4. Сутність та способи економічного прогнозування.

Види прогнозів.

Економічне прогнозування - це процес розробки економічних прогнозів, заснований на наукових методах пізнання економічних явищ і використанні всієї сукупності методів, засобів і способів економічної прогностики. Прогнозування, у тому числі економічне, співвідноситься з більш широким поняттям -- передбачення як випереджального відображення дійсності, заснованого на пізнанні законів природи, суспільства і мислення. У залежності від ступеня конкретності і характеру впливу на хід досліджуваних процесів розрізняють три форми передбачення: гіпотезу (загальнонаукове передбачення), прогноз, план.

До джерел прогнозування інф. Належать:

• Фактична та статистична інформація про об’єкт прогнозування

• Накопичення знання та досвіду про закономірності розвитку економіки.

Способи прогнозування:

• Експертний

• Екстраполяції – збір інформації про розвиток об’єкта дослідження в минулому і перенесення зак. Розвитку в майбутньому.

• Моделювання – побудова моделі об’єкта відповідно до очікуваних, або бажаних змін у його стані.

Прогнозування має відмінності від гіпотези та плану, які теж являють собою обґрунтоване судження про стан об’єкту у майбутньому.

Гіпотеза – робочий інструмент у роботі, прогноз – самодостатній план, х-ся тільки високим ступенем достовірності і конкретики в порівнянні з прогнозом та пропонув. Однозн. Рішення.

Види прогнозування:

За функціональною ознакою (напрямом прогнозування) прогнози поділяються на два типи: пошуковий і нормативний.

Пошуковий прогноз ґрунтується на продовженні в майбутнє тенденцій розвитку прогнозованого об´єкта в минулому і сьогоденні. Він не враховує фактори, які здатні змінити усталені тенденції. Його завдання полягає у визначенні параметрів розвитку досліджуваного об´єкта за умови збереження існуючих тенденцій.

Нормативний прогноз розробляється на основі заздалегідь визначених параметрів і завдань. Його завдання полягає у визначенні шляхів і термінів досягнення можливих станів об´єкта прогнозування в майбутньому.

Залежно від рівня агрегування показників прогнози поділяються на макроекономічні, макроструктурні, галузеві, регіональні.

Макроекономічні прогнози охоплюють прогноз ресурсів, прогноз розвитку національної економіки в цілому, прогноз сукупного попиту (потреб суспільства).

Макроструктурні прогнози формуються для різноманітних галузей і сфер народного господарства.

Галузеві прогнози розробляються для окремих галузей народного господарства з метою забезпечення зв´язку при розробці макроструктурних прогнозів.

Регіональні прогнози складаються для окремих адміністративних одиниць.

Демографічні прогнози включають прогнози динаміки народонаселення, рівня зайнятості, професійного та кваліфікаційного складу трудових ресурсів.

Прогнозування науково-технічного розвитку визначає перспективи економічного потенціалу й охоплює прогноз розвитку науки, комплексних напрямів науково-технічного прогресу, впровадження нової техніки, соціальних наслідків науково-технічного прогресу тощо.

Соціальні прогнози передбачають прогнозування споживчого попиту населення, рівня життя, соціального складу суспільства тощо.

За часовою ознакою прогнози класифікують на оперативні (до місяця); короткотермінові (до року); середньотермінові (на декілька років);довготермінові (понад 5 - до 20 років) їх реалізації. Чим більший період прогнозування, тим менша точність і нижча ймовірність реалізації прогнозу.

Кожний з видів прогнозів має самостійне значення і може розроблятися на власній основі. Соціально-економічне прогнозування здійснюється в поєднанні з іншими видами прогнозування. В свою чергу, економічні прогнози - невід´ємна складова прогнозування розвитку всіх інших суспільних процесів. Зв´язок різних видів прогнозів знаходить своє вираження у послідовності їх розробки. Так, економічні прогнози розробляються після прогнозів науково-технічного розвитку, розвитку природних ресурсів, демографічних процесів тощо.

Сутність і принципи макроекономічного прогнозування.

Ринок регулює економічні відносини на короткий період. Для здійснення функцій державного регулювання економічними процесами необхідно знати майбутнє багатьох економічних явищ з тим, щоб прийняти правильне рішення у теперішньому. Це породжує необхідність прогнозування на всіх ієрархічних рівнях управління.

Під прогнозом-розуміють науково обгрунтоване судження про можливий стан об'єкта у майбутньому. Він грунтується на вивченні закономерностей розвитку різних економічних явищ і процесів, вдявляє найбільш імовірні та альтернативні шляхи їх розвитку і дає базу для вибору і обгрунтування економічної політики, яка б ураховувала виявлені об'єктивні сторони пізнаних закономірностей і процесів.

Об'єктом економічного і соціального прогнозування виступає економічний і соціальний потенціал України (регіону, галузі, підприємства): сукупність трудових ресурсів; розвіданих, нерозвіданих і використовуваних природних ресурсів, джерел енергії;науково-технічний потенціал; промислово-виробничий по-тенціал; сільськогосподарський потенціал; потенціал соціального розвитку — потенціал таких галузей, як охорона здоров'я, культура і мистецтво, спорт, туризм, загальна і професійна освіта.

