9.Основні правила ведення дискусії.
Основні правила ведення дискусії:
1. Відверто висловлювати думки.
2. Поважати точки зору всіх членів дискусії.
3. Слухати інших, не перебиваючи.
4. Якщо не вдаватися занадто довго і занадто часто.
5. Разом повинен говорити тільки одна людина.
6. Дотримуватися позитивних ідей і відносин.
7. Не критикувати себе і інших.
8. Розбіжності і конфлікти щодо ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.
10. Мова і професія.
Основний критерій — знання свого фаху, рівень володіння професійною термінологією.
Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.
У зв'язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник професійної термінології новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою.
Що означає знати мову професії? Це — вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися.
Мовні знання — один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.
Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.
11. Виступ. Композиція мовлення.
Публі́чний ви́ступ — це різновид усного спілкування. Жанровий різновид публічного виступу — це доповідь (звітна, ділова, політична), промова (агітаційна, мітингова, ювілейна),бесіда, лекція, репортаж),проповідь.
До основних ви́дів публі́чних ви́ступів належать судове, академічне, політичне, церковне та суспільно-побутове красномовство.
Вимоги до публічних виступів: - умійте триматися перед аудиторією, “завоюйте” її протягом кількох хвилин; якщо цього не станеться налагодити контакт зі слухачами далі буде важко; - ніколи не починайте виступ словами: “Я поганий оратор”, “Я не мав часу підготуватися як слід”, такі слова ніколи не викликають співчуття; - не вживайте довгих речень, уникайте фраз типу “було проведено”, “було заплановано”; - висловлюйтеся літературною мовою чітко й недвозначно, не переобтяжуйте мову іншомовними словами, професіоналізмами, термінами; - говоріть помірно, нешвидко, робіть паузи, володійте відповідною інформацією; - не відходьте від теми, не зловживайте подробицями. Виділити найголовніше, наголосити на якійсь думці можна по-різному, а саме: змінити тональність голосу – це насторожить слухачів; стишити або, навпаки, посилити його; зробити паузу перед важливою інформацією, уповільнити темп, повторити важливе слово, думку. Досвідчений промовець позначає в тексті місця, за рахунок яких він може скоротити час, якщо його мало, або, навпаки, розширити думку, коли це дозволяє ситуація. Лектор повинен добре готуватися до виступу й вірити в свої сили.
12. Види розумової діяльності людини.
1. Мислення —
це найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої
діяльності людини, що направлена на опосередкування, абстрактне
узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв'язків
між явищами. Найважливіше значення в процесі мислення мають слова, мова,
аналізатори.
Судження - найпростіший акт мислення, що відображає зв'язки предметів і
явищ або певних ознак.
Умовиводи - це утворення з декількох суджень нового судження.
Умовивід, який знімає невизначеність і дає відповідь на запитання,
усвідомлюється як розуміння.
Розуміння - це пізнання зв'язків між предметами і явищами, що
переживається як задоволення пізнавальної потреби.
Уява - це психічний процес створення образів предметів, ситуацій,
обставин через приведення наявних у людини знань у нову комбінацію.
Розрізняють два види уяви - відтворювальну і творчу.
13. Форми розумової діяльності людини.
Увага:
а) увага як тимчасова форма пам’яті;
б) синдром дефіциту уваги;
в) вправи для концентрації уваги.
2.3. Мова:
а) мова людини – продукт вищої нервової діяльності;
б) значення мови для процесів мислення;
в) мова як показник і інструмент розвитку мислення.
14. Поняття про риторику.
Рито́рика — це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найпридатнішу для зрозумілого й аргументованого викладення думки.
Риторику можна визначити і як науку, і як мистецтво. Головне її завдання — переконати слухачів у чомусь за допомогою слова, донести до них через промову певну думку, змусити перейнятися якимись почуттями. Мовою, що має переконувати, називав риторику давньоримський оратор Цицерон.
Отже, риторика — це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найпридатнішу для зрозумілого й аргументованого викладення думки.
Риторика як мистецтво передбачає вміння добре говорити, грамотно будувати висловлювання й уживати слова. Це зумовлює зв'язок риторики з такими розділами науки про мову, якстилістика, орфоепія, синтаксис та інші.
15. Правила риторики.
1. Не строите ли вы слишком длинные предложения?
Придаточные предложения не случайно называются придаточными. Они играют подчиненную роль. Поэтому используйте лучше короткие самостоятельные предложения. Это позволит вам заканчивать предложения, не переводя дыхания.
2. Не используете ли вы слишком длинные слова?
