31Система адміністративно-територіального устрою в Україні

Украина является унитарным гос-вом. По админ.-територ.устройству на территории Украины находятся республика Крым, области,районы,города, районы в городах, села и поселки. Существует 24 области, город и Севастополь имеют спецстатус.Вопросы админ.-тер.деления в Украине решаются на основании Указа Президиума Верховного Совета УССР от 12.03.81г./О порядке решения вопросов админ-терустройства УССР/

Україна на момент проголошення незалежності мала сформований територіальний устрій, який залишився без істотних змін і після прийняття Конституції України.

Сьогодні у складі України, як уже зазначалося, знаходиться Автономна Республіка Крим, 24 області, 2 міста загальнодержавного значення (Київ та Севастополь), 165 міст обласного і 279 районного значення, 907 селищ міського типу, 490 сільських і 121 міський район, а також 28 839 сільських населених пунктів, об’єднаних в 10 190 сільських округів (“сільрад”), як самостійних адміністративно-територіальних одиниць. Адміністративно-територіальний устрій України не є незмінним. Великі міста з кількістю населення понад 1 мільйон постійно ставлять питання про перетворення їх на міста загальнодержавного значення.

Швидко збільшується чисельність сільрад (сільських округів), в яких об’єднується по кілька сільських населених пунктів під юрисдикцією єдиних для них територіальних громад як первинних суб’єктів місцевого самоврядування. Цей процес, стимульований ст. 140 Конституції України, буди наростати.

Відповідно до Конституції України (п. 13 ст. 92), територіальний устрій України, а отже, і порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою має визначатися виключно законом України. Самою ж Конституцією України визначаються лише основні засади та система адміністративно-територіального устрою України (ст. 132, 133), а також право Верховної Ради України утворювати і ліквідувати райони, встановлювати й змінювати межі районів та міст, а також вирішувати питання про найменування і перейменування населених пунктів та районів (п. 29 ст. 85).

32 Поняття виборів та їх соціальна функція. Види виборів

Вибори – спосіб формування шляхом голосування органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Виборче право в об’єктивному сенсі — це система юридичних норм, що регулюють порядок формування виборних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Виборче право у суб'єктивному сенсі — це право громадянина обирати і обиратися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, брати участь у референдумах.

Принципи виборів:

- Принцип вільних виборів означає, що виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Іноді під вільними виборами розуміється також добровільність участі у виборах, яка означає, що громадянин сам вирішує, чи брати йому участь у голосуванні. Принципу добровільності участі у виборах суперечить встановлений у деяких країнах юридичний обов'язок громадянина брати участь у голосуванні, невиконання якого передбачає можливість застосування до нього санкцій — від публічного осуду до адміністративного арешту.

- Принцип загального виборчого права означає, що виборче право (активне і пасивне) визнається за всіма повнолітніми і психічно здоровими (дієздатними) громадянами. Проте встановлюється ряд цензів або кваліфікацій.

- Принцип рівного виборчого права означає, що громадяни беруть участь у виборах на рівних засадах. Кожний виборець на виборах має однакову кількість голосів.

- Принцип прямого виборчого права означає, що громадяни обирають депутатів чи посадових осіб безпосередньо шляхом голосування за кандидатів у депутати чи на виборну посаду.

- Принцип таємного голосування.

Виборче законодавство визначає основні види виборів.

Залежно від предмета обрання розрізняються : президентські, парламентські і муніципальні (місцеві) вибори.

З огляду на причини їх проведення вибори можуть бути черговими (вибори проводяться у зв'язку із закінченням строку повноважень виборного органу), позачерговими (або дострокові, вибори відбуваються у разі дострокового припинення виборним органом своєї діяльності — внаслідок дострокового розпуску чи саморозпуску представницького органу, дострокового припинення повноважень виборної посадової особи), додатковими (проводяться для поповнення представницького органу, якщо з його складу вибули один або кілька депутатів) і повторними (проводяться у разі, якщо попередні вибори з тих чи тих причин визнані недійсними, або такими, що не відбулися. Такими причинами можуть бути низька явка виборців, визнання виборів у судовому порядку недійсними через порушення законодавства при їх проведенні тощо).

Вибори також можуть бути: повними (якщо обирається увесь склад представницького органу) або частковими (якщо обирається тільки частина складу представницького органу); загальнодержавними (якщо проводяться на всій території країни) або місцевими (якщо проводяться в адміністративно-територіальних одиницях); багатопартійними, однопартійними чи безпартійними; альтернативними (якщо на один депутатський мандат чи виборну посаду претендують кілька кандидатів) і безальтернативними (за наявності тільки одного кандидата); прямими або непрямими.

