Розділ 5.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНОГО КОНТРОЛЮ ТА НАГЛЯДУ

5.1. Основи ветеринарно-санітарного контролю та нагляду

Ветеринарно-санітарний контроль - це система спеціальних заходів, які забезпечують ветеринарно-санітарне благополуччя країни.

Ветеринарно-санітарний контроль - перевірка лікарями вете­ринарної медицини додержання ветеринарно-санітарних вимог, встано­влених законодавством, у процесі виробництва, заготівлі, зберігання, транспортування, реалізації, у тому числі, експорту, імпорту продукції тваринного, а на ринках - і рослинного походження, ветеринарних лі­карських засобів, готових кормів, кормових добавок та засобів ветери­нарної медицини, а також під час будівництва, реконструкції, модерніза­ції та введення в експлуатацію підприємств чи окремих потужностей з виробництва, зберігання, реалізації тваринного походження та ветери­нарних препаратів. Цю роботу проводять лікарі ветеринарної медицини по місцю роботи, незалежно від їх підпорядкованості.

Державний ветеринарно-санітарний нагляд - це інспектування державними інспекторами ветеринарної медицини з метою повторної перевірки стану додержання законодавства з питань ветеринарної ме­дицини.

Найважливішими сторонами діяльності спеціалістів ветеринарної медицини при проведенні контролю та нагляду є:

1. охорона тварин від захворювань для забезпечення безперервно­ го розвитку тваринництва і одержання доброякісної тваринницької про­ дукції;

2. охорона населення від захворювань зооантропонозами, які мо­ жуть виникнути при контакті з хворими тваринами і недоброякісними продуктами тваринництва.

Цілі ветеринарно-санітарного контролю:

1. попереджувати порушення ветеринарно-санітарних правил;

2. попереджувати наслідки, пов'язані з порушенням цих правил;

3. забезпечити випуск продуктів і сировини тваринного походжен­ ня, доброякісних у ветеринарно-санітарному відношенні.

166

167

Об'єкти ветеринарного контролю

До об'єктів ветеринарного контролю відносяться:

1. Тваринницькі господарства всіх форм власності, а в них - всі ви­ ди тварин, в тому числі, промислових тварин, птицю, риб; приміщення для них; території навколо ферм; гноєсховища; пасовища, водойми, си­ лосні споруди, кормокухні, фуражні склади; предмети догляду за твари­ нами, транспортні засоби, які використовуються на підвозі кормів, виве­ зенні гною, транспортуванні тварин та продукції тваринництва; корми і вода для тварин; продукти і сировина (молоко, м'ясо, вовна, яйця, шкури звірів тощо); забійні пункти, місця утилізації трупів.

2. Бази для перетримки худоби, відгодівельні пункти (тварини, при­ міщення для худоби); територія, водойми, гноєсховища, корми, транс­ портні засоби.

3. Бази і склади фуражу (територія, приміщення).

4. На транспорті і державному кордоні: транспортні засоби (авто­ мобілі, вагони, пароплави, літаки) для перевезення тварин і сировини; завантажувально-вивантажувальні майданчики і обладнання, місця во­ допою, тварини і продукти тваринного походження.

5. Базари (місця торгівлі худобою, птицею, рибою тощо); тварини, продукти тваринного і рослинного походження, якими дозволено торгу­ вати.

6. Підприємства по забою тварин, переробці м'яса і м'ясопродуктів - м'ясокомбінати, бойні, забійні пункти, ковбасні і консервні заводи, хо­ лодильники (на цих підприємствах: територія, виробничі та складські приміщення, завантажувально-розвантажувальні майданчики, водопо­ стачання, каналізація, міжцеховий транспорт, всі види продукції).

7. Підприємства по заготівлі та переробці молока і молочних про­ дуктів (територія, виробничі та складські приміщення, обладнання, транспортні засоби, продукція).

8. Підприємства по заготівлі, зберіганню та переробці сировини тваринного походження: прийомні пункти, шкіряні склади та заводи, шу­ бні підприємства; підприємства по переробці вовни, волосся, щетини, кісток, рогів; утильсанзаводи по виготовленню м'ясо-кісткового борошна.

Методи ветеринарного контролю

В залежності від об'єкта та цілей контролю розроблені наступні ме-

тоди:

1. регулярний (постійний або періодичний) нагляд за об'єктами;

2. перевірки, обстеження, огляди;

3. спеціальні лабораторні (мікробіологічні, біохімічні) дослідження;

4. ветеринарно-санітарна оцінка (експертиза);

5. перевірка відповідних документальних даних.

168

5.2. Організація ветеринарно-санітарного контролю в тваринницьких господарствах

Ветеринарно-санітарний контроль у тваринницьких господарствах складається з контролю за виконанням ветеринарно-санітарних вимог:

1) Ветеринарно-санітарний контроль за будівництвом складається з контролю за виконанням ветеринарно-санітарних вимог при будівниц­ тві тваринницьких приміщень. Ветеринарні спеціалісти приймають участь при виборі ділянки для будівництва, дислокації окремих примі­ щень, постійним контролем за ходом будівництва та приймання примі­ щень в експлуатацію. Вимоги в галузі будівництва передбачені в спеціа­ льних ветеринарно-санітарних нормах технологічного проектування тваринницьких приміщень, розроблених і затверджених Державним де­ партаментом ветмедицини Мінагрополітики України.