Суб'єктом прогнозування виступає держава в особі державних органів управління певного ієрархічного рівня, економічні служби органів місцевого самоврядування, а також економічні служби підприємств та організацій різних форм власності.

Практична діяльність суб'єкта стосовно об'єкта прогнозування полягає у тому, щоб певними методами і з використанням певного інструментарію вивчити інформацію про об'єкт або систему і перетворити її в інформацію про майбутнє об'єкта або системи.

Виділяють такі основні принципи економічного і соціального прогнозування: системності, наукової обгрунтованості, альтернативності, адекватності.

Функції макроекономічного прогнозування.

Основними функціями прогнозування є:

• науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій;

• дослідження об'єктивних зв'язків соціально-економічних явищ господарського розвитку у конкретних умовах;

• оцінка сформованого рівня розвитку, конкретної ситуації і виявлення тенденцій, які можуть скластися у майбутньому, передбачення нових ситуацій та їх оцінка;

• виявлення можливих альтернатив розвитку економіки у перспективі, нагромадження наукового матеріалу для обгрунтованого вибору певних рішень.

До основних прогнозів належать:

Економічні прогнози охоплюють прогнози розвитку різних економічних явищ і процесів.

Демографічні прогнози охоплюють прогнози руху народонаселення і відтворення трудових ресурсів, рівня зайнятості, підвищення кваліфікаційного і зміни професійного складу трудових ресурсів, рівня безробіття.

Прогнози науково-технічного прогресу визначають перспективу економічного потенціалу і охоплюють прогнози розвитку науки, прогнози комплексних напрямів науково-технічного прогресу, прогнози впровадження нової техніки і технологій.

Соціальні прогнози охоплюють прогнози споживчого попиту населення, рівня життя, соціально-економічних потреб населення, змін способу життя, соціального складу суспільства.

Система прогнозів за проблемною ознакою повинна включати: прогнози наслідків від реалізації окремих рішень управлінських органів, наслідків від можливого та імовірного настання певних подій у країні, розвитку яких-небудь окремих проблем і, відповідно, розвитку економіки країни в цілому.

За організаційною ознакою система прогнозів повинна охоплювати складання комплексного прогнозу економічного і соціального розвитку держави (прогнозу економіки України), прогнозів окремих виробничих, управлінських і територіальних структур.

За часовим горизонтом економічні прогнози класифікують на

оперативні-до 1 місяця, короткострокові-до 1 року, середньострокові-до 5 років, довгострокові-5-15років. Чим більший період прогнозування, тим меншою є його точність, тим важче ліквідувати невизначеність, а значить, тим нижча імовірність реалізації прогнозу.

Характеристика методів макроекономічного прогнозування.

Методами прогнозування-сукупність прийомів мислення, способів, які дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, зв'язків, які властиві об'єкту прогнозування, а також їх виміру винести судження про можливий його розвиток у майбутньому.

Залежно від способу прогнозування і наявності інформаційних даних методи прогнозування поділяють на фактографічні (формалізовані), експертні (інтуїтивні) і комбіновані.

За рівнями агрегування показників розвитку народного господарства моделі поділяються на: макроекономічні, міжгалузеві, міжрегіональні, галузеві, регіональні.

Найефективнішим засобом прогнозування, особливо довгострокового, є динамічні та ігрові-імітаційні моделі.

Методи експертної оцінки (інтуїтивні) — передбачають розробку прогнозу на основі індивідуального чи колективного опитування спеціалістів (експертів). Використовуються для аналізу і прогнозування складних об'єктів (явищ, процесів), на розвиток яких справляють вплив багато факторів.

Анкетний метод передбачає опитування експертів за допомогою спеціально складеного переліку питань щодо майбутнього розвитку об'єкта прогнозування (анкети).

Аналітичний метод — здійснюється на основі логічного аналізу ситуації, що склалася, і передбачає підготовку аналітичних доповідних записок.

Метод написання сценарію — базується на визначенні логіки розвитку процесу чи явища, виходячи із конкретної ситуації (побудова алгоритму вирішення проблеми).

Методи колективної експертної оцінки — розробка прогнозу на основі колективного обговорення проблеми, обробки матеріалів опитування експертів, узгодження й узагальнення їхніх суджень щодо майбутнього розвитку об'єкта.

Метод "комісій" — обговорення актуальної проблеми групою спеціалістів і складання прогнозу за результатами обговорення.

О Матричний метод передбачає опитування експертів, спеціальну обробку отриманої інформації і складання експертної матриці — таблиці, у якій по горизонталі зазначені напрямки дослідження (запитання для експертів), по вертикалі — експерти. На перетині рядків і стовпчиків відображені міркування спеціаліста з конкретного питання

Метод "Дельфі" — систематичний збір інформації про об'єкт прогнозування шляхом опитування експертів та узагальнення даних.

Особливості методу "Дельфі":

анонімність експертів (учасники експертної оцінки не знайомі один з одним);

використання результатів попереднього туру опитування (із анкет вибирається необхідна інформація);

статистичний характер групової відповіді (відображення точки зору більшості).