2. Безпека хімічних побутових товарів.

Клас товарів побутової хімії підрозділяють на 6 підкласів: клеї, лакофарбові товари, засоби для прання і миття, засоби для чищення і догляду за предметами домашнього вжитку, засоби для догляду за житлом, садом і городом, а також мастильні матеріали.

Клеї. Недоліком деяких клеїв є шкідливий фізіологічний вплив на організм через токсичність мономерів, пластифікаторів і органічних розчинників, які обумовлюють також вогненебезпечність. До їх складу входять полівілхлориди, поліакрилати, полістирол тощо. Крохмальні та білкові клеї не шкідливі. Ефіроцелюлозні клеї утримують шкідливі розчинники.

Основною вимогою для клеїв є їх нешкідливість для організму та зовнішнього середовища.

Лакофарбові товари. Мають в своєму складі групу надзвичайно токсичних речовин, тому ці товари мають спеціальне маркування.

Засоби для прання і миття. Здатні змінювати кислотність та лужність середовища. Мила не шкідливі для організму людини та оточуючого середовища. До нових токсичних хімічних речовин, які не переробляються живими організмами, належать різні сучасні синтетичні миючі засоби. Особливо отруйними вважаються допоміжні засоби для прання і миття.

Засоби для чищення і полірування. Мають високу їдку здатність, неприємний запах, виділяють шкідливі речовини (атомарний кисень, хлор, емульсії полімерів, пластифікатори, органічні кислоти тощо).

Засоби для підвищення врожайності і захисту рослин. Впливають на зниження родючості грунту, сприяють накопиченню нітратів. Добрива і пестициди є токсичними і небезпечними для організму людини, куди отрута може потрапити через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, під час ковтання слини, з водою або харчовими продуктами, через шкірний покрив, особливо якщо є подряпини.

Тара з-під отруйних речовин повинна утилiзовуватись в спеціальному місці.

Окиси азоту (NO,NO₂ та N₂O ) у повiтря викидаються переважно пiдприємствами, що виробляють азотну кислоту та нiтрати, анiлiновi фарби, целулоїд, вiскозний шовк, а також паливними установками, металургiйними заводами. Вони поглинаються листям рослин, якi втрачають пiсля цього кормовi якостi та хворiють. Амiак (NH₃) негативно дiє на дихальнi шляхи людини й тварин.

До речi, морськi фосфорити, як i добрива, що з них виготовляють, мiстять пiдвищену кiлькiсть кадмiю, а це. зводить до його накопичення в грунтах, куди вносять добрива.

3. Безпека силікатних товарів.

Силікати – це сполуки дiоксиду кремнію з оксидами інших хімічних елементів. При виробництві скла у виробах накопичуються шкідливі домішки, які піддаються хімічній обробці. Самі вироби є не шкідливими, але разом з тим саме їх виробництво завдає значної шкоди навколишньому середовищу через потрапляння до нього таких речовин: селен, кобальт, арсен, хлористий амоній, кадмій, сполуки срібла, сірчанокислий алюміній, оксиди важких металів.

Кадмiй (Сd) є досить отруйною речовиною, незначні концентрації якої призводять до серйозних захворювань нервової системи, кiсткових тканин, а тривала дiя — навiть до смертi. Його ГДК становить 0,001 мг/л. Тяжке кiсткове захворювання, вiдоме в Японiї як iтай-iтай, викликане хронiчним отруєнням кадмiєм (1956 р.), що знаходився в рисi, а рис накопичував цю речовину через забруднення вiдходами гiрничодобувних пiдприємств, розташованих навколо полiв. У цих районах щоденно в органiзм людей потрапляло до 600 мкг кадмiю.

До речi, в США нинi за добу в органiзм дорослої людини потрапляє до 50-60 мкг кадмiю, в Швецiї — 15-20, у Японії — до 80 мкг. Щастя, що основна маса кадмiю виводиться з органiзму досить швидко, адсорбується лише приблизно 2 мкг за добу.

Виявлено, що в природне середовище кадмiй надходить переважно в результатi антропогенної дiяльностi — пiд час видобування й переробки металоносних корисних копалин, згорання деяких палив, спалювання побутових вiдходiв на звалищах, а також iз промисловими стiчними водами. Потрапляючи в рiки, кадмiй далi виноситься в море, де накопичується в морських рослинах, планктонi, кiстках риб.