Ш. Технологічний етап

1. Підготувати тканину до розкроювання. Виконати розкладку лекал деталей на тканині. Нанести контурні лінії на тканину.

2. Виконати розкрій моделі з дотриманням технічних вимог на виконання розкладок.

3. Виконати розмітку орнаменту вишивки на деталях простим олівцем, або швом «вперед голкою».

4. Вишити виріб техніками поверхнево-нашивної рахункової групи дотримуючись технологічних вимог до вишивання даних швів.

5. Виконати пошиття, прання, ВТО виробу з паралельним складанням технологічної послідовності виготовлення виробу. Технологічну послідовність виготовлення виробу подати у вигляді технологічної картки на форматі А4 (табл. 2).

Таблиця 2.

Технологічна послідовність виготовлення виробу

№ п/п	Назва неподільної операції	Графічне (умовне) зображення операцій	Технічні умови виконання	Обладнання, інструменти, пристрої
1	2	3	4	5

IV. Заключний етап

1. Провести аналіз та оцінювання проекту за наступними критеріями:

- технологічні критерії: оригінальність застосування і сполучення матеріалів, їх довговічність, витрата матеріалів; складність і об’єм виконаних робіт; відповідність вишитого виробу технологічним вимогам.

- конструктивні критерії: зручність використання, міцність, надійність; відповідність конструкції призначенню виробу.

- естетичні критерії: оригінальність форми; композиційна завершеність; кольорове рішення(чіткість, яскравість малюнка, гамма і кількість кольорів); відповідність до вимог моди.

- екологічні критерії: забруднення навколишнього середовища при виготовленні; можливість використання відходів виробництва.

- економічні, маркетингові критерії: необхідність в даному виробі на ринку; собівартість проекту; рівень продажної ціни; доцільний вид реклами.

2. Провести контроль розмірів виготовленого виробу та його випробування.

3. Розрахувати собівартість виготовленого виробу.

4. Описати дефекти, які виникли при пошитті та оздобленні виробу та вказати методи їх попередження.

5. Прибрати робоче місце.

Лабораторна робота № 2.

Відповіді на завдання для самопідготовки:

2.1. Які Ви знаєте техніки поверхнево-нашивної рахункової групи?

Техніки поверхнево-нашивної рахункової гр.:

-хрестик (прямий, косий, подвійний)

-ретязь

-зерновий вивід

-товмацька зірка

-лиштва(пряма, коса, качалкова)

-курячий брід

-кафасор

-соловіїні вічка

-занизування

-низь

-штапівка

-поверхневий верхоплут

2.2. Які кольори і види орнаменту характерні для технік занизування і набирування?

Занизування виконують виключно нитками червоного кольору з частковим вкрапленням чорного або синього. Його використовують при вишиванні жіночою і чоловічого одягу, скатертин, серветок та інших декоративних виробів.

Набирування. Цією технікою виконують геометричні орнаменти із суцільних заповненням узору нитками яскравих кольорів.

2.З. Охарактеризуйте способи виконання техніки хрестик.

Хрестик (табл. 19) — одна з найпоширеніших технік цієї групи. Виконувати хрестик краще на тканинах полотняного переплетення ниток основи та піткання, але вишивають і на тканинах з не полотняним переплетенням, використовуючи трафарет або канву.

Косий хрестик утворюється від схрещення двох діагональних стібків у квадраті. Виконують його на кількості ниток 2X2, 3X3, 4X4, 5x5, але коли нитки основи тонші, то для зрів нювання розмірів хрестика їх беруть більше. Від точності та порядку накладання стібків залежить краса цього шва. Треба, щоб усі верхні стібки хрестика перекривали нижні лише в одному напрямку.

По горизонталі хрестик шиють кількома способами. За першим способом кожен хрестик шиють повністю один за одним. За другим способом спочатку кладуть стібки одного напрямку (нижні). Ці стібки ще називають півхрестиками. Повертаючись назад, виконують верхні стібки.

Коли вишивають по вертикалі, то виколюють голку в лівому нижньому куті, роблять діагональний стібок у правий верхній кут, виколюючи голку справа наліво вверх через певну кількість ниток і роблять діагональний стібок у лівий нижній кут і т. д.

Найскладніше шити хрестик по діагоналі. В цьому випадку вишивальниця повинна спочатку визначити місце уколу і виколу голки. Для економії ниток і щоб з виворітного боку не було великих переколів (не більше двох хрестиків), а також, щоб усі верхні стібки йшли в одному напрямку, інколи голку з ниткою протягують під попередньо нашитим стібком. Товщину робочої нитки добирають залежно від розмірів хрестика та товщини тканини так, щоб тканина не проглядала між стібками.

Прямий хрестик (табл. 20) поширений у західній частині України, але як елемент орнаменту зустрічається у вишивках інших областей.

