Розділ 3 Правова охорона права на медичну допомогу

Дуже важливою ланкою медичного права виступає саме правова охорона даної галузі права. Тож у даному розділі приділяється увага саме правам пацієнтів, у яких випадках вони порушуються. Основною проблемою являється саме незнання права, не усвідомлення того, що права пацієнта були порушені, тому варто розглянути саме найважливіші і найчастіші випадки порушення прав громадян, особливу увагу приділяючи питанню про щорічне медичне обслуговування, яке Міністерство охорони здоров’я намагається ввести в дію найблищим часом.

Також слід розглянути цивільно-правову відповідальність осіб які порушують дане право, у яких випадках особа може звернутися до суду про відновлення порушених прав, аналізуючи наглядні приклади.

3.1 Порушення права на медичну допомогу

Варто розпочати з того, що на сьогоднішній день в Україні громадяни мало що знають про свої медичні права, та часто навіть не усвідомлюють , що їх права були порушені. Тож потрібно розмежовувати хоч деякі положення за яких права людини і громадянина були порушені, а саме, коли було порушено право на медичну допомогу.

Отже, об’єктом порушення є життя і здоров’я людини, а саме порушення з об’єктивної сторони проявляється в більшості в бездіяльності медичного працівника, його халатності та байдужості . Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого – саме основне і головне порушення у даному праві. Відповідного до законодавства медичні і фармацевтичні працівники зобов’язані надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також безоплатно надавати першу невідкладну медичну допомогу у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (стихійні лиха, катастрофи, епідемії, забруднення довкілля тощо), а медичні працівники крім цього, — і при гострих захворюваннях. Медична допомога у невідкладних та екстремальних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально -профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності[7,c.117-123].

Невиконання професійних обов’язків означає, що медичний або фармацевтичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов’язаний був вчинити. Неналежне виконання професійних обов’язків має місце у тому разі, коли медичний або фармацевтичний працівник виконує свої обов’язки не у повному обсязі, недбало, поверхово, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності. Невиконання чи неналежне виконання відповідним суб’єктом своїх професійних обов’язків може бути як одноразовим, так і систематичним. Сюди ж можна віднести проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди

пацієнта або його законного представника, або, стосовно неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки[ 11,c.213-214 ].

Особливу увагу слід приділи недавно назрілій проблемі по щорічному обов’язковому медичному огляді. Міністерство охорони здоров`я оприлюднило наказ про введення обов`язкового щорічного медичного огляду громадян. Так в Міністерстві охорони здоров’я планують одержати повне уявлення про стан здоров`я населення. У міністерстві також відзначають, що диспансеризацію можуть ввести вже 2011 року, і не виключають, що стосовно осіб, що пред`явили фальшиві довідки про її проходження, будуть застосовані санкції.

Диспансеризація полягатиме в проходженні громадянами щорічного медичного огляду з проведенням лабораторного обстеження для своєчасного виявлення захворювань. Одночасно,зазначають, що обов'язкове медичне обстеження усіх громадян є безумовним порушенням прав людини[21].

Зокрема, відповідно до ст. 9 Основ законодавства про охорону здоров'я обмеження прав громадян у вигляді примусового медичного огляду або примусової госпіталізації, а також у зв'язку з проведенням карантинних заходів допускається тільки на підставах і в порядку, передбачених законами України[ 25 ]. Тобто, такі питання не можуть регулюватися наказами міністерства.

Також у цьому документі у статті 43 відзначається, що згода пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників [ 25 ].

Крім того, відповідно до ст. 284 Цивільного кодексу України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. А надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою[ 1 ].

Щодо осіб, які згідно із законами зобов'язані були проходити періодичні медичні огляди, зокрема студенти, працівники шкідливого виробництва, вагітні і чорнобильці, то крім проходження своїх медичних оглядів, вони так само будуть змушені проходити і щорічний медичний огляд, який пропонується міністерством. А, отже, фактично вони будуть проходити цей огляд два рази[16].

Отже, примусове щорічне медичне обстеження, що не затверджене законом, входить у суперечність із національним законодавством, є недопустимим у демократичних країнах, а також є порушення міжнародних зобов'язань, які взяла на себе Україна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини забороняється без наявності прямої загрози іншим особам застосовувати до особи будь-які медичні процедури без її згоди. Обов'язкове медичне обстеження є безумовним втручанням у приватне життя особи, що не має правового обґрунтування, зокрема, щодо необхідності таких дій.

Стаття 49 Конституції України гарантує кожному право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування[ 2 ]. Ніхто не дозволяв Міністерству охорони здоров’я перетворювати право на обов'язок, досягаючи цим свої власні, очевидно, фінансові цілі. Замість того, щоб на практиці гарантувати медичну допомогу хворим, Міністерство охорони здоров’я впроваджує масштабні заходи для відвернення уваги від реальних проблем у дотриманні права на охорону здоров'я.