Проанализируйте как-нибудь свой словарный запас. У длинных слов часто существуют более короткие синонимы.
Примеры.
Посредством чего-либо... лучше: при помощи...;
при использовании... лучше: благодаря...;
исключая... лучше кроме...;
постановка вопроса... лучше: вопрос.
Следите, однако, за тем, чтобы ваша речь не казалась примитивной, и не употребляйте только короткие слова. Даже если свойственный вам способ выражения слишком прост, он все-таки должен оставаться выразительным.
3. Не слишком ли часто используете вы безличные предложения? Старайтесь активно вовлекать слушателей в то, о чем вы говорите. Стремитесь больше использовать определенно-личные местоимения.
Примеры.
На этом примере можно поучиться... лучше: На этом вы можете поучиться...
Даже если еще ничего не было слышно об этом... лучше: Даже если вы еще ничего об этом не слышали.
4. Не слишком ли вы нерешительны?
Не слишком ли много сослагательного наклонения в вашей речи?
Особенно распространена формулировка. "Я бы сказал, что..." Забудьте об этом штампе. Однако во время разговора о продаже лучше всего произнести: "Я бы сказал, сударыня, что вам эта шляпа очень идет!"
5. Обходитесь ли вы без утрированных форм вежливости?
В личной беседе глагол "позволять" является одной из форм вежливости ("Позвольте пригласить вас к столу?"). Тем не менее, в докладе он производит впечатление назидательности и доминирования ("Позвольте привлечь ваше внимание"). Кроме того, этот глагол удлиняет без особой надобности ваши высказывания.
6 . Используете ли вы модные словечки?
Проанализируйте, не злоупотребляете ли вы некоторыми словечками. В одном коротком объявлении о найме на работу, например, дважды проскальзывает словечко "классный", "классно". Разве это "классно"?
7. Часто ли вы используете безличные глаголы?
Вместо "Предлагается занять места" лучше сказать: "Предлагаю вам занять места".
Вместо "Всем участникам выражается благодарность" лучше сказать: "Мы благодарим всех участников".
8. Не слишком ли много вы утверждаете?
Если вы утверждаете или даже поучаете, то в вашем выступлении много уязвимых мест. Попробуйте чаще облекать свои мысли в форму вопросов. Одновременно вы смягчите свое высказывание, если добавите коротенькое слово "также".
9. Задаете ли вы только закрытые вопросы?
Если я хочу активизировать своего собеседника, то я не задаю ему вопросы, на которые он может ответить только односложно "да", "нет", "возможно".
Пример.
"У вас сегодня есть свободное время?" - "Да".
Лучше: "Что вы делаете сегодня во второй половине дня?" - "Мне нужно выполнить несколько поручений".
Кстати, вежливый человек всегда ответит полно. Вопросы, которые начинаются со слов "когда", "как", "где", "какая" и т.п., являются открытыми.
10. Правильно ли вы себя преподносите?
Каждый человек считает, что он является центром всего мира. Между тем, существует более 4 миллиардов таких центров! Поэтому важно не то, что я делаю и чего я достигаю, а то, что они, другие, получают в результате моих действий.
Вывод: больше выдвигать на передний план интересы других.
11 . Не говорите ли вы слишком быстро, без пауз?
Посмотрите внимательнее на круг своих знакомых. Кто слишком быстро говорит, тот особенно стремится добиться признания. Такие люди практически не могут говорить медленнее.
Заметьте себе на будущее: чем больше слушателей, тем медленнее следует говорить. Делайте паузы, не заставляйте слушателей перенапрягаться. Важно делать паузы естественно в нужных местах. Например, у Шиллера в ''Вильгельме Телле" говорится: "Храбрый человек думает о себе самом в последнюю очередь". В наши дни это нередко звучит так: "Храбрый человек думает о себе... (пауза) ... самом в последнюю очередь".
12. Поддерживаете ли вы зрительный контакт?
Вас о чем-то спрашиваю и вы отводите свой взгляд, чтобы суметь лучше сосредоточиться. Неверно! Обязательно продолжайте смотреть собеседнику в лицо. Только таким образом вы излучаете уверенность и силу воздействия.
16. Техніка підготовки ораторського монологу.
Підготовка до будь-якого ораторського монологу починається з визначення його теми і мети. Тему визначає або сам автор, або ті, хто запрошує його виголосити промову. Назва виступу повинна бути ясною, чіткою, по можливості короткою. Вона повинна відбивати зміст промови і привертати увагу слухачів
При розробці повістки для нарад необхідно особливу увагу звертати на формулювання тем доповідей і повідомлень. Теми повинні орієнтувати людей на участь в обговоренні конкретних проблем.
