1.2. Знос та амортизація основних засобів та амортизаційна політика підприємств готельного господарства

Розрізняють два види зносу основних засобів - моральний і фізичний.

Фізичний знос - це поступова втрата основними засобами споживчої вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос її окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу;якості обслуговування основних засобів; кваліфікації працівників та їх ставлення до основних засобів в процесі використання, інтенсивності та умов їх використання.

Також на швидкість та розміри фізичного зносу основних засобів впливають їх надійність та довговічність, рівень використання, особливості матеріалів, що засто- совуються в їх виробництві, технологія виробництва, рівень використання в діяль -ності готельного підприємства, якість технічного догляду та ремонтного обслуго- вування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Розрізняють повний і частковий знос основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів через нове капітальне будівництво або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів, шляхом проведення модернізації основних засобів, під якою розуміють внесення певних конструктивних змін в об'єкти основних фондів з метою покращення їх техніко-економічних характеристик.

Фізичний знос (спрацювання) поділяють на усувний (тимчасовий) та неусувний

(нагромаджувальний).

Перша частина фізичного зносу періодично усувається шляхом капітального ремонту основних засобів.

З часом неусувний фізичний знос нагромаджується та зумовлює такий стан основних фондів, при якому подальше їх використання є неможливим. Настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни об'єктів основних засобів на нові — аналогічного призначення.

Моральний знос (техніко-економічне старіння основних засобів) - це знос основних засобів внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Причиною морального зносу є створення принципово нових або більш продуктивних та економічних основних фондів, впровадження нових технологій та матеріалів у виробництво тощо. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних засобів ще до їх фізичного зносу.

Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих засобів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні. Моральний знос зменшує вартість основних виробничих засобів через скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення. Сума нарахованого зносу характеризує стан основних виробничих засобів. Вирахуванням з первісної(відновлювальної) вартості основних виробничих засобів суми зносу визначають залишкову вартість основних виробничих засобів.

Зв=[В(100-І)]:100, (].])

Зв - залишкова вартість основних виробничих засобів;

В - відновлювальна(первісна) вартість основних виробничих засобів; І - ступінь зносу основних виробничих засобів, %. Сума нарахованої амортизації береться за вартість фізичного зносу. Амортизація - це процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або покращення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат, що беруться для обчислення оподаткованого прибутку.

Врахування основних факторів, які визначають передумови формування амортизаційної політики

Вибір методів амортизації

Забезпечення цільового використання коштів амортизаційного фонду

Оцінка ефективності амортизаційної політики

Рисі.1

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:

• на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, в тому числі на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб ( включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів);

• на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів покращення основних засобів.

Безпосередньо відносяться до складу валових витрат звітного періоду:

• витрати на придбання основних засобів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи використання таких основних засобів у виробництві інших основних засобів, призначених для такої реалізації;

• кошти та витрати на утримання основних засобів, перебувають на консервації.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних засобів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування.

Відповідно до чинного законодавства суб'єктам підприємницької діяльності пропонується як базу для нарахування амортизації застосовувати залишкову вартість основних виробничих засобів, скориговану на суму капітального ремонту понад суми, віднесені на витрати виробництва з поправкою на індекс інфляції. Метод зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату відділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Підприємства мають право самостійно застосовувати метод прискореної амортизації , за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та щорічної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється. Завдяки прискореній амортизації зменшуються втрати від морального старіння основних виробничих засобів. Сутність прискореного методу нарахування амортизації полягає в тому, що без скорочення встановлених нормативних строків служби' основних засобів підприємствам дозволяється протягом двох років проводити амортизаційні відрахування в підвищених розмірах, але з відповідним зниженням їх у наступних роках.

Внаслідок зростання амортизаційних відрахувань знижується розмір оподаткованого прибутку, а отже, і величина податку на прибуток. Одночасно зменшується прибуток від реалізації товарної продукції. Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норм амортизації на балансову вартість груп основних засобів на початок звітного періоду. БвН (1.2)

А =100%

А - сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Бв - балансова вартість відповідної групи основних засобів на початок звітного періоду, грн..;

Н - норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних засобів, %.

Амортизація може нараховуватись також із застосуванням таких методів:

• прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів;

• кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнту. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

• виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації розраховується діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

В Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено норми амортизаційних відрахувань з 01.01.2004р.