Гігієна праці сільських механізаторів (умови праці, професійні шкідливості, можливі зрушення у стані здоров’я та захворювання, заходи щодо профілактики).

Умови праці залежать від його організації, технології обробки, рівня механізації, виду використовуваних машин. Основною категорією працюючих у рослинництві є механізатори сільського господарства. Ускладнення сільгосп техніки, збільшення швидкостей роботи машин вимагає врахування антропометричних і психофізіологічних можливостей людини при її конструюванні. При цьому пред'являються підвищені вимоги до систем захисту від тепла і холоду, пилу, шуму, вібрації і токсичних речовин.

Критерії, які визначають ступінь професійного ризику, а саме – кількість шкідливих речовин, що надходять в організм людини (пил, хімічні речовини, або рівень шкідливого фактору (шум, вібрація тощо), тривалість впливу цих факторів, супутні умови праці й побуту, які можуть зменшити або збільшити шкідливий вплив цих факторів на здоров’я працюючих (наприклад, посилююча дія алкоголю, куріння), індивідуальна сприятливість людини до тих або інших несприятливих факторів, яка залежить від її біологічних особливостей (загальний стан здоров’я, перенесені раніше захворювання тощо). Велику роль у розвитку професійних захворювань відіграє також стаж роботи, тривалості впливу на організм людини професійних шкідливостей.

Певний вплив на розвиток професійної патології справляє весь комплекс несприятливих соціально-гігієнічних і соціально-економічних умов, що супроводжують життя людини. Серед них першорядне значення мають такі шкідливі звички, як вживання алкоголю, куріння, а також нераціональне харчування, неправильне організація праці й відпочинку, нехтування фізкультурою, спортом тощо. При гігієнічній оцінці умов праці механізаторів встановлено, що температура повітря в кабінах може перевищувати оптимальні рівні.З-за високих температур роботи часто проводяться з відкритими вікнами, що збільшує запиленість повітря в робочій зоні тракториста.Грунтова пил в залежності від виду грунту містить від 8% (сірі лісові і каштанові грунти) до 60% і більше (піщані і супіщані грунти) вільної двоокису кремнію. Шум на робочому місці механізатора залежить від характеру польових робіт, вологості й щільності грунту. Найбільші рівні відзначаються при оранці, менші - при транспортних роботах, посадці картоплі, косовиці. Тривала дія на механізаторів комплексу несприятливих факторів може приводити до розвитку професійних захворювань. Найбільш часто у них виникають люмбаго, попереково-крижовий радикуліт, неврит слухового нерва (з порушенням слуху легкої, рідше середнього ступеня), вібраційна хвороба, хронічний (пилової) бронхіт. Провідними формами захворювань з тимчасовою втратою працездатності у механізаторів сільського господарства є респіраторні захворювання, травми, хвороби периферичної нервової системи.

  До професійних захворювань згідно з сучасними уявленнями, належать хвороби, розвиток яких пов’язаний з безпосереднім впливом на організм працюючих різноманітних несприятливих виробничих факторів (пил, шум, вібрація, хімічні речовини тощо), а також хвороби, які зустрічаються при роботі у певних умовах (наприклад, тривале перенапруження опорно-рухового, нервово-м’язового апарата, зараження деякими хворобами, що передаються людині від тварин і деякі інші). Так, наприклад, у результаті тривалого впливу на організм працюючих високих концентрацій пилу (цементного, зернового, вугільного тощо) можуть розвиватися хронічні професійні пилові хвороби легень – пневмоконіози та інші захворювання дихальних шляхів; вібрації – вібраційна хвороба; шуму – професійні захворювання органа слуху (неврити слухового нерва); хімічних речовин – гострі й хронічні професійні отруєння, захворювання очей, шкіри, легень тощо.

