- •2. Діагностика туберкульозу
- •3. Профілактика захворювання тварин на туберкульоз
- •4. Вжиття оздоровчих протитуберкульозних заходів
- •5. Заходи по оздоровленню великої рогатої худоби від туберкульозу в приватних господарствах
- •6. Ветеринарно-санітарні заходи в неблагополучних на туберкульоз господарствах
- •7. Охорона людей від захворювання на туберкульоз
- •8. Відповідальність за порушення правил карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 2 від 19.01.94 р.
ІНСТРУКЦІЯ
про заходи з профілактики та оздоровлення тваринництва від туберкульозу
І. Загальні положення
1.1. Туберкульоз — інфекційне захворювання тварин, птахів і людини, що характеризується утворенням в різних органах типових безсудинних вузликів (туберкул) з наявністю сирнистого розпаду, в більшості випадків має хронічний перебіг.
Збудником туберкульозу у тварин є мікобактерії бичачого, людського та пташиного видів.
Хворі на туберкульоз тварини можуть бути джерелом інфекції для тварин та людей, а хворі люди — джерелом інфекції для тварин.
Крім названих збудників туберкульозу, існує ще 25 видів атипових мікобактерій, широко розповсюджених у навколишньому середовищі. При досліджуванні тварин і птахів — носіїв таких мікобактерій — у них можуть бути реакції на туберкулін, проте це не зумовлює захворювання їх на туберкульоз. Залежно від епізоотичного стану господарства (приватне господарство, ферма орендаря чи колгоспна тощо), населені пункти та адміністративна територія (села, міста, райони, області) розподіляються на благополучні та неблагополучні.
Неблагополучним вважають господарство (незалежно від форм власності), двір, ферму, бригаду, населений пункт, де виявлено хворих на туберкульоз тварин, а також райони й області за наявності в них таких господарств.
Ступінь неблагополуччя визначають за рівнем розповсюдження хвороби серед тварин: обмежений — при виявленні протягом року невеликої кількості (при захворюванні менш як 25% тварин) хворих тварин у стаді (фермі) та значний — при захворюванні понад 25% тварин.
Залежно від встановленого ступеня неблагополуччя визначають метод оздоровлення тваринництва від туберкульозу — систематичні алергічні дослідження або повна заміна неблагополучного поголів'я ферм, двору, бригади.
2. Діагностика туберкульозу
2.1. Дослідження тварин на туберкульоз здійснюється комісійне лікарями або фельдшерами ветеринарної медицини під контролем лікаря державної ветеринарної медицини відповідно до чинних настанов по застосуванню туберкулінів для діагностики туберкульозу у тварин.
2.2. Основними методами діагностики туберкульозу є: зажиттєвий — клінічний огляд, одноразова внутрішньошкірна туберкулінова проба, офтальмопроба для коней;
посмертний (післязабійний) — патолого-анатомічне та бактеріологічне дослідження.
2.3. У благополучних господарствах проводять планові одноразові алергічні дослідження (туберкулінізації) або при епізоотичних (епідемічних) показниках та перед продажем тварин на племінні чи виробничі цілі, як це зазначено у п.2.5.1. цієї інструкції.
2.4. У неблагополучних господарствах проводять одноразове алергічне дослідження через кожні 45—60 днів. Залежно від епізоотичної ситуації тварин досліджують дворазовою внутрішньошкірною, а також очною туберкуліновою пробами.
2.4.1. Очний метод туберкулінізації (офтальмопроба) застосовують у коней і як допоміжний — у великої рогатої худоби.
2.5. З метою своєчасного з'ясування епізоотичного стану в областях, районах, населених пунктах (містах, селах), господарствах (незалежно від форм власності) здійснюють планові діагностичні дослідження на туберкульоз.
2.5.1. Великої рогатої худоби:
в благополучних господарствах неблагополучних районів досліджують на туберкульоз усе поголів'я худоби, починаючи з двомісячного віку двічі на рік;
після оздоровлення всіх господарств району перші чотири роки досліджують все поголів'я худоби, починаючи з двомісячного віку один раз на рік, а маточне поголів'я (корови, нетелі, бугаї) — двічі на рік (навесні й восени);
при благополуччі області, району протягом чотирьох років і більше досліджують усе поголів'я худоби, починаючи з двомісячного віку, один раз на рік;
в областях (районах), тваринництво яких благополучне понад 10 років, з дозволу управління державної ветеринарної медицини Республіки Крим, області. Київського та Севастопольского міських управлінь державної ветеринарної медицини контроль може здійснюватися на м'ясо-переробних підприємствах за результатами післязабійної експертизи;
в усіх держплемпідприємствах, племфермах, приватних племінних господарствах, незалежно від строків благополуччя, досліджують раз на рік маточне поголів'я (корови, бугаї, нетелі) та весь молодняк, починаючи з двомісячного віку.
