2.4. Проблеми розвитку туризму.

Основною проблемою розвитку туризму в Україні є неефективне та нераціональне використання природних ресурсів, а також відсутність чіткої стратегії розвитку індустрії туризму та чіткого його регулювання. Недостатньо розвинена інфраструктура, а також система транспортного обслуговування туристів та населення стають на заваді швидкому піднесенню та поширенню туристичної слави країни, часто ставлять охочих відпочити перед вибором. Тому розвиток туристичної інфраструктури та транспортних шляхів сполучення є одним із першочергових завдань.

Не менш важливим та болючим питанням залишається якість надання туристичних послуг. За цим показником Україна значно відстає від багатьох держав із подібним рекреаційно-туристичним потенціалом. Внаслідок цього багато наших співвітчизників надають перевагу іноземним курортам, отримуючи фактично за ті самі гроші набагато вищий рівень обслуговування та комфорту та стаючи при цьому інвесторами в економіку іноземних держав. Підняття рівня якості вітчизняних туристичних послуг до європейських стандартів значно прискорило б розвиток туризму в Україні та привабило б більше охочих відпочити з України та близького зарубіжжя.

Серед інших проблем туристичної сфери можна назвати недостатню поінформованість населення про готелі, інші заклади відпочинку, тури по країні, туристичні послуги, а також відчутний податковий тягар для об’єктів туристичної діяльності.

Стратегія розвитку туристичної індустрії в Україні полягає у виробленні державної політики в галузі туризму як одного із пріоритетних напрямків розвитку національної культури та економіки.

Основу державної політики в галузі туризму повинні складати такі чинники:

- державне стимулювання внутрішнього та іноземного (в’їзного) туризму, в тому числі через удосконалення системи оподаткування;

- забезпечення внутрішньої конвертованості туристичних послуг шляхом підвищення їх якості та розширення асортименту, поліпшення умов обслуговування туристів;

- поетапна приватизація туристичних об’єктів з їх інфраструктурою;

- будівництво нових, реконструкція та модернізація діючих туристичних об’єктів;

- державне фінансування відновлення пам’яток архітектури, культури, історії України;

- залучення коштів підприємницьких структур, суб’єктів туристичної діяльності для розвитку інфраструктури туризму (шляхи, пункти пропуску, системи водопостачання та каналізації, зв’язок, служби сервісу тощо);

- організація приміських зон короткочасного відпочинку, створення нових рекреаційних зон загальнодержавного та місцевого значення;

- сприяння організації виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції для забезпечення потреб туристів і відпочиваючих у високоякісних продуктах харчування;

- залучення приватного сектора, особливо у сільській місцевості, до рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяльності у сфері туризму (сільського зеленого туризму);

- створення сприятливих умов для розвитку активних видів туризму (оздоровчо-спортивного, екологічного, пригодницького тощо);

- державне сприяння просуванню на міжнародний ринок туристичного продукту України через міждержавні угоди та програми;

- створення сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері туристичного бізнесу;

- проведення науково-дослідних, проектних і пошукових робіт з актуальних проблем розвитку рекреаційно-туристичних господарств, використання природного та історико-культурного потенціалу країни, створення геоінформаційної системи “Туризм в Україні” тощо.

Разом із цим необхідно реалізувати низку науково-організаційних програм з метою забезпечення екологічно допустимих масштабів і темпів розвитку рекреаційно-туристичних зон, зокрема:

- провести комплексні ландшафтно-екологічні та історико-культурні дослідження території України, встановити диференційовані норми туристичного навантаження на довкілля;

- переглянути природо-та пам’яткоохоронні нормативно-правові акти з метою посилення відповідальності за їх порушення;

- обґрунтувати на основі норм антропогенного навантаження гранично допустимі межі сумарної місткості об’єктів, розміщених у туристичних центрах.

Першочерговими практичними кроками у контексті реалізації Основних напрямів слід вважати:

- розроблення нормативно-правової бази з питань туризму, здійснення за участю Державного комітету України по туризму експертиз проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у цій галузі;

- розроблення стандартів на послуги, що надаються туристам і екскурсантам;

- проведення сертифікації туристичних послуг;

- здійснення паспортизації туристичних підприємств і організацій;

- удосконалення порядку ліцензування суб’єктів туристичного підприємства;

- запровадження пільгових умов для стимулювання організацій відпочинку й оздоровлення дітей та молоді, насамперед, дітей-сиріт, дітей-інвалідів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших соціально незахищених груп населення;

- облаштування туристичної інфраструктури у мережі міжнародних транспортних коридорів, що пролягають через територію України;

- налагодження потужної реклами вітчизняного туристичного продукту;

- випуск високоякісного інформаційно-довідкового матеріалу, створення спеціалізованих видань туристичного профілю (газет, журналів, законодавчих збірників, методичних рекомендацій, тематичних монографій, навчальних посібників, підручників тощо), постійних радіо- та телепрограм;

