1. Скоморохи – потішники. Їх вклад в розвиток хореографії на Русі.

Першими професійними виконавцями російського народного танцю були скоморохи. У Київській Русі скомороство було дуже популярне. У ті далекі часи скоморохів вважали істотами, відміченими богами, а мистецтво їх - служінням божеству. Тому у билинах, наприклад, де говориться про скоморохів, їх називають "віщими", "святими".

На початку скоморохи були майстрами на всі руки, що поєднують у своєму мистецтві багато жанрів. Поступово відповідно до жанрів, в яких вони працювали, стали виділятися окремі групи батарей - проповідників(вигадників і оповідачів казок і билин), музикантів , ведмежатників, співаків, танцюристів, глумотворців (перших сатириків). Вони утворювали особливі "гурти", які бродили по Русі і давали представлення, що називаються видовищами. Ординське ярмо на дуже довгі роки затримало розвиток російської національної культури і мистецтва. Тільки у кінці XV століття, з об'єднанням російських князівств навколо Москви і остаточним вигнанням загарбників, відкрився шлях подальшого розвитку вітчизняної культури, у тому числі і танцювального мистецтва. Якщо раніше танцюристами-професіоналами були тільки чоловіки, то тепер з'явилися перші професійні танцівники. Їх називали плясунами. Як правило, це були дружини скоморохів.

Майстерність виконання російських танців скоморохами була досить високою. Про це свідчать прислів'я: "Усяк станцює, та не як скоморох", Скоморохова дружина завжди весела", "Не учи танцювати, я і сам скоморох", "Що за веселощі без скомороха". Багато хто з виконавських прийомів, виразних засобів перших танцюристів, передаючись з покоління в покоління, дійшов до наших днів: присядки, дроби, вертять, та ін. У XVI столітті скомороство на Русі було ще дуже поширене. Скоморохи давали свої представлення і в князівських палатах. Цар Іван Грозний, наприклад, особисто брав участь в їх виступах, використовуючи їх мистецтво глум у своїй боротьбі з боярами за затвердження абсолютної монархії. Проте вже в XVII столітті скомороство піддалося жорстоким гонінням, головним чином з боку церкви, яка оголосила це мистецтво "бісівським". Незабаром і світська влада стала переслідувати скоморохів. При царі Олексії Михайловичі, коли в результаті загострення класових протиріч по усій Русі пройшла хвиля народних виступів, в яких прямо або побічно брали участь і скоморохи, була видана спеціальна грамота, що забороняє скомороство. Переслідування можновладців підірвали основи скомороства, і воно, позбавлене матеріальної підтримки(вкінець розорений народ не в змозі був підтримувати його), прийшло до занепаду, почало зживати себе.

2. А. Кривохижа – засновник заслуженого ансамблю народного танцю України «Ятрань»

Анатолій Кривохижа – знана в Кіровограді людина. Український культурний діяч і педагог, засновник заслуженого ансамблю танцю України "Ятрань" й академічного театру народної музики, пісні і танцю "Зоряни", народний артист України, заслужений діяч мистецтв України, доцент, почесний громадянин Кіровограда, нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Леніна, Великої Вітчизняної війни, медаллю "Павло Вірський".

Анатолій Кривохижа народився 1 грудня 1925 року в селі Копанки. 1957 року закінчив факультет фізичного виховання зі спеціальності «Фізичне виховання» Омського державного педагогічного інституту фізичної культури. У цьому ж році (1957) Анатолій Михайлович став засновником заслуженого ансамблю танцю України «Ятрань», у якому він плідно працював як збирач та пропагандист народного хореографічного мистецтва протягом багатьох років. За час роботи в ансамблі він здійснив багато хореографічних постановок, які увійшли в скарбницю українського хореографічного мистецтва: «Ятранські ігри», «Поворотня», «Колядки» тощо. 1986 року А.М. Кривохижа організував академічний театр народної музики, пісні і танцю «Зоряни» при Кіровоградській обласній філармонії. Починаючи від 1997 року Анатолій Кривохижа працює у Кіровоградському педагогічному університеті ім. В. Винниченка (КДПУ ім. Винниченка). Анатолій Михайлович Кривохижа був обраний членом правління Національної хореографічної спілки України та головним консультантом із використання фольклорно-етнографічних матеріалів у хореографічному мистецтві. З 1997 року й по цей час - на посаді головного балетмейстра Академічного театру музики, пісні і танцю "Зоряни" Кіровоградської обласної філармонії. А.М. Кривохижа — ініціатор підготовки та проведення багатьох культурно-масових заходів, які проводились і проводяться в Кіровограді, області, країні в цілому.

У складі творчої групи Анатолій Михайлович брав участь у розробці державних стандартів хореографічних спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр», «спеціаліст», «магістр» для вищих педагогічних закладів, у науково-методичному семінарі та майстер-класі «Збереження та розвиток народно-сценічного танцю регіонів України», який відбувався в Кіровограді в листопаді 2005 року. Він також є автором методичного посібника з курсу мистецтва балетмейстера для хореографічних відділень педагогічних університетів «Гармонія танцю» (Кіровоград, 2006). А.М. Кривохижа має вищу категорію режисера-постановника та балетмейстера.

Ансамбль «Ятрань» с творений у 1949 році в Кіровограді . «Ятрань» своє ім'я взяв у річки Ятрань. У 1964 році Верховна Рада України присвоїла йому почесне звання «заслужений». Ятрань» — лауреат багатьох міжнародних фестивалів та конкурсів. Гастролював у багатьох країнах світу, особлива активність у гастрольній діяльності припала на 1980-і роки. Останній художній керівник колективу — заслужений працівник культури України Василь Босий. Незмінним диригентом оркестру ансамблю лишався заслужений працівник культури України Микола Кваша. Збирання фольклорного матеріалу дозволило сформувати самобутній, неповторний репертуар. Створення хореографічної композиції "Ятранські весняні ігри" (1959) , "Колядки", де відтворено новорічні ігрища та обряди. "Мишинськатрясунка" на матеріалі фрагменту гуцульського весільного обряду із с. Мишин. "Поворотня"- весільний обряд. За мотивами весняних танків створено хоровод "Воротар". Як данина українським символам сприймається хоровод "Рушничок". Мініатюра "Було колись на Ятрані", «Три діди», "Козачок», "Аркан", вокально-хореографічну композицію "Лісоруби", "Віночок Закарпаття", Я. Чуперчук – "Півторак", М. Сусліков – словацький "Чопаш–Чардаш".

Сюїта - музичний твір, який складається з кількох самостійних, контрастуючи між собою частин, об'єднаних спільним художнім задумом.

Хореографічна мініатюра - ця форма існує як самостійно (танцювальний номер), так і в складі балетного театру. Хореографічна мініатюра може бути сюжет­ною або безсюжетною і входить до репертуару танцювальних ансамблів. Музичний супровід 2-4 хв.

У 2-й половині 2000-х років Заслужений ансамбль народного танцю України «Ятрань» через відсутність фінансування й брак перспектив зростання припинив своє існування. Ансамбль народного танцю України «Ятрань» назавжди увійшов у історію як один з найвідоміших українських творчих колективів, як всередині держави, так і за її межами.

Білет №3