47 Компетенція вру

До повноважень та завдань ВРУ належать:

Внесення змін до КУ в межах і порядку, передбачених розділом XII Конституції;

Призначення всеукраїнського референдуму

Прийняття законів; Затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету.

Визначення засад внутр. і зовн. політики;

Затвердження загальнодерж. програм екон., науково-тех., соц., нац-к-го розвитку, охорони довкілля;

Призначення виборів Президента України у строки, передбачені Конституцією,

Оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента про використання Збройних Сил України

Усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту)

Розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Проірами діяльності Кабінету Міністрів України;

Здійснення контролю за д-тто КМУ

Затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних

Призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

Призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав

Призначення на посаду та звільнення з посади Голови НБУ за поданням Президента України;

Приз-ня та звіл-ня половини складу Ради НБУ;

Призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

Призначення на посаду та припинення повноважень членів ЦВК за поданням През. Укр.;

Затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій ЗСУ, СБУ, МВС України;

Схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам.

Надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

Надання згоди на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;

Призначення третини складу КСУ;

Обрання суддів безстрокове;

Дострокове припинення повноважень ВР АРК за наявності висновку КСУ про порушення нею КУ або законів України;

призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування; Здійснення парлам. Контролю

48. Законодавчий процес в Україні. Особливості проходження конституційних законів

Законодавчий процес - чітко врегульована Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України діяльність, яка полягає у творенні законів. Ця діяльність здійснюється в кілька послідовних етапів або стадій. Звичайно виділяють основні стадії законодавчого процесу:

1) підготування законопроекту (законодавчої пропозиції) та внесення його до Верховної Ради України - законодавча ініціатива;

2) попередній розгляд законопроекту в комітетах Верховної Ради України;

3) обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради України з його наступним прийняттям або відхиленням (повністю чи частково);

4) підписання (санкціонування) та оприлюднення закону1. Крім основних, може виникнути потреба в додатковій стадії -обговорення вмотивованих пропозицій Президента України в разі повернення ним прийнятого закону до Верховної Ради України (повторний розгляд).

Підготування законопроекту та внесення його до Верховної Ради України. Згідно з Регламентом Верховної Ради України розроблення проектів законів здійснюється за правом, визначеним законом, за дорученням Верховної Ради України, на замовлення на договірній основі, а також в ініціативному порядку. Верховна Рада України може доручити розроблення проекту закону (його структурної частини) комітету або тимчасовій спеціальній комісії Верховної Ради України, а також Кабінету Міністрів України.

Розроблення законопроекту про державний бюджет є обов'язком Кабінету Міністрів України, передбаченим Конституцією України (п. 6 ст. 116), і здійснюється ним за правом.

В ініціативному порядку законопроекти мають право розробляти громадяни і юридичні особи.

Законодавча ініціатива - офіційне внесення до Верховної Ради України уповноваженим суб'єктом законопроекту або законодавчої пропозиції. Законопроект та законодавча пропозиція- дві основні форми реалізації права законодавчої ініціативи. При цьому під законопроектом розуміється текст майбутнього закону з усіма його атрибутами (преамбулою, статтями, параграфами тощо), а під законодавчою пропозицією - ідея або концепція майбутнього закону. Регламент Верховної Ради передбачає можливість застосування ще й такої форми, як поправка.

Поправкою вважається пропозиція до іншої пропозиції, що доповнює, змінює чи виключає частину основної пропозиції.

Законопроекти та законодавчі пропозиції, які вносяться на ім'я Верховної Ради України, реєструються в Апараті Верховної Ради.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України мають особи та органи, визначені ст. 93 Конституції України. До них належать:

- Президент України;

- народні депутати України;

- Кабінет Міністрів України;

Цей перелік суб'єктів права законодавчої ініціативи є вичерпним. Це означає, що будь-яка інша особа чи орган можуть в ініціативному порядку розробляти законопроекти або законодавчі пропозиції, але вносяться вони до Верховної Ради України лише визначеними Конституцією України суб'єктами права законодавчої ініціативи.

49. Комітети та комісії Верховної Ради України: склад, порядок формування, функції та повноваження.

Основними функціями постійних комісій є:

1) законопроектна робота,

2) збір, вивчення, дослідження інформації з питань, що належать до компетенції постійних комісій, організація слухань з цих питань, в тому числі на засіданнях Верховної Ради;

3) здійснення контролю за дотриманням та реалізацією Конституції та законів України, інших нормативних актів Верховної Ради, за відповідністю підзаконних актів Конституції, законам України, а також вивчення ефективності їх застосування;

4) вивчення доцільності та ефективності дій Уряду, інших органів державної виконавчої влади, їх посадових осіб у питаннях, віднесених до компетенції постійних комісій, підготовка та подання відповідних висновків на розгляд Верховної Ради та її Президії;

5) участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції постійних комісій

6) попередній розгляд та підготовка висновків і пропозицій щодо ратифікації чи денонсації міжнародних договорів і угод,

7) попереднє обговорення кандидатур посадових осіб, які відповідно до Конституції та законів України обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою, заслуховування та підготовка для розгляду Президією та Верховною Радою відповідних висновків щодо цих кандидатур;

8) обговорення кандидатур посадових осіб, призначення яких відповідно до законодавства погоджується з постійними комісіями, підготовка відповідних висновків щодо цих осіб.

Постійні комісії подають на розгляд Верховної Ради України та її Президії свої висновки, рекомендації на підготовлені ними законопроекти чи проекти інших актів. Оформлення документів постійних комісій має відповідати вимогам, встановленим Регламентом Верховної Ради.

Висновки постійних комісій за наслідками попереднього розгляду проекту законодавчого акта

Висновки або рекомендації постійних комісій щодо обрання, призначення або затвердження Верховною Радою кандидатур посадових осіб

Висновок постійної комісії щодо нагляду і контролю за діяльністю органів державної виконавчої влади або посадової особи повинен містити конкретні посилання на статті законодавчих актів України, що передбачають норми, які порушує або неналежно виконує цей орган чи посадова особа, з зазначенням фактів, які це підтверджують.

Комітети Верховної Ради України – це постійно діючі депутатські органи Українського парламенту, призначені своєю роботою сприяти безперервній діяльності єдиного органу законодавчої влади. Комітети – допоміжні органи Верховної Ради України, що повинні забезпечувати реалізацію парламентом його функцій і наділені для цього відповідними повноваженнями. Вони відповідальні перед Верховною Радою України за свою діяльність і їй підзвітні.

Правовий статус комітетів закріплюється Конституцією, Регламентом Верховної Ради України, Законом «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р. і положеннями про комітети, які затверджуються парламентом. Особливість правового статусу комітетів полягає в тому, що вони, будучи органами Верховної Ради України, не складають самостійну систему органів державної влади.

Перелік комітетів, функціональна спрямованість їхньої діяльності визначаються Верховною Радою України з урахуванням важливості проблем державного, господарського, соціально-культурного будівництва, а також завдань, що стоять перед парламентом.