64Конституційно-правові основи взаємовідносин Президента України з вру

Організація роботи Президента України у взаємодії з парламентом здійснюється у процесі реалізації таких повноважень, як: а) призначення позачергових виборів до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією; б) припинення повноважень Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

в) підписання законів, прийнятих Верховною Радою України;

г) застосування права вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.

Виконання своїх повноважень у Верховній Раді України Президент України організує через Постійного представника Президента України у Верховній Раді України (далі — Постійний представник). Це посадова особа, яка уповноважена Президентом України забезпечувати взаємодію між ним і Верховною Радою України щодо розв'язання питань, які виникають у взаємовідносинах Президента України та Верховної Ради України. У своїй діяльності Постійний представник керується Конституцією України, законами України, указами і розпорядженнями Президента України та Положенням про Постійного представника. Його призначає на посаду і звільняє з посади Президент України. Строк його повноважень обмежується строком повноважень Президента України. Він підпорядковується безпосередньо Президентові України. Його посада за своїм статусом прирівнюється до посади заступника Глави Адміністрації Президента України.

Основні завдання Постійного представника:

• участь у забезпеченні здійснення повноважень Президента України у Верховній Раді України;

• підтримання від імені Президента України постійних зв'язків з Верховною Радою України, її органами та посадовими особами;

• участь у підготовці проектів законів, матеріалів до доповідей, звернень та інших документів, які вносить Президент України на розгляд Верховної Ради України;

• представлення на засіданнях Верховної Ради України, її комітетів та тимчасових комісій проектів законів, інших документів, внесених Президентом України;

• представлення пропозицій Президента України у Верховній Раді України при розгляді на її пленарних засіданнях питань щодо вето Президента України, застосованого ним до законів, які надіслані йому Верховною Радою України на підпис;

• інформування Президента України про хід та результати розгляду у Верховній Раді України та її органах внесених Президентом України документів.

65. Конституційно-правовий статус кму

Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі органів виконавчої влади, його склад,

основні функції і повноваження

Згідно з Конституцією, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи виконавчої влади. Як вищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи та контролюючи їх діяльність.

Як вищий орган виконавчої влади Кабінет Міністрів очолює єдину систему виконавчої влади в Україні; забезпечує у відповідності з Конституцією здійснення функцій і повноваження виконавчої влади на території України; спрямовує діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади; самостійно вирішує питання, які віднесені до його відання Конституцією України, законами Верховної Ради та указами Президента України.

В межах своєї компетенції Кабінет Міністрів організовує виконання нормативних актів, міжнародних договорів, конвенцій та угод, здійснює контроль за їх виконанням органами виконавчої влади та приймає відповідні заходи щодо усунення їх порушень.

Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України і у своїй діяльності керується його актами (ст. 113 Конституції України). Одночасно він підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, але у межах, визначених Конституцією України.

Так, Верховна Рада України, відповідно до п. 13 ст. 85 Конституції, здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 85 Конституції, Верховна Рада здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України, а також приймає рішення щодо звіту про його виконання.

Нарешті, представницький орган України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

При цьому питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України (ст. 87 Конституції України).

Певні складності виникають при організації виконавчої влади, здійснюваної Кабінетом Міністрів України Вони відображають різні підходи щодо цього питання як збоку Верховної Ради України, так і з боку Президента України.

Парламентський варіант вирішення цього питання протягом майже шести років базувався на презумпції верховенства Верховної Ради України по відношенню до органів виконавчої влади і перш за все до Кабінету Міністрів. Але така позиція фактично нічого не залишала від розподілу влад в його юридичному розумінні і перетворювала Уряд не у виконавчий орган державної влади, а у виконавчий апарат Верховної Ради, позбавлений самостійності і незалежності.

Згідно з Конституцією, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи виконавчої влади. Як вищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи та контролюючи їх діяльність.

Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України і у своїй діяльності керується його актами (ст. 113 Конституції України). Одночасно він підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, але у межах, визначених Конституцією України.