Приступаючи до розробки тексту, необхідно визначити мету виступу. Виступаючий повинен ясно представляти, якої реакції він домагається. Основні цілі публічного монологу - повідомлення і вплив. Оратор може поставити задачу інформувати слухачів, дати певні відомості.
Важливо оцінити склад майбутньої аудиторії, заздалегідь настроїтися на своїх слухачів, з огляду на такі фактори: освітній рівень, напрямок освіти (гуманітарна, технічна...), пізнавальні інтереси, стать, вік, ставлення до теми і до оратора.
Звертаючись до молоді, не можна загравати, лестити, повчати, дорікати в незнанні, некомпетентності, підкреслювати свою перевагу, ухилятися від гострих проблем і питань.
Перед слухачами з високим рівнем професійної чи наукової підготовки не можна виступати, якщо немає нових поглядів, підходів до рішення проблеми, не можна допускати повтори, тривіальні судження, демонструвати свою перевагу, зловживати цифрами, цитатами, ухилятися від суті проблеми.
Необхідно також з'ясувати чисельність аудиторії. Великою кількістю слухачів складніше керувати. Знання своїх слухачів, "прицільна" підготовка промови набувають особливе значення під час обговорення якого-небудь важкого питання у вузькому колі фахівців, ділових людей.
Варто довідатися, у якій обстановці буде проходити виступ - у залі, у кабінеті, чи є там кафедра, стіл, мікрофон...
Треба з'ясувати також після яких інших промов планується ваш виступ. Адже кожна наступна промова повинна бути цікавіше по змісту і формі, ніж попередня.
17. Поняття етики ділового спілкування.
Мовленнєвий службовий етикет — це правила мовленнєвої поведінки на роботі.
Формул привітання в українській мові порівняно небагато: Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір! Добривечір! Здрастуйте!
Формул прощання є трохи більше: До побачення! Бувайте здорові! Ходіть здорові! Прощавайте! На все добре! Усього найкращого! Щасливої дороги! До зустрічі! До завтра! До наступної зустрічі! Добраніч! На добраніч!
Хоч вибір і тут невеликий, але завжди можна знайти потрібний вираз, виходячи з конкретної ситуації, щоб висловити пошану до особи, з якою прощаємося. Не варто під час вітання або прощання з людьми, старшими за віком, малознайомими чи незнайомими, вживати скорочені або усічені форми
Кожна ситуація потребує певних мовних засобів. Згоду, наприклад, можна висловити так: Добре! Згода! Будь ласка! Із задоволенням! З радістю! Є в мові ціла низка ввічливих форм відмови: Ні, дякую; Дякую, не треба; На жаль, ні; Перепрошую, але не можу; Мені дуже шкода, але... ; Шкодую, що не зміг...
Подяку краще висловити продуманим, спеціально дібраним відповідно до ситуації словом. За дрібну послугу можна сказати: Дякую! Спасибі! Якщо зроблено щось значне: Сердечно Вам дякую! Щиро Вам дякую! Прийміть мою на- йщирішу вдячність! Дозвольте висловити Вам подяку! Дуже вдячний за Вашу турботу! Це дуже люб’язно з Вашого боку, не знаю, як Вам дякувати! Щоб вибрати форму подяки, треба знати форми ввічливості, враховувати значущість послуги, вік співрозмовника, характер стосунків, середовище. Відповідаючи на подяку, можна сказати: Немає за що; Прошу; Будь ласка.
Є вибір і серед форм висловлення прохання: Будь ласка! Будьте ласкаві! Коли Ваша ласка! Прошу Вас! Чи не могли 6 Ви... ; Якщо можете... ; Якщо Вам не важко... . Треба розрізняти слова прдшу (відповідь на подяку) і прошу (звертатися з проханням, клопотати).
Знайомство супроводжується особливими формулами мовного етикету:
Дозвольте відрекомендуватися... ;
Мене звуть...
Моє ім’я, моє прізвище...
Дозвольте представити (відрекомендувати) Вам... ;
Дозвольте познайомити Вас із... ;
Познайомтеся, це... ;
Познайомте мене, будь ласка, з...
Дуже радий з вами познайомитися... ;
Дуже приємно... .
18. Ділове спілкування
Ділове спілкування - це спілкування, яке просуває продукт, послугу або організацію; передає інформацію в межах бізнесу; або функціонує як офіційна заява компанії.