V. Висування і реєстрація кандидатів.

Висування кандидатів — стадія виборчого процесу, на якій визначається коло осіб, що претендують на обрання. Офіційне В.к. розпочинається від дня, зазначеного в акті про призна­чення виборів або у виборчому законі.

Висування кандидатів:

1) самовисування кан­дидата, при якому нерідко вимагається, щоб його підтримала своїми підписами певна, як правило, досить незначна кількість виборців;

2) висування кандидата політичними партіями, причому в деяких країнах (Австрія, Єгипет, Португалія) припускається тільки партійне висування;

3) висування кандидата різними гро­мадськими об'єднаннями;

4) висування кандидата окремими виборцями та їх групами.

У багатьох країнах ці способи Висування кандидатів комбінуються.

Реєстрація кандидатів — офіційна реєстрація органом з проведення виборів висунутих чи підтриманих громадянами кандидатів. З моменту реєстрації особа набуває офіційного статусу кандидата. Подається: заяву про ба­жання балотуватися, рішення про його висунення, біографічні відомості, виборчу програму та ін. Зареєстрований кандидат отримує відповідне посвідчення.

Vі. Перед­виборна агітація.

Передвиборна агітація — стадія виборчого процесу, на якій ведеться агітація за кандидатів і політичні партії, що беруть участь у виборах.

Принципи: забезпечення рівності можливостей для всіх кандидатів і партій; лояльне ставлення кандидатів до своїх суперників; невтручання державного апарату в хід передвиборної боротьби.

VІІ. VII Проведення голосування.

Голосування — головна стадія виборчого процесу, на якій здійснюється народне волевиявлення. (один або два тури)

Vііі. Підрахунок голосів і визначення ре­зультатів виборів.

Розподіл депутатських мандатів

Оприлюднення результатів виборів

36 Поняття та соціальна функція референдуму , види референдумів

Референдум — це всенародне волевиявлення з важливого державного або суспільного питання.

Повноваження ініціювати і призначати загальнодержавний референдум належить зазвичай главі держави і парламенту. Іноді при призначенні референдуму вони мають взаємодіяти. Глава держави чи парламент призначають референдум або з власної ініціативи, або з ініціативи інших уповноважених суб'єктів, якими можуть бути уряд, частина складу парламенту, регіональні органи влади, частина виборців. Референдум з ініціативи виборців, визнаний конституціями багатьох держав, називається референдумом за народною ініціативою, або петиційним, тому що виборці мають підписати петицію (звернення) на адресу глави держави чи парламенту з вимогою призначити референдум з певного питання.

Референдуми класифікують за:

За масштабами:

- загальнодержавні, що проводяться в межах усієї державної території;

- місцеві, що проводяться в окремих суб'єктах федерації, автономних утвореннях, одній або кількох адміністративно-територіальних одиницях з питань місцевого значення. Рішення про проведення місцевого референдуму приймається представницьким органом суб'єкта федерації, автономного утворення або місцевого самоврядування з власної ініціативи або на вимогу певної частини населення (виборців).

За предметом (змістом питання, що виноситься на голосування):

- конституційні – Предметом є проект або нової конституції, або змін і доповнень до чинної конституції. Частіше проводяться референдуми з питань

змін і доповнень до конституції. У федеративній державі конституційні референдуми можуть відбуватися як на загальнодержавному рівні, так і на рівні окремих суб'єктів федерації.

- законодавчі – предметом може бути або проект закону, або чинний закон. Законодавчий референдум може мати попередній (затверджувальний референдум) або наступний характер (скасувальниий референдум).

- з питань поточної політики - безпосередньо не стосується конституційної або законодавчої нормотворчості і зазвичай має характер опитування, результатами якого керуються органи державної влади при вирішенні тих чи тих питань.Найчастіше предметом таких референдумів стають питання зовнішньої політики, що стосуються вступу держави до міжнародних організацій, приєднання до міжнародних договорів тощо. Такі питання безпосередньо вирішуються не народом, а державою як суб'єктом міжнародного права. Референдум з питань зовнішньої політики проводиться з метою узгодження дій органів державної влади з волею народу.

За умовами і підставами проведення

- Обов'язкові референдуми - що обов'язково проводяться з питань, визначених у конституції або в законах. Обов'язковими є, зокрема, референдуми з територіальних питань, що стосуються передання певної території від однієї держави до іншої або від одного суб'єкта федерації

до іншого. Конституції визначають також інші питання, що мають вирішуватися тільки шляхом референдуму.

- Факультативні референдуми, що проводяться з волі суб'єктів референдної ініціативи, якими можуть бути вищі органи державної влади, частина складу парламенту, представницькі органи суб'єктів федерації, автономних утворень, місцевого самоврядування, частина виборців.

За юридичними наслідками референдуми поділяються:

- зобов'язальні - рішення, прийняте за результатами зобов'язального референдуму, має юридично обов'язкове значення і підлягає виконанню усіма суб'єктами права.

- Консультативний референдум проводиться лише з метою з'ясування думки виборців з якого-небудь питання і тому називається також всенародним, або народним, опитуванням.

Вимоги до проведення референдумів:

• на референдум не можуть виноситися питання надзвичайного чи невідкладного характеру, а також такі, що вимагають від виборця спеціальних знань, відповідь на які відома заздалегідь або пов'язані з вирішенням долі конкретних людей;

• на референдум не виносяться, зокрема, питання про податки, бюджет, амністію, помилування;

• питання, що виноситься на референдум, за змістом і формою має бути доступним для розуміння рядового виборця;

• питання референдуму із зазначенням бажаних і можливих небажаних наслідків того чи того варіанту його вирішення до голосування має бути грунтовно роз'яснено виборцям через засоби масової інформації;

• виключення тиску на виборця під час голосування з чийого б то не було боку.