2.2 Договірні відносини щодо надання медичної допомоги

Стрімкий розвиток ринкової економіки в Україні створює передумови в яких все більшого значення набувають договірні відносини. Медична діяльність, попри певну специфіку та особливості її провадження, не є виключенням.

Проте, чинне законодавство, що регулює медичну діяльність давно застаріло і не відповідає вимогам часу. Спостерігається відсутність розуміння, що правовідносини між лікарем і пацієнтом (лікувальною установою - пацієнтом) мають знаходитися в приватноправовій площині, а відтак, регулюватися загальними принципами цивільного права.

В цьому аспекті виникає ряд проблем, які стосуються таких договорів, зокрема: форма договору (чи потрібно укладати письмові договори), предмет договору (що надаємо медичну послугу чи медичну допомогу), ціна договору, гарантії, проблеми конфіденційності.

Оскільки, більшість медичних установ є юридичними особами то правовідносини між ними і пацієнтами мали б встановлюватися в письмовій формі.

Водночас, необхідно пам’ятати, що замовником так званих безоплатних медичних послуг (медичної допомоги), що надаються державними та комунальними лікувальними установами, виступає держава, а не пацієнт, а виконавцем медичних послуг — будь-який заклад охорони здоров’я як негосподарюючий суб’єкт [20].

Однак, оскільки інтерес (воля) особи, якій надається допомога є першочерговим, укладання договору про надання медичної допомоги (послуги) між медичною установою та пацієнтом є додатковим правовим захистом як медичної установи так і пацієнта, адже договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, що за загальним правилом тягне за собою цивільну відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання зобов’язань по договору[19].

На жаль, в Україні відсутня практика, коли лікувальні установи державної, або комунальної форми власності укладають договори із пацієнтами на надання медичної допомоги (послуг). Вже зараз відсутність таких договорів призводить до того, що медичні установи змушені виплачувати «зубатим» позивачам відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а пацієнти, яким була завдана шкода через винні дії медичного персоналу не мають достатніх доказів для притягнення таких лікарів до відповідальності.

Медична допомога та медична послуга, як предмет договору.

За загальним правилом істотними умовами усіх договорів є їх предмет і ціна. Зупинимося на визначенні предмету даного виду договору. Загалом, в різних нормативних актах вживаються різні дефініції, що можуть становити предмет даного виду договору – це «медична послуга» та «медична допомога». Однак, ні Конституція України, ні Основи законодавства України про охорону здоров’я хоча й використовують поняття «медична допомога», але до кінця його не розкривають. В Основах законодавства України про охорону здоров’я (ст. 3) вживається термін «медико-санітарна допомога» — комплекс спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров’я, підвищенню санітарної культури, запобіганню захворюванням та інвалідності, на ранню діагностику, допомогу особам із гострими і хронічними захворюваннями, реабілітацію хворих та інвалідів[25].

До медичних послуг, що не мають матеріального результату як правило не застосовуються положення про строки виявлення недоліків, оскільки виконавець може нести відповідальність лише за недоліки, що були допущені в процесі їхнього надання, а не після завершення. Разом з тим до деяких послуг, що мають матеріальний результат (наприклад, накладення пломби чи виготовлення зубного протезу), можуть бути застосовані або ж строки виявлення недоліків, або положення про гарантії, так як у цьому випадку споживацькі властивості результату цінні впродовж значного терміну.

Ще однією особливістю договору про надання медичних послуг є ініціативне надання виконавцем споживачу інформації, за змістом і в об’ємі, який об’єктивно дозволяє прийняти свідоме рішення. На сьогодні в договірній практиці встановилися певні правила складання договорів з надання медичних послуг. Серед нововведень – особливе виділення інформації для пацієнта в окремий блок договору – інформаційний (дане положення застосовується на виконання ст. 39 Основ законодавства України про охорону здоров’я)[ 4,c.534-538 ].