Південнокорейські чеболи
Для Південної Кореї, як напевно для жодної іншої країни, характерний високий ступінь концентрації виробництва і капіталу, монополізація декількома великими корпораціями майже всіх галузей економіки. Практично усі великі і середні підприємства належать різним корпораціям, яких уже нараховується кілька десятків ("Samsung", "Daewoo", "LG", "Hyundai" і т.д.). Найбільші серед них ("чеболи" – корейський варіант назви) багато в чому схожі з ведучими корпораціями в Японії (сюданами). Відмінності ж пов'язані з тим, що корейські корпорації базуються на сімейному капіталі.
У той час як модель, сформована післявоєнною Японією, реалізує імпортозамінний варіант індустріального розвитку при жорсткому державному контролі над зовнішньоекономічною сферою і при фінансовому самозабезпеченні інвестиційного процесу, модель, обрана Південною Кореєю націлює на експортно орієнтований шлях розвитку при широко відкритій економіці й опорі іноземній кредитній допомозі. Відмінною рисою даного шляху є те, що господарський підйом протікає в умовах хоча і контрольованого, але стійкого зростання цін. Однак прискорений розвиток відбувається за однією і тією ж схемою, по визначеній закладеній загальній програмі.
Корпоративні об'єднання Німеччини
Характерна риса німецької традиції складається в тісному зв'язку банків із промисловістю. На основі акціонерних, фінансових, а також ділових зв'язків відбувається міжгалузева інтеграція промислових концернів з фінансовими інститутами в стійкі горизонтальні корпоративні промислово-фінансові об'єднання. Банки беруть участь не тільки у фінансуванні інвестиційних проектів, але й у управлінні підприємствами. Тому центрами створення корпорацій у Німеччині є, як правило, найбільші банки.
Наприклад, навколо Deutsche Bank AG групуються такі відомі промислові концерни як Bosch, Siemens; а навколо Dresdner Bank AG – Hochst, Grundig, Krupp. У свою чергу, навколо стійкого ядра – концерну групується безліч великих і середніх компаній. У середньому головні холдинги корпорацій володіють акціями і контролюють діяльність близько 150 компаній.
Найбільшими банками, що стоять на чолі трьох ведучих корпорацій, є Німецький (Deutsche Bank AG), Дрезденський (Dresdner Bank AG) і Комерційний (Kommerzbank AG) банки. На них припадає відповідно 1/3, 1/4 і 1/8 акціонерного капіталу країни. Дані банки є універсальними кредитно-фінансовими комплексами із широким набором послуг, безпосередньо не пов'язаних із кредитно-розрахунковою діяльністю. Це, насамперед:
різного роду консультаційні послуги з аналізу і прогнозуванню ринків, збору інформації про технічні рішення і нововведення, з забезпечення трудовими ресурсами. Банк здійснює також фінансове планування, вирішує питання організації керівництва підприємством;
проникнення в страхову справу і надання клієнтам банку комбінованих послуг на основі сполучення депозитних операцій зі страховим захистом вкладника;
банк відіграє активну роль у забезпеченні закордонних інтересів підприємств, що входять до складу корпорації, беручи участь у кредитуванні місцевих експортерів, капіталовкладеннях за кордоном, прямих виробничих контактах.
Відносини усередині корпорації багато в чому визначаються політикою, що проводиться банком. Наприклад, корпорація, створена навколо Deutsche Bank AG, у результаті проведеної їм серії злиттів і поглинань була перетворена в промислово-технологічний комплекс, що цілком об’єднує виробництво автомобілів і літаків, двигунів і електроніки і т.д. Тепер компанії, що входять у дану корпорацію, мають прямі виробничі і технологічні зв'язки, скріплені відносинами власності. Це важливо і з погляду НДДКР, тому що дозволяє контролювати свої програми, уникаючи дублювання.
Крім трьох найбільших корпорацій, на чолі яких знаходяться провідні банки країни, у Німеччині існують і такі корпорації, де цементуючою ланкою є промислове об'єднання (концерн), хоча банківський капітал має небагато рівних йому по силі і значенню представників. До числа таких корпорацій можна віднести групи IG Farbenindustry, Flick, Tissen-Oppenhaimer, Daimler-Chrysler, а також регіональні корпорації, що грають в економіці Німеччини істотну роль, але відрізняються від перерахованих.
Створення регіональних корпорацій пов'язано з процесом концентрації капіталу. Сила і самостійність цих корпорацій визначаються, насамперед, їхніми тісними зв'язками з урядом землі, а також з місцевою промисловістю.
Створення регіональних корпорацій на старих землях, насамперед, вдалося в Баварії. Провідні позиції в кредитній сфері належать двом найбільшим змішаним банкам – Баварському іпотечному та вексельному банку і Баварському банківському союзу, що і утворили дві корпорації. Якщо корпорація, що відноситься до першого банку, є найбільш самостійною з усіх регіональних об'єднань, то регіональна корпорація Баварського банківського союзу характеризується тим, що промисловість у ній представлена підприємствами, головним чином, легкої і харчової промисловості, що входять у ті чи інші найбільші концерни країни (Siemens, Klekner, Gannel і ін.).
Координація в німецьких корпораціях забезпечується декількома механізмами.
По-перше, наявністю порівняно невеликого кола посадових осіб, що є одночасно членами Правління різних компаній і фірм, що входять у дану корпорацію. Наприклад, із 100 найбільших компаній приблизно в 80 один із членів Спостережної ради був членом Правління іншої компанії. У 20 з них приблизно від 17 до 36 посадових осіб були одночасно членами Спостережних рад інших компаній.
По-друге, координуючу роль виконують корпорації, що входять у фінансово-кредитні інститути. Їм сьогодні належить 30% акцій 25 найбільших промислових підприємств країни.
По-третє, внутрішньокорпоративній інтеграції служить також перехресне акціонування (співучасть в капіталі).
Розглядаючи корпорації Німеччини, можна зробити висновок, що це не жорсткі конструкції, а досить гнучкі утворення, маневреність яких у значній мірі забезпечується банками. Саме під їхнім впливом відбувається поглинання чи злиття окремих компаній, утворення найбільших корпорацій.
Таким чином, у багатьох розвинутих країнах існують і успішно функціонують великі фінансово-промислові корпоративні об'єднання. Основними ініціаторами таких об'єднань служать, як правило, великі промислові компанії.
Рекомендована література
Бандурин А. В. Деятельность корпораций. – М.: БУКВИЦА, 1999. – 600 с.
Козаченко Г. В., Воронцова А. Е. Корпоративне управління: Підручник для вузів. – К.: Лібра, 2004.– 368 с.
