І. Збудник висипного тифу

Збудником висипного тифу є рикетсія Провачека (Rickettsia prowazekii)/ Будь – які маніпуляції нею є дуже небезпечні. Тому виділення збудника з крові або іншого досліджуваного матеріалу, а також зараження піддослідних тварин, курячих ембріонів і культур тканин проводять лише у режимних лабораторіях.

Вирішальним методом у діагностиці висипного тифу та хвороби Брілла на сучасному етапі у практичній медицині є серологічний метод. Антитіла у сироватці крові пацієнта накопичуються на 5 -7 день хвороби. Досліджуваний матеріал – кров, взята з вени, із якої отримують сироватку. Апгоритм виконання практичного навика «Взяття крові на серологічне дослідження» див. тему: Вчення про імунітет

1. Використовують серологічні реакції:

♦ реакція аглютинації рикетсій (РАР)

♦ реакція зв’язування комплементу (РЗК)

♦ реакція непрямої гемаглютинації (РНГА)

Їх слід проводити у динаміці – метод парних сироваток

2. Експрес-метод діагностики – реакція непрямого гемолізу, яка використовується у ранній період захворювання. Вона має високу чутливість і специфічність. Попередній результат реакції можна проводити вже через 30хв., а остаточний – через годину.

Для диференціації висипного тифу і хвороби Брілла застосовують реакцію аглютинації з протеєм ОХ19. При хворобі Брілла вона негативна.

Широкі можливості для виявлення рикетсій в досліджуваному матеріалі відкривають новітні методи діагностики:

• полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Вже виготовлені праймери для родоспецифічної та видоспецифічної діагностики рикетсій

• реакція імунофлюоресценції (РІФ

Іі. Патогенні гриби

Заповніть таблицю, яка характеризує збудників, що належать до патогенних грибів

	Збудники
	трихо-фітії	фавусу	мікро-спорії	епідермо- фітії	роду Candida	актино-міцети
1. Клінічні форми (ознаки)
2. Досліджуваний матеріал
3. Мікроскопічний метод діагностики - морфологія
4. Мікологічне дослідження - культуральні властивості
5. Ультрафіолетове опромінення лампою Вуда
6. Алергійна проба
7. Серологічний метод діагностики

ІІІ. Визначіть препарати для специфічної профілактики та лікування:

♦ висипного тифу →

♦ дерматомікозів →

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної підготовки студентів до практичного заняття №17

Тема: Хламідії. Мікоплазми

Актуальність теми

Хламідії – це дрібні кокоподібні бактерії, що характеризуються особливою циклічністю розвитку, внутрішньоклітинним типом паразитування з утворенням мікроколоній, оточених мантією (звідки і пішла назва грец.chlamus-плащ). Викликають трахому, пситакоз, венеричний лімфогрануломатоз, хламідійну пневмонію, урогенітальний хламідіоз.

Мікоплазми належать родини Mycoplasmataceae, викликають захворювання із загальною назвою мікоплазмози. Серед мікоплазм є патогенні і сапрофітні види. Мікоплазми ускладнюють перебіг багатьох вірусних інфекцій, особливо грипу та парагрипу. При змішанній мікоплазмово - грипозній інфекції летальність може досягати 10%. Мікоплазмова інфекція може викликати вади розвитку плода, мертвонародження, ранню дитячу смертність у зв’язку з внутрішньо-утробним зараженням.

Отже, молодший медичний спеціаліст повинен бути обізнаний із загальною характеристикою цих мікроорганізмів, особливостями взяття досліджуваного матеріалу, транспортуванням його до лабораторії, класичними та експрес – методами діагностики.