3.3.2. Методика петрографічного дослідження керну

Петрографічні дослідження проводяться макро- і мікрометодами. При макродослідженнях проводиться попередній опис гірської породи, надається її текстурно-структурна характеристика, наявність включень, характер цементу.

Більш детальне дослідження гірської породи проводиться за допомогою поляризаційного мікроскопа. Для цього виготовлюються шліфи і при їх дослідженні визначають породу, її мінеральний склад, взаємовідношення між мінералами, структурні особливості, з’ясовують походження породи.

Геохімічні дослідження включають люмінесцентно-бітумінологічний аналіз порід.

3.3.3. Пористість, проникність, карбонатність керну

Фізико-літологічна характеристика порід-колекторів включає визначення об’ємної ваги, пористості, проникності, гранулометричного складу, карбонатності, залишкової водонасиченості, вивчення літолого-петрографічної характеристики порід.

При літолого-стратиграфічному описі порід встановлюється характер порід: колір, структура, нахил шарів, текстура, літологічний склад, у тому числі уламків, цементу та різних включень. Вапняки та доломіти досліджуються на пористість і тріщинуватість. У глинистих породах визначається об’ємна вага, пористість та проникність, карбонатність.

Пористість, проникність і карбонатність керну визначають у лабораторних умовах за допомогою спеціальних приладів.

4. Бурові розчини

4.1. Обладнання для приготування та очистки бурового розчину

Промивальні рідини можна готувати безпосередньо на буровій або централізовано на глинозаводі.

Для приготування промивальної рідини із порошкоподібних матеріалів використовують спеціальний блок обладнання. Такий блок включає два суцільнометалевих бункери об'ємом від 20 до 50 м³ кожний, встановлених з допомогою стійок на металевій ра­мі, розвантажувальний пневматичний пристрій, гумовотканинні гофровані рукави, повітряні фільтри, гідравлічний ежекторний змішу­вач і ємність, а іноді гідравлічний або ультразвуковий диспергатор.

Для приготування промивальної рідини насосом подають дисперсійне середовище (наприклад, воду) в ежекторний гідрозмішувач через штуцер. Так як рідке середовище витікає із штуцера з великою швидкістю, то в камері змішувача виникає вакуум. Під дією вакууму порошкоподібний матеріал з бункера по рукаву поступає в камеру змішувача, де змішується з рідиною, і по зливній трубі направляєть­ся в ємність (порошок можна подавати і через лійку). Для рівномір­ного розподілу компонентів промивальної рідини по всьому об'єму в ємності (як і у всіх відстійниках циркуляційної системи) встанов­лені механічні лопатеві перемішувачі, які приводяться в дію з допо­могою електродвигунів. Приготовлена таким способом промивальна рідина нестабільна і містить значну кількість частинок твердої фази. Тому її прокачують у замкнутій системі (ємність-буровий насос-ємність) протягом декількох циклів.

Для приготування промивальних рідин з порошкоподібних глин використовують ежекторні мішалки типу ГДМ-1. Така мішалка складається із заглибини для завантаження порошку, камери змішування з соплом, ємності і зварної рами, на якій змонтовані всі елементи. До камери змішування насосом через сопло подається во­да (або промивальна рідина, густину якої треба збільшити) під тис­ком 2-3 МПа. Так як швидкість струмини на виході із сопла висока, то в камері змішування утворюється вакуум, внаслідок чого із за­глибини засмоктується порошок глини (або обважнювача). Порошок змішується з рідиною, а утворювана пульпа надходить в ємність. При вході в ємність потік пульпи вдаряється в спеціальний башмак, і відбувається диспергування твердих частинок.

На бурових широко застосовуються механічні двовальні мішал­ки для приготування (періодично і безперервно), обважнення про­мивальних рідин, а також для приготування водних розчинів хіміч­них реагентів. У механічних глиномішалках розчини готують з грудкових (сирих) глин і глинопорошків.

Ефективнішими, ніж глиномішалки, є фрезерно-струминні млини ФСМ-3 і ФСМ-7. Вони використовуються не тільки для приготування промивальних рідин, але і для їх обважнення.

Очищення промивальної рідини відбувається двома способами: гідравлічним та примусовим. Гідравлічний спосіб заснований на природному осіданні уламків вибуреної породи під дією сили тяжіння. При цьому рідина самостійно звільняється від уламків породи, протікаючи по жолобній системі.

При примусовому способі промивальна рідина очищується з допомогою спеціальних механізмів. Механізми поділяються на ті, в яких уламки порід відділяються під дією сили тяжіння (вібраційні сита, сепаратори), та ті, в яких уламки відділяються під дією відцентрованої сили (гідроциклони, центрифуги).

Основним механізмом в очисній системі для видалення з промивальної рідини великих фракцій часток породи є вібросита. Вібрації приводять у рух сита, які пофракційно відсіюють уламки вибуреної породи. Широке застосування знайшли вібросита, в яких є дві-три сітки.

Гідроциклон складається з вертикального циліндра з ввідним патрубком, конуса, зливної труби і регулювального пристрою з насадкою. Промивальну рідину подають у циліндр, де вона під дією відцентрованої сили відшаровується: найважчі частинки відкидаються д периферії, а найлегші – до центра.

Якщо при бурінні існує небезпека інтенсивних газопроявлень, то в систему очищення включають газовий сепаратор або дегазатор, які призначені для видалення газу з промивальної рідини.