Подвійний хрестик (табл. 20) застосовують як елемент орнаментальної вишивки. Його називають також болгарським хрестиком. Цією технікою вишивають декоративні вироби; килими, валізки, диванні подушки та інші речі. Його виконують подібно до звичайного, тільки хрестики вишивають більшого розміру і кожний зразу, а не частинами. Спочатку нашивають звичайний хрестик, стібки якого перехрещуються по діагоналі, а поверх нього виконують ще один — прямий, стібки якого йдуть паралельно ниткам основи та піткання.

Шов розсипних хрестиків, або фальшиве мереживо, зустрічається у вишивках на Чернігівщині, де чорними нитками на білому полотні вишивають чудові «мереживні» візерунки. Назва зумовлена тим, що хрестики шиють через проміжки розміром у хрестик, тобто вони ніби розсипані на площині узору.

Розсипним хрестиком вишивають чоловічі сорочки, жіночі блузки, сукні, серветки, доріжки, рушники та інші вироби, застосовуючи нитки різноманітних кольорів.

2.4. Які є види техніки низь?

Види техніки низь:

- поздовжня низь;

- кольорова низь;

- низь із замком;

- поперечна низь;

- низь стрибунка.

2.5. Замалюйте послідовність виконання техніки подвійний хрестик.

2.6. Назвіть вимоги до виконання техніки лиштва.

Вимоги до виконання техніки Лиштва:

- стібки вшивати на нитках основи або піткання;

- виконуючи стібки, потрібно уважно рахувати нитки на стовпики в узорі.

- кожний стібок, потрібно косої лиштви виконується під кутом 45^о до ниток тканини.

- кожну качалочку виконувати на однаковій кількості ниток основи або піткання.

2.7. Які техніки і кольори характерні для Поділля?

Для Поділля характерні такі техніки :

-пряма лиштва, кольори різні

- коса лиштва в осному червоними нитками з обшивкою чорною по контуру,

- вирізування, вишивають переважно білими нитками,

-штапівка

-кафасор і поверхниця, виконують у сірих, коричневих, коричнево-зелених тонах

2.8. Як розміщують вишивку на виробах носильного асортименту?

За призначенням вишиті вироби поділяють на 4 групи:

1 група: столова біл.- скатерки, серветки.

Вишивка на скатерці розміщують на краях окремими фігурами або суцільною смугою, посередині виділяють доріжку, розміри якої залежать від розмірів скатертини.

2 група:постільна білизна –покривала, підзори, підодіяльники, наволочки.

Найчастіше вишивку розміщують уздовж країв або посередині покривала

Підзори вишивають нижній край. В підодіяльниках вишивку розміщують на кутах вирізу або з 4-х сторін його. В наволочках вишивку розміщують по згину верхнього краю суцільною смугою або окремими фігурами.

3 група: різний асортимент: рушники, фіранки, портьєри.

В рушнику розміщують вишивку залежно від узору та регіональних особливостей. В фіранках вишивку розміщують у верхній частині чи нижній частині або посередині фіранки. В портьєрах розміщують узор суцільною смугою вздовж внутрішньої і нижньої або окремими фігурками на сер. портьєри.

4 група: носильне вбрання – чоловічі та жіночі сорочки, халати, дитячий одяг. Переважно на комірках, рукавах, на передній частині станка.

2.9. Які особливості розміщення вишивки на чоловічих народних сорочках?

На чоловічих сорочках вишивку розміщують здебільшого на передній частині станка, коміра, та по низу рукавів. Вишивання слід починати з передньої частини станка. Для цього від лінії помітки, що знаходиться на середині ширини деталі, відкладають глибину горловини по 8 см вниз, вліво, вправо. До неї додають довжину вишивки передньої частини залежно від росту, позначають кін. Початку вишивки, тобто визначають лінію наметування.

2.10. Накресліть схему розкладки деталей жіночої блузки на тканині.

2.11. В чому полягає сутність методу фантазування?

Пошуковий аналіз літературних джерел показав, що не існує окремо творчий метод фантазування. Під час розв’язування винахідницьких задач. Елементи такої методики можна віднайти у структурі методу «мозкового штурму» або в ритмі розв’язання винахідницьких задач, що буд розроблений ряд вимог та письменником-фантастом. Під час розв’язування цих задач вчений запропонував використати інтелектуальні операції, що активізують фантазію конструктора. Суть таких операцій полягає в тому, що змін. увагу про задачу звільняється від впливу попереднього досвіду і таким чином наближ. до розвитку певної проблеми.

Під методом фантазування можна розуміти такий спосіб спільної діяльності учнів та учителя, коли досягається уявлення образу об’єкта – його форма, конструкція якого не відома. Головною умовою цього образу фантазування є відсутність будь-яких обмежень логічних та критичних, мисленевих правил. Процес створення фантазійних ідей можна представити у вигляді структури.