73. Закінчення іменників чоловічого роду у формі родового відмінку однини.

Закінчення -а, -я в родовому відмінку однини мають іменники, які означають:

а) назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища (студента, Мороза, Вітра);

б) назви тварин, дерев, одиничних предметів, машин, їхніх деталей, населених пунктів (ведмедя, телевізора, кедра, гвинта, Лондона, Харкова);

в) географічні назви з наголосом на останньому складі в родовому відмінку, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ин (-їн) (Дінця, Пирятина, Тетерева);

г) міру довжини, ваги, часу, назви днів тижня й місяців, грошових одиниць, числові назви (метра, вівторка, квітня, долара, мільйона);

ґ) терміни іншомовного походження та українські суфіксальні терміни (діаметра, числівника, займенника);

Закінчення -у, -ю в родовому відмінку однини мають іменники, що означають:

а) речовину, масу, матеріал, збірні поняття, назви будівель, споруд, приміщень(воску,напою, магазину, вишняку, хору, коридору);

б) назви установ, закладів, організацій (інституту, клубу);

в) назви явищ природи, почуттів; процесів, станів, властивостей, загальних і абстрактних понять (смерчу, жаху, морозу, бігу, екзамену, ідеалу);

г) терміни іншомовного походження на позначення фізичних або хімічних процесів, частини площі; літературознавчі терміни (синтезу, імпульсу, реалізму, роману);

ґ) назви ігор і танців (вальсу, хокею,алегопака, козака);

д) назви річок, озер, гір, країн, островів, областей (Нілу, Байкалу, Кіпру, Кавказу);

е) місце, простір (степу, краю);

є) складні безсуфіксні слова, префіксальні іменники з різними значеннями, крім назв істот (лісосплаву, огляду, заробітку, проводу).

74. Кличний відмінок

Кличний відмінок мають усі іменники першої, другої та третьої відмін в однині. У множині форма кличного відмінка збігається з формою називного відмінка: сестри, брати, але для деяких слів також продовжує існувати архаїчна форма із закінченням -ове: сестрове, братове. Серед таких слів єдиним загальновживаним та нормативним є звертання "панове" (кличний відмінок від "пани"). Рідше утворюється він від іменників третьої відміни, бо це здебільшого назви предметів, понять, до яких ніхто не звертається, хоч і тут існує ця форма (переважно в поезії) із закінченням -е: вісте, змінносте, ноче, смерте. Як правило, обидва слова мають форму кличного відмінка у таких звертаннях, як друже Іване

I відміна

У кличному відмінку однини іменників першої відміни треба вживати закінчення

• -о (тверда група): дружино, перемого, сестро;

• -е (м’яка та мішана групи): воле, земле, Катре;

• -є (іменники м’якої групи після голосного та апострофа): Надіє, мріє, Маріє, редакціє, сім’є, а також Іллє;

• -ю (деякі пестливі іменники цієї ж групи): бабусю, доню, матусю(слово "мати" відноситься до ІІІ відміни), татусю.

II відміна

Іменники другої відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е.

• На -у закінчуються іменники твердої групи (зокрема з суфіксами -ик, -ок,-ко), власні імена з основою на г, ґ, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): батьку, синку, критику, супутнику, Людвіґу, читачу, товаришу; також ді́ду, та́ту, си́ну й под.

• Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Андрію, Василю, Віталію, Грицю, Юрію, краю, Ігорю^{[Джерело?]}, розмаю, ясеню, бійцю, знавцю, царю, кобзарю. Утворення типу Андріє,Юріє, Ігоре^{[Джерело?]}, наголошує^{[Джерело?]}, відомий мовознавець Олександр Пономарів, суперечать цьому правилу, тому вони помилкові.

• Закінчення -е має іменник: Ігоре.^[1]

• Відмінювання імен, прізвищ та по батькові добре висвітлено у підручнику з сучасної української мови див - розділ "Особливості відмінювання українських прізвищ, імен та по батькові",а саме -- кличний відмінок, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. ^[2][3]

• Також на -е:

  • закінчуються іменники твердої групи (вітре, Дніпре, Мар’яне, Степане, друже, козаче, командире, Києве, Лебедине, Львове, Херсоне),

  • частина іменників м’якої групи на -ець: (женче — від жнець, хлопче, шевче — від швець),

  • іменники мішаної групи (пісняре, газетяре, стороже, тесляре, Дороше, Довбуше).

III відміна

Іменники цієї відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчення

• -е: ві́сте, любо́ве, но́че, ра́досте, сме́рте.

IV відміна

Кличний відмінок однини збігається з називним та знахідним відмінками. Іменники четвертої відміни мають закінчення

• -я (після вуха шиплячого — -а): галченя́, гуся́, дитя́, ім’я́, козеня́, плем’я́; коліща́, курча́, лоша́.

Звертання з двох слів

Якщо звертання складається:

• з імені та по батькові - обидва слова вживаються у кличному відмінку: Олександре Петровичу, Оксано Петрівно.

• з іменника та імені - обидва слова мають форму кличного відмінка: друже Іване.

• з іменника та прізвища - прізвище завжди має форму називного відмінка: пане Ковальчук.

• прикметники та займенники у складі звертання мають форму називного відмінка: шановний пане, моя зіронько.