4 Функції науки конституційного права України

Наука конституційного права реалізує кілька взаємопов'язаних між собою функцій, а саме: політичну, методологічну, ідеологічну, прогностичну, комунікативну, експертну. Політична функція науки конституційного права України полягає в тому, що вона спрямована на формування політичних переконань і орієнтацій у суспільстві, на становлення високої політико-правової культури, без якої не існує ні цивілізованого суспільства, ні правової держави. Вона також обґрунтовує політико-юридичні акції держави, в тому числі у зв'язках з іншими країнами, дає тлумачення таких понять, як «суверенітет народу», «поділ влади», «державна влада», «самоврядування», «ідеологічна і політична багатоманітність». В умовах становлення державності все це має особливий політичний характер, у тому числі зовнішньополітичний. Ідеологічна функція науки конституційного права України полягає в тому, що вона аналізує ідеї і цінності, що їх втілено у чинній Конституції України, в Концепції нової Конституції, у проектах нового Основного Закону, в Конституційному договорі, а також ідеї і цінності, які бажано було б втілити в державно-правову практику.

Серед основних функцій науки конституційного права України можна виокремити наступні:

– гносеологічна (пізнавальна) – з’ясування сутності, форми і змісту, а також основних закономірностей виникнення і розвитку певних політико-правових явищ і процесів;

– евристична – відкриття дедалі нових сутнісних ознак і відмітних рис політико-правових явищ, виведення наукового знання на якісно новий рівень;

– політична – всебічне дослідження юридичних аспектів політичної системи, пошук оптимальних моделей правового статусу учасників політичного спілкування, формування юридичної бази для внутрішньої та зовнішньої політики України;

– ідеологічна (виховна) – формування у державних і муніципальних службовців, партійних активістів, пересічних громадян високої правосвідомості, переконання у цінності конституціоналізму, надання їм необхідних знань і навичок для ефективної участі у політико-правових відносинах;

– методологічна – надання допомоги іншим юридичним наукам шляхом створення належної методологічної бази для галузевих досліджень; обґрунтування категорій, які мають вихідне значення для всіх галузей національної системи права;

прогностична – з’ясування подальшої динаміки політико-правових явищ і процесів, передбачення їхнього стану в найближчій і віддаленій перспективі, надання органам публічної влади обґрунтованих рекомендацій щодо оптимального реагування на ті виклики, які очікують державу і суспільство у політико-правовій сфері;

комунікативна – створення наукової бази для конструктивного публічного діалогу в політико-правовій сфері, інформування органів публічної влади, громадських формувань і широких кіл громадськості з приводу сучасного стану і подальших перспектив розбудови державності,

інтегративна (системотворча) – створення необхідних передумов для об’єднання всіх юридичних наук в цілісну систему шляхом формування базових, вихідних політико-правових постулатів, юридичних категорій і світоглядних орієнтирів;

практико-прикладна (інструментальна) –забезпечення політико-правової практики необхідними теоретичними обґрунтуваннями,висновками, пропозиціями щодо вдосконалення конституційного законодавства та організації роботи органів публічної влади.