, префікс, ангіна, операція, ординатор.
З латинської мови також запозичені деякі власні імена людей, наприклад: Юлія, Клавдія, Мотря, Валерій, Віктор, Віталій, Павло, Марко.
Із французької мови запозичено слова, що стосуються побуту, назв одягу, науки, мистецтва, суспільно-політичних, технічних та військових понять. Наприклад: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, ридикюль.
Французькі запозичення характеризуються невідмінюваними формами на е, і, о: плісе, фойє, парі, жабо.
З німецької мови в українську прийшли деякі адміністративні, технічні, медичні, торговельні, військові, виробничі терміни; слова побуту, назви рослин, птахів, ігор тощо. Наприклад: штат, шахта, верстат, стамеска, штукатур.
Англійські запозичення вживають в українській лексиці, що стосується техніки, політики, спорту, мореплавства, транспорту, одягу, їжі, питва. Наприклад: тролейбус, комбайн, тунель, лідер, мітинг, бюджет, крокет, фініш, аут, бокс.
Чимало слів в українській мові засвоєно з італійської мови, наприклад: опера, бемоль, інтермеццо, бас, лібрето, арлекін, дебет, кредит, банк, вата, казарма, барикада.
З голландської мови засвоєні українською мовою переважно терміни мореплавства і суднобудування: гавань, шлюпка, матрос, боцман, рейд, верф.
Із скандинавських мов в українську ввійшло небагато слів, зокрема клеймо, дротик, оселедець, якір; власні імена Ігор, Олег, Аскольд та ін.
З тюркських та інших східних мов українська мова засвоїла слова сундук, гарба, сабантуй, могорич, чарка, балик, лапша, кавун, гарбуз, ізюм, халва.