- забезпечення регулярного проведення в Україні міжнародних і національних туристичних виставок, салонів, бірж, ярмарків, фестивалів, конкурсів тощо, організацію участі вітчизняних виробників туристичного продукту в аналогічних заходах за межами України з метою залучення в Україну найбільшого числа іноземних туристів;

- створення сприятливих умов для збільшення туристичних потоків шляхом спрощення, згідно з міжнародною практикою, візових, митних і прикордонних формальностей;

- формування мережі туристичних представників України за кордоном;

- створення тематичних програм, у яких всебічно, повно та правдиво висвітлюються вітчизняна історія, життя і діяльність видатних українських політичних і військових діячів, народних героїв, митців;

- проведення науково-практичних, методичних конференцій, семінарів та інших заходів для визначення науково обґрунтованих напрямів туризму;

- підготовку кваліфікованих кадрів у сфері туризму.

Підсумовуючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що інтенсивний розвиток туризму в Україні сприятиме зміцненню її економіки та її утвердженню як туристичної держави.

ВИСНОВОК

Продаж послуг курортів і туризму — пріоритетний напрямок соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим. Крим є одним з найбільших курортних регіонів на території колишнього СРСР, що приваблює мільйони відпочиваючих із країн СНД і далекого зарубіжжя. Значення Криму як курорту визначається його унікальними природними ресурсами, цікавими визначними пам'ятками, розвитою транспортною і санаторно-курортною інфраструктурою. Щосезонно в Криму відпочиває близько 3-3.5 млн. осіб країн СНД і ряду європейських держав. Деякі здравниці Південного Узбережжя Криму і Євпаторії пропонують також цілий рік відпочинок і лікування.

Особливості географічного положення Криму: його близькість до Росії, Малої Азії і Південно-Східної Європи, створюють сприятливі умови для розвитку транспорту і транспортної мережі. Крим доступний для відвідування туристами будь-якої країни. По розвитку транспортної інфраструктури Крим займає одне з провідних місць в Україні. Міжнародний аеропорт «Сімферополь» спроможний приймати повітряні судна будь-якого класу. Основну роль у перевезенні відпочиваючих відіграють залізничний і автомобільний транспорт. Морські порти Севастополя, Ялти, Феодосії, Керчі зв'язують півострів з південними регіонами України, Росії, Грузією, іншими країнами Причорномор'я, а через протоки Босфор і Дарданелли — з більшістю країн світу. Транспортна мережа усередині півострова робить легко доступним для туристів будь-який його куточок. У Криму функціонує найпротяжніша в Європі високогірна міжміська тролейбусна траса, що зв'язує Сімферополь з Алуштою і Ялтою.

Кримський курортний комплекс надає послуги готелів різного класу, пансіонатів, баз відпочинку.

В теперішній час туристсько-рекреаційний потенціал Кримського півострова можна оцінити таким чином:

Історико-культурні ресурси на території Криму понад 11,5 тисяч пам`ятників історії, культури і архітектури, що відносяться до різних історичних епох, цивілізацій, етносів і релігій. Найбільш унікальні з них, наприклад, комплекс печерних міст і монастирів, генуезькі фортеці, святі місця різних конфесій та інші використовуються як туристичні об`єкти.

Ландшафтні ресурси. П’ять державних заповідників, 33 заповідники, з них 16 загальнодержавного значення, 87 пам`ятників природи, 13 з них загальнодержавного значення, 10 заповідних урочищ.

Лікувально-мінеральні ресурси. 8 родовищ мінеральних вод, 15 родовищ лікувальних грязей.

Територіальні ресурси. Більш ніж 90% рекреаційних об`єктів сконцентровано на вузькій 3-х кілометровій прибережній смузі морить. У глибинних територіях розміщені лише невеликі (до 100 місць); мало комфортабельні об`єкти, хоча в цій "Кримській Швейцарії" є всі необхідні умови і ресурси для рекреаційного освоєння високого рівня.

Список використаних джерел

1. Бардин К.В. Азбука туризма. – М., 2000.

2. Гілецький Й.Р. Географія для випускників та абітурієнтів. – Л.: ВНІЛ – Класика. 2003 р.

3. Жук М.В. Комерційна географія України. Підручник для студентів географічних та економічних спеціальностей вищих навчальних закладів освіти. − Чернівці: «Прут»

4. Закон України "Про туризм"

5. Олійник О. Туризм в Україні має перспективи // Урядовий кур’єр.

6. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соц.-економічна географія України з основами теорії. – К.: Артек. 1999.

7. Про заходи подальшого розвитку туризму: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.1999.

8. Пуцентейло П.Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва.

9. http://uk.wikipedia.org/wiki/Види_туризму

10. http://tourlib.net/books_ukr/lubiceva_rtp11.htm - сайт « Все о туризме»

11. http://www.tourism.gov.ua

12. http://www.crimea-portal.gov.ua/

13. http://www.personal-plus.net/

33