Підлягає обов'язковому дослідженню поголів'я в карантині, яке реалізуватимуть в інші господарства або ж завозять;
в усіх господарствах, що постачають молоко в дитячі та медичні заклади, санаторії, будинки відпочинку або безпосередньо в торговельну мережу, двічі на рік алергічне досліджують продуктивне стадо.
2.5.2. Свиней:
у племінних господарствах (фермах, відділках, бригадах) — один раз на рік маточне поголів'я (свиноматки, кнури).
Обов'язково досліджують в карантині поголів'я, яке завозять або передають в інші господарства.
2.5.3. Птицю:
у племінних птахівничих господарствах (племзаводах, племрепродукторах, племрадгоспах, племфермах) — один раз на рік маточне поголів'я у шестимісячному віці.
2.5.4. Коней, кіз, овець, собак та хутрових звірів: залежно від епізоотичного стану.
2.6. Допоміжні методи діагностики: симультанна алергічна, внутрішньовенна туберкулінова проби, серологічне (реакція зв'язування комплементу) дослідження, дворазова внутрішньошкірна та очна туберкулінові проби, гістологічний метод.
2.7. Головні державні інспектори ветеринарної медицини (районів, міст) забезпечують перевірку епізоотичного стану поголів'я тварин у кожному господарстві (незалежно від форм власності) на туберкульоз відповідно до планів протиепізоотичних заходів.
2.7.1. У благополучних господарствах (незалежно від форм власності), де вивчається епізоотична ситуація, тварин, які реагують на туберкулін, ізолюють, а молоко від них знезаражують, як зазначено у п.б.І.І. цієї інструкції.
2.7.1.1. При виявленні до десяти реагуючих на туберкулін тварин їх усіх піддають діагностичному забою з подальшим патолого-анатомічним та бактеріологічним дослідженням на туберкульоз.
2.7.1.2. Якщо виявлено понад десять реагуючих на туберкулін тварин, з діагностичною метою забивають не менше 10 голів з кожного гурту (бригади, ферми), де їх виявлено.
Для відбору тварин на діагностичний забій або визначення причин алергічних реакцій можуть застосовуватись допоміжні методи діагностики згідно з пунктом 2.6. цієї інструкції.
2.7.1.3. Діагностичний забій тварин і відбір матеріалу для бактеріологічного та морфологічного дослідження проводять не пізніше п'ятого дня після обліку алергічної реакції.
2.7.1.4. Тварин у господарстві вважають благополучними щодо захворювання на туберкульоз, якщо:
в усіх тварин, котрі досліджувались алергічним, патологоморфологічним та бактеріологічним методами, одержано негативні результати;
результати патологоморфологічних досліджень на туберкульоз негативні, при бактеріологічних дослідженнях виділено культури непатогенних мікобактерій.
2.7.2. Діагноз на туберкульоз вважають встановленим, якщо під час забою хоча б в однієї тварини виявлено патолого-анатомічні зміни, властиві туберкульозу або при бактеріологічному дослідженні матеріалу, взятого після забою реагуючих на туберкулін тварин, виділено збудника туберкульозу.
2.8. Якщо встановлено діагноз на туберкульоз, то усіх реагуючих на туберкулін тварин неблагополучного пункту вважають хворими і, незалежно від їхнього фізіологічного стану (в тому числі тільности), виробничих або племінних показників, здати на забій.
Тварин, які не реагують на туберкулін і не мають клінічних ознак хвороби, вважають умовно здоровими.
2.9. Якщо під час планового забою тварин з благополучних господарств на конвейєрі м'ясопереробних підприємств у них виявлено патолого-анатомічні зміни, властиві туберкульозу, що зафіксовано фахівцями відділу виробничо-ветеринарного контролю м'ясокомбінату актом за участю лікарів державної ветеринарної медицини, начальник відділу виробничо-ветеринарного контролю м'ясопереробного підприємства терміново повідомляє про це головному лікарю ветеринарної медицини району та господарства по системі "Сигнал" для вжиття заходів згідно з П.2.2. та 2.8. цієї інструкції.