Особлива увага повинна бути приділена при оснащенні контролюю­чими приладами мікроклімату та освітлення приміщень тваринницьких комплексів.

2. Контроль правильного використання ветеринарно-санітарних об'єктів (санпропускники, дезбар'єри, гноєсховища, біотермічні ями і та­ ке інше). Контролювати, щоб тваринницькі ферми працювали в режимі підприємств закритого типу, санітарний стан території ферми.

3. Контроль гігієнічних умов роботи працівників ферми (умови праці та відпочинку, забезпечують спецодягом і взуттям, предметами особис­ тої гігієни).

4. Ветеринарно-санітарний контроль за виконанням правил годівлі та утримання тварин і птиці є попереджувальним заходом, який направ­ лений на недопущення порушення цих правил, покращення ветеринар­ но-санітарного стану ферм та комплексів, забезпечуючи високий рівень ветеринарно-санітарної культури ведення тваринництва.

Під високою ветеринарно-санітарною культурою тваринництва ро­зуміють таку технологію виробництва на фермах, при якій отримують максимально доброякісні у ветеринарному відношенні продукти тварин­ництва.

Перевіряючи технологію утримання тварин, ветеринарні спеціалісти звертають увагу на розміщення тварин, перегрупування тварин на фер­мі, роботу механізмів та обладнання, які забезпечують прийняту техно­логію утримання.

Регулярно перевіряють якість кормів при заготівлі, підготовці та згодовуванні. Періодично надсилають проби кормів в лабораторію для контролю якості та цінності їх. При виявленні недоброякісних кормів за­бороняють їх використання для годівлі тварин.

169

5. Ветеринарно-санітарний контроль за отриманням, зберіганням та переробкою молока зводиться до систематичного контролю виконан­ ня наступних правил: підтримання чистоти в доїльних залах і молочних; захист приміщень від мух; регулярна очистка корівників і територій від гною; щоденне чищення шкіряного покриву корів; підмивання вимені пе­ ред доїнням; миття і стерилізація молочного посуду, доїльних апаратів, молокопроводів; виконання гігієнічних правил доїння корів, зберігання молока, правил особистої гігієни обслуговуючим персоналом; виконання правил отримання молока від хворих тварин.

6. Контроль за забоєм тварин проводиться як при плановому, так і при вимушеному забої. В господарстві повинні бути обладнані забійні пункти або ж площадки (тверде покриття і вода) для отримання добро­ якісного м'яса. Дозвіл на забій дає тільки ветеринарний спеціаліст (ніхто інший не має права давати дозвіл на забій). При вимушеному забої, не­ залежно від причини, обов'язково направляють проби для бактеріологі­ чного дослідження в лабораторію. До отримання експертизи з лабора­ торії (3 доби) зберігання туші покладається на адміністрацію господарс­ тва або власника.

7. Ветеринарному контролю підлягає шкіряна, хутрова сировина, смушки, вовна, волос, кістки, роги, копита, кишкова сировина, пір'я та пух птиці тощо. Заготівлю сировини дозволяє головний інспектор району і виключно в благополучних з інфекційних захворювань господарств і населених пунктів. Шкіряна сировина в обов'язковому порядку підлягає дослідженню на сибірку.

При закупівлі племінних та користувальних тварин головним завда­нням контролю є забезпечення ветеринарного благополуччя тварин, недопущення заносу заразних хвороб у господарства.

Враховуючи особливості функціонування тваринницьких промисло­вих комплексів (обмежена територія, велика кількість тварин та птиці, комплектування поголів'я з інших господарств тощо). Ветеринарні спеці­алісти, які ведуть ветеринарно-санітарний контроль і нагляд, повинні жорстко контролювати будівництво та експлуатацію тваринницьких при­міщень, роботу технологічного обладнання та контролюючої апаратури, комплектування тваринами з інших господарств, суворе дотримання технології утримання і, у відповідності до технології, проводити ветери­нарно-санітарні заходи, підтримувати вимоги діяльності комплексів, як підприємств закритого типу. Дуже важливим аспектом в роботі ветспеці-алістів комплексу є контроль екологічних аспектів діяльності (стічні води, утилізація гною та гноївки), особливо складні в цьому відношенні питан­ня створюються на великих свинокомплексах.

Заключним актом ветеринарно-санітарного контролю в господарст­вах є проведення ветеринарно-санітарних заходів. Ветеринарно-сані-

тарні заходи бувають планові та вимушені. Вимушені ветеринарно-санітарні заходи проводять при виявленні якихось порушень правил, виникненні захворювань тощо. Ветеринарно-санітарна робота в плановому порядку включає проведення ветеринарно-санітарного дня і паспортизацію тва­ринницьких ферм.