Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». Науково-навчальний комплекс “Інститут прикладного системного аналізу”. Кафедра математичних методів системного аналізу

Звіт

З проходження предипломної практики

Виконала: студентка

4-го курсу

групи КА-95

Щербань М.М.

Керівник практики від НТУУ “КПІ”:

доцент Тимощук О. Л.

Київ 2013

Зміст

Y

Зміст 2

Розділ 1. Основні поняття. Значимість управління ризиком. Основні моделі ймовірності дефолта. 2

1.1. Поняття кредитного ризику. Управління кредитним ризиком. 2

1.2. Моделі на основі ринкових показників. 5

1.2.1. Структурні моделі ймовірності дефолту. 5

1.2.2. Моделі скорочених форм. 7

1.3. Моделі на основі фундаментальних показників. 9

1.3.1. Моделі на основі макроекономічних показників. 9

1.3.2. Моделі на основі показників бухгалтерської та фінансової звітності. 12

1.3.3. Моделі на основі даних рейтингових агентств. 18

1.4. Сучасні підходи до оцінки ймовірності дефолту позичальника. 19

Висновки 21

Література 21

Розділ 1. Основні поняття. Значимість управління ризиком. Основні моделі ймовірності дефолта.

1. Поняття кредитного ризику. Управління кредитним ризиком.

Кредитний ризик банку можна визначити як максимально очікуваний збиток, який може виникнути із заданою ймовірністю протягом певного періоду часу в результаті зменшення вартості кредитного портфеля, у зв'язку з частковою або повною неплатоспроможністю позичальників до моменту погашення кредиту.

Кредитний ризик банку включає ризик конкретного позичальника і ризик портфеля.

• Кредитний ризик позичальника - ризик щодо несплати позичальником (емітентом) основного боргу і відсотків, що належать кредитору (інвестору) у встановлений умовами випуску цінного паперу термін (облігації, депозитні і ощадні сертифікати, векселі, державні зобов'язання та ін), а також за привілейованими акціями (в частині фіксованих зобов'язань з виплати дивідендів). Джерелом кредитного ризику в рамках даного визначення є окремий, конкретний позичальник.

• Кредитний ризик портфеля - це ймовірність зменшення вартості частини активів банку, представленої сумою виданих кредитів і придбаних боргових зобов'язань, або ймовірність того, що фактична прибутковість від даної частини активів виявиться значно нижче очікуваного розрахункового рівня. У даному випадку джерелом кредитного ризику є портфель банку, як сукупність кредитних вкладень.

У 1997 р. Базельський комітет з банківського нагляду у своєму документі «Основоположні принципи ефективного банківського нагляду» визначає кредитний ризик основним видом фінансового ризику, з яким стикаються фінансові інститути у своїй діяльності. Цей факт відображає хвилю корпоративних банкрутств, що прокотилася по всьому світу в 1980-1990-х рр.., через схильність до кредитного ризику. Головними причинами цих банкрутств являлись такі фактори, як низька якість активів, несвоєчасне виявлення проблемних кредитів і недостатність створених під них резервів, слабкість кредитного контролю. Крім того, процес глобалізації світового господарства і тенденція до все більшого розділення фінансових ринків мали безпосередній вплив на зростання кредитних ризиків.

У зв'язку із збільшенням масштабів кредитних ризиків виникла необхідність у вдосконаленні існуючих та впровадженні нових методик оцінки та управління кредитними ризиками, які становлять «ядро» сучасної системи ризик-менеджменту та забезпечують успішне функціонування будь-якого фінансового інституту.

Для ефективної оцінки кредитних ризиків важливо правильно підібрати метод оцінки кредитоспроможності позичальника і кредитного портфеля банку.

Ризик є оцінкою потенційних (максимально можливих) втрат, які може понести банк, страхова компанія, пенсійний фонд або пайовий фонд, що здійснюють певну фінансову діяльність. Для інституціонального інвестора в цілому ці максимально можливі втрати не повинні перевищувати певну величину. В іншому випадку існує ймовірність виникнення фінансової нестійкості.

Значимість управління ризиком полягає в можливості:

• прогнозувати певною мірою наступ ризикової події;

• завчасно вживати необхідних заходів для зниження розміру можливих несприятливих наслідків.

Для оптимального управління ризиком необхідно мати його кількісну оцінку, тобто вміти вимірювати ймовірність настання несприятливих подій і величини втрат, супутніх їм.

На сьогодні комерційними банками розвинених країн розроблено та протестовано безліч математичних моделей для оцінки кредитного ризику позичальників. Багато з них витримали перевірку часом і зараз використовуютьються у світовій практиці. Так, Базельський комітет з банківського нагляду пропонує для оцінки кредитного ризику стандартний підхід (standardized approach), що базується на зовнішній оцінці рейтингових агентств, і підхід на основі внутрішніх рейтингів (Internal Rating Based approach, IRB). У сучасних українських умовах, коли більшу частину кредитного портфеля банків складають позичальники, що не мають рейтингів міжнародних агентств, побудувати гнучку систему оцінки кредитного ризику за допомогою стандартного підходу досить складно. Саме тому для української банківської системи найбільш актуальними стають моделі оцінки кредитного ризику на основі внутрішніх рейтингів банків. У рамках даного підходу банкам необхідно розрахувати одну з ключових складових кредитного ризику – ймовірність дефолту.

У даному розділі представлений огляд основних моделей для оцінки ймовірності дефолту позичальника і запропоновано класифікацію існуючих підходів (Додаток 1), проведено аналіз переваг і недоліків кожного класу моделей (Додаток 2), що дає можливість сформувати комплексний підхід.