5. Визначення «літературне редагування»

Визначення "літературного редагування" в науковій і навчальній літературі охоплюють різні аспекти цих соціальних явищ — від категоріальних визначень типу "редагування — це аналіз твору" до опису обов'язків редактора і структури редагування; від визначення редагування як виду діяльності до опису сфер застосування редакторської праці.

Л.р. – редагування головною аметою якого є аналіз, оцінка і виправлення мовностилістичної структури твору (вдосконалення мови й стилю оригіналу, уникнення граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок.

Л. р. — це редагування з погляду мовного ідеалу та до тримання норм побудови твору, закріплених у практиці публіцистичного, ділового, наукового та інших видів мовлення.

Літературне редагування — це вид суспільно-культурної діяльності, пов'язаної з регулюванням інформаційно-комунікативних процесів у суспільстві через засоби масової інформації і спрямованої на підготовку журналістського матеріалу до друку або виходу в ефір. Як вид діяльності, літредагування є системою професійних дій, спрямованих на виконання виробничих завдань, які формулюються за результатами редакторського аналізу журналістського матеріалу під впливом реальної виробничої ситуації.

6. Структура редакторського процесу

Процес літ. редагування являє собою систему таких дій: 1. редакторське читання; 2. редакторський аналіз (визначення актуальності теми через співвідношення з проблемою; аналіз розкриття теми: хар-ка якості фактичного матеріалу і композиції); 3. ред.. висновок; 4. ред.. правка (корекція розкриття теми і корекція композиційної структури твору).

Від розуміння журналістського матеріалу і ролі літредактора у журналістській сфері, специфіки використання технологічних засобів, залежить структура редакторської праці, що визначається певною послідовністю виконання тих чи інших дій, які в своїй системі становлять багатофазовий, ієрархічно організований технологічний процес.

Редакторською системою називається така технологічна система, яка включає літредактора як носія функцій редакторської системи, предмет редакторського впливу — твір, реципієнта, автора та засоби редагування.

Редакторською системою називається така технологічна система: 1. редактор – носій функції ред.. системи. 2. предмет ред.. впливу – твір (повідомлення). 3. автор. 4. реципієнт (читач, глядач, слухач). 5. засоби редагування. Редакторські підсистеми: 1. редактор-аналіз-твір. 2. редактор-правка-твір.

Традиційний редакційний процес у газеті включає: (1) підбір автури, замовлення матеріалу як важливий етап редакційного процесу; (2) опрацювання пошти у відділі листів — її швидкий перегляд, тематичний розподіл за відділами; (3) перегляд пошти редактором; (4) обробка матеріалів літпрацівниками у відділах — аналіз і правка змісту та форми матеріалів; (5) візування оброблених матеріалів завідувачами відділів; (6) обробка матеріалів у секретаріаті або відповідальним секретарем; (7) розгляд деяких матеріалів редакційною колегією; (8) остаточне опрацювання матеріалів літредактором — переважно їх мовної форми; (9) зіставлення текстів відбитків з оригіналами коректором.

Підготовка рукопису до друку проходить кілька етапів редагування. І оскільки у підготовці матеріалів до друку задіяні й журналісти як літпрацівники, то посадовій особі — літературному редакторові — випадає лише мовна правка творів. Така організація виробничого процесу не зовсім коректно відбиває суть літературного редагування матеріалу. Зрештою, журналіст має писати матеріали, а літературний редактор їх редагувати. У кожному відділі має бути один або кілька літредакторів, які й зобов'язані опрацьовувати матеріали на різних рівнях.