Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
KPU_Kolyukh.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
25.01.2020
Размер:
202.01 Кб
Скачать

13 Народний суверенітет та його співвідношення з національним та державним суверенітетом. Конституційне закріплення принципу народного суверенітету та форми його здійснення

Принцип народного суверенітету вважають вихідним конституційним принципом.

Поняття суверенітету вперше сформулював Жан Боден (XVI ст.). За Ж. Боденом, суверенітет — це постійна й абсолютна, найви­ща і невідчужувана влада в державі, яка здійснюється як всередині країни, так і поза її межами. Ж. Боден визнавав носієм суверенітету не державу, а монарха.

Є три види суверенітету: державний, національний і народний.

Державний суверенітет означає властивість держави самостійно і незалежно від влади інших держав здійснювати свої функції всередині держави і у відносинах з іншими державами.

Національний суверенітет характеризує повновладдя нації, її політичну свободу, наявність у неї реальної можливості самостій¬но визначати спосіб свого національного життя, зокрема здатність самовизначатися і утворювати незалежну державу. Принцип народовладдя отримав закріплення у ст. 5 Конституції України: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ».

Народний суверенітет насамперед означає повновладдя народу, тобто володіння народом, який є єдиним джерелом влади, по¬літичними та соціально-економічними засобами для реальної уча¬сті у здійсненні публічної, політичної влади (державної влади та місцевого самоврядування), в управлінні державними та суспіль¬ними справами. У співвідношенні «суверенітет народу - держав¬ний суверенітет» пріоритет належить суверенітетові народу, він здійснює установчу владу і визначає конституційний лад держави та форму державної влади, його воля є обов'язковою для всіх ор¬ганів державної влади та органів місцевого самоврядування.

14. Форма держави згідно Конституції України

ФОРМА ДЕРЖАВИ — сукупність загальних ознак держави, зумовлених інституціональними, територіальними і функціональними способами організації влади. Елементами Ф. д. є форма державного правління (ін-ституціональиі характеристики організації влади), форма державного устрою (територіальні характеристики організації влади) і політичний режим (функціональні характеристики організації влади).

ФОРМА ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ — спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави — глави держави, парламенту, уряду. Визначальною ознакою Ф. д. п. є правовий статус глави держави. Залежно від правового статусу глави держави і порядку формування цього вищого органу державної влади розрізняють дві основні Ф. д. п. — монархію і республіку. ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ — спосіб територіальної організації держави, який визначається принципами взаємовідносин держави як цілого та її територіальних складових. Розрізняють дві основні Ф. д. у. — унітарну і федеративну

ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ – система методів і способів здійснення політ влади в державі. Розрізняють авторитарний, тоталітарний і демократичний полт.

Статтею 1 Конституції України проголошено: «Україна є суверенна, незалежна, демократична, правова держава», що визначило основні характерні риси України як держави.

Виходячи з цього, можна стверджувати про її прагнення до демократичного державного режиму. Разом з тим необхідно підкреслити, що, на відміну від форми правління, форми державного устрою, форма державного режиму у великій мірі залежить від методів здійснення державної влади.

Конституція України (ст. 2) за формою державного устрою визначила Україну як унітарну державу з певним автономним утворенням, яким є Республіка Крим. Це означає, що Україна - єдина централізована держава, територія якої поділена на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають суверенітету.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]