Для профілактики цих захворювань потрібно дотримуватися допустимих норм: Доведено, що в умовах виробництва для кожної професійної шкідливості існує свій певний допустимий максимум – безпечний для здоров’я людини – гранично допустима концентрація (ГДК), або гранично допустимий рівень (ГДР). ГДК – це такі концентрації хімічних речовин, які при щоденній роботі у межах 8 годин протягом усього стажу роботи не можуть викликати у працюючих захворювань або відхилень у стані здоров’я, що можна виявити сучасними методами дослідження, безпосередньо у процесі роботи або у віддалені строки. Аналогічний зміст вкладається і в поняття ГДР інших професійних шкідливостей (шум, вібрація, випромінювання, високі або низькі температури тощо), які можуть мати місце в умовах сучасного виробництва.

Нині розроблені, затверджені й впроваджені у практику народного господарства ГДК для 800 шкідливих хімічних речовин, визначені ГДР для різноманітних видів шуму, вібрації, променевого тепла, у тому числі й для тих, які мають місце на сільськогосподарських машинах.

Істотну роль в попередженні розвитку загальних та професійних захворювань у працівників сільського господарства відіграють медогляди. 

Гігієна праці при роботі з пестицидами (види пестицидів, особливості дії та способів застосування, заходи безпеки та профілактики захворювань).

Засоби захисту рослин діляться на хімічні та біологічні. Хімічні засоби захисту рослин називають пестицидами. Усі засоби захисту рослин класифікуються за хімічним складом, об'єктам застосування, за характером дії і способом проникнення у шкідливий організм.

За хімічним складом їх поділяють на три основні групи

• неорганічні сполуки (сполуки ртуті, міді, сірки, фтору, барію, бору, миш'яку і т.д.)

• органічні сполуки (хлорорганічні, фосфорорганічні, синтетичні піретроїди, нітрофеноли, похідні тіо-і дітіокарбамінової кислот і т.д.);

• біогенного походження, створені з продуктів життєдіяльності або самих бактерій, вірусів, грибів, рослин (піретріни, антибіотики).

По об'єктах застосування:

• інсектициди - для боротьби з шкідливими комахами;

• акарициди - проти кліщів;

• нематоциди - проти нематод;

• родентициди - проти гризунів;

• фунгіциди (антисептики) - проти грибів;

• антибіотики (антисептики, бактерициди) - проти бактерій;

• гербіциди - засоби боротьби з бур'янистою рослинністю;

• арборициди - проти смітної деревної рослинності.

За характером дії пестициди поділяють на:

• контактні (що вбивають шкідливий об'єкт при контакті з ним)

• системні (проникають в тканини і провідну систему рослин і вбивають шкідливий об'єкт при живленні на такій рослині).

За способом проникнення існують препарати:

• контактної дії (через покриви тіла)

• кишкової дії (при проковтуванні)

• фуміганти (при диханні)

За гігієнічної класифікації пестициди поділяють на чотири групи:

• сильнодіючі отруйні речовини зі средньолетальною дозою (ЛД50) до 1 мг/кг маси тіла;

• високотоксичні - ЛД50 від 50 до 200 мг / кг;

• среднетоксичні - ЛД50 від 200 до 1000 мг / кг;

• малотоксичні - ЛД50 більше 1000 мг / кг.

Важливо відзначити, що за цією класифікацією будь-яка речовина, що не потрапила в перші три групи, відноситься до четвертої.

Засоби захисту рослин випускаються в різних препаративних формах:

• дусти (Д) - порошки тонкого помелу для обпилювання або сухого протравлювання, наприклад, тютюновий пил;

• змочувальні порошки (СП) - такі препарати при розбавленні водою дають стійкі суспензії;

• гранульовані препарати (Г) - для протруювання грунту;

• розчини (Р);

• концентрати емульсій (КЕ), що дають стійкі емульсії при розчиненні водою і багато інших, препаративна форма завжди вказується на упаковці препарату.

Застосовувати препарати можна методом обприскування, обпилювання, інтоксикації самої рослини, аерозольного обприскування, фумігації (димлення), протравлення насіння і грунту, отруєних принад і антисептування.