Прямі, або безпосередні, вибори означають безпосереднє обрання громадянами депутатів або посадових осіб. Прямими зазвичай є вибори до парламенту (нижньої палати) та до представницьких органів місцевого самоврядування, а також вибори президента у президентських (крім США та деяких латиноамериканських країн) і змішаних республіках. За непрямих виборів депутати представницьких органів і посадові особи обираються шляхом опосередкованого волевиявлення громадян

33 Виборче право і виборча система. Особливості виборчої системи в Україні

Виборче право – це система правових норм, які регулюють процес формування представницьких органів і обрання службових осіб. У суб’єктивному значенні розрізняють активне виборче право (право обирати) і пасивне виборче право (право бути обраним). Особа, яка має право голосу, називається виборцем, а всі виборці держави іменуються виборчим корпусом.

Виборча система – це система суспільних відносин, пов’язаних із формуванням складу представницьких органів шляхом виборів.За порядком голосування і підрахунком голосів розрізняють такі види виборчих систем, як мажоритарна, пропорційна і змішана (мажоритарно-пропорційна або пропорційно-мажоритарна).

За мажоритарної виборчої системи (від фр. majorité — більшість) виборці голосують за окремих кандидатів, а обраними вважаються ті з них, які отримали більшість голосів. Ця більшість може бути абсолютною, відносною або кваліфікованою, залежно від чого розрізняють мажоритарні виборчі системи абсолютної, відносної і кваліфікованої більшості.

За мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості обраним вважається той кандидат, який отримав у виборчому окрузі абсолютну більшість голосів виборців, тобто щонайменше 50 % + 1 голос. В одних випадках така більшість визначається від числа громадян, внесених до списків виборців, в інших — від числа тих громадян, які взяли участь у голосув. Якщо жоден кандидат не набирає абсолют. більшості голосів, то проводиться другий тур виборів, у якому беруть участь тільки ті два кандидати, що набрали у першому турі найбільшу кількість голосів. У другому турі обраним вважається той кандидат, який набрав відносну більшість голосів, тобто більше, ніж його суперник. Іноді для обрання у 2-му турі потрібна не відносна, а абс. більшість голосів. За мажоритарною сист. абсолютної більшості зазвичай обирається президент у президентський і змішаній республіках, рідко — депутати представницьких органів влади.

За мажоритарної виборчої системи відносної більшості обраним вважається той кандидат, який отримав у виборчому окрузі відносну більшість голосів виборців, тобто більше, ніж решта кандидатів, кожен окремо. Ця система не передбачає проведення другого туру виборів. Найчастіше вона використовується для обрання депутатів представницьких органів влади, рідко — для обрання президента країни.

За мажоритарної виборчої системи кваліфікованої більшості для перемоги потрібно отримати не менше заздалегідь встановленої законом частки голосів, яка може становити, наприклад, тридцять або сорок відсотків, але зазвичай перевищує половину і становить 2/3, 3/5, 3/4 тощо всіх голосів. Залежно від того, якою є встановлена законом більшість, розрізняють абсолютну (понад половину) і відносну (менше половини) кваліфіковану більшість. Якщо у першому турі жоден із кандидатів не набрав кваліфікованої більшості голосів, то проводиться другий тур виборів, у якому вимоги до більшості можуть знижуватися. Іноді передбачається можливість проведення більше двох турів виборів. Така система застосовується зазвичай для обрання парламентом президента у парламентарній республіці.

За пропорційної виборчої системи, або системи пропорційного представництва, виборці голосують за списки кандидатів у депутати від політичних партій, а депутатські мандати у представницькому органі влади отримуються партіями пропорційно до кількості поданих за них голосів. Вибори проводяться або в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, або у багатьох багатомандатних виборчих округах, що зазвичай територіально збігаються з адміністративно-територіальними одиницями.

Кількість мандатів від кожного виборчого округу визначається залежно від чисельності його населення або від чисельності виборців. Партії висувають окремий список своїх кандидатів у депутати в кожному окрузі. Для визначення результатів голосування в окрузі вираховується виборча квота — найменша кількість голосів, необхідна для отримання одного депутатського мандата. Виборча квота визначається діленням кількості поданих по виборчому округу голосів на кількість мандатів в окрузі. Розподіл мандатів між партіями здійснюється діленням кількості отриманих кожною із них голосів на виборчу квоту. Скільки разів виборча квота вкладається в кількість отриманих партією голосів, стільки мандатів вона отримує.

Щоб мінімізувати недоліки і використати переваги мажоритарної і пропорційної виборчих систем у деяких країнах застосовується змішана виборча система, яка є поєднанням мажоритарної і пропорційної систем. За змішаної виборчої системи одна частина депутатів парламенту чи іншого представницького органу обирається за мажоритарною виборчою системою, а друга частина